
- •Передмова
- •Поради студентам
- •Література:
- •1. Предмет і завдання історії педагогіки
- •2. Підходи світової наукїґдо виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
- •3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації
- •4. Виховання у древній греції
- •Афінська система
- •Спартанська система
- •Б. Школа і педагогіка стародавнього риму
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема II
- •2. Система лицарського виховання
- •3. Виникнення освіти для дівчат
- •4. Виникнення перших університетів у західній європі та організація навчання
- •5. Культура епохи європейського відродження. "будинок радості" вітторино да фельтре
- •6. Поєднання навчання 3 продуктивною працею томаса мора й томазо кампанелли
- •7. Гуманістичні ідеї освіти й виховання (ф.Рабле, е.Роттердамський, м. Монтень).
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема III західноєвропейська педагогіка епохи нового часу та просвітництва
- •Література:
- •Ключові слова та терміни
- •1. Життя та діяльність я.А.Коменського
- •2. Світогляд я.А. Коменського та- його завдання виховання особистості
- •3. Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за коменським)
- •4. Класно-урочна система коменського. Принципи навчання
- •5. Підручники я.А.Коменського
- •Б. Я.А.Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей
- •Вікова періодизація та система шкіл я. Коменського
- •7. Педагогічні ідеї д. Локка
- •8. Щея вільного виховання ж.-ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання ж.-ж. Руссо
- •Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо
- •9. Педагогічні погляди французьких філософів к.Гельвеція тад.Д1дро
- •Творчі завдання і реферати
- •Тема IV західноєвропейська педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX століття
- •Література:
- •Ключові слова та терміни
- •1. Життя та педагогічна діяльність й.Г.Песталоцці
- •2. Ідея гармонійного виховання песталоцці. Його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання
- •Принципи виховання й.Песталоцці ііриродовідповідне вихов ання
- •3. Ідеї німецьких педагогів-філантропістів ї.Базедова та хр. Г. Зальцмана
- •4. Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти
- •5. Дидактика ф. Дістервега
- •6. Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •7. Р.Оуен про формування особистості
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Загальні тенденції світової педагогіки кінця хіх-хх століття
- •5. Ідеї' виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму,
- •Література:
- •1. Реформаторська педагогіка (педагогіка / вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
- •2. Прагматична педагогіка джона дьюї
- •3. Гумаюстичні засади освіти й виховання. Рух нового виховання (м. Монтессорі, с.Френе)
- •4. Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- •5. Ідеї виховання й навчання у педагогіці екзистенціалізму
- •Провідні течії та представники реформа горської педагогіки
- •Педагогіка творчості
- •Тема VI сучасні освіта у найрозвиненіших країнах світу
- •Ключові слова та терміни
- •1. Еволюція освітніх систем у найрозвиненіших країнах на перетині XXI століття
- •2. Система освіти в сша
- •Система загальної освіти у сша
- •3. Освітня система у великобританії
- •Система загальної освіти у великій британії
- •4. Характеристика освітньої системи у німеччині
- •5. Характеристика освітньої системи у франції
- •6. Система освіти в японії
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема VII народна мудрість у вихованні дітей та молоді
- •Ключові слова та терміни
- •1. Традиції та обряди як основа української етнопедагогіки
- •2. Засоби народного виховання дітей та молоді
- •3. Шляхи народного виховного впливу
- •4. Форми та методи народного виховання зростаючої особистості
- •Етапи розвитку української народної педагогіки
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема VIII школа й педагіка київської русі (іх-хіу століття)
- •Ключові слова та терміни
- •1. Традиційні засади виховання дітей в київській русі
- •2. Соціальні умови становлення писемності та виникнення перших шкіл у київській русі
- •3. Зміст та організація навчання у київській русі
- •4. Перекладна література та перші педагогічні пам'ятки київської русі
- •Тема IX школа в україні періоду відродження (XVI - середина XVIII століття)
- •Ключові слова та терміни
- •1. Загальна характеристика культури й освіти українського відродження
- •2. Виникнення братських шкіл
- •3. Діяльність козацьких шкіл в україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •4. Система виховання лицаря-козака
- •5. Навчальні студії й діяльність громадських об'єднань студентів у києво-могилянській академії
- •Структура освіти на українських землях (XVI- першоїпол. XVII століття)
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Українська педагогіка етапу відродження (XVII - початок XVIII століття)
- •Література:
- •Ключові слова та терміни
- •1. Вплив європейських культурних процесів на освїтньо-культурне відродження в україні. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич
- •2. Українська граматика м. Смотрицького
- •3. Енциклопедія п. Беринди та риторика італятовського
- •4. Педагогічні погляди е. Славинецького та сполоцького
- •5. Освітньо-педагогічна діяльність ф.Прокоповича
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема XI українська школа і педагогіка періоду руїни (друга половина XVIII століття)
- •Література:
- •Ключові слова та терміни
- •1. Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
- •2. Г. Сковорода про розумове, моральне та трудове виховання дітей
- •Педагогічні погляди г. С. Сковороди
- •3. Педагогічна дюльність м.Вломоносова
- •4. Статут 1786 року російської імперії про зміст та особливості шкільної системи
- •5. Система освіти на правобережній україні та закарпатті (друга половина XVIII століття)
- •Творчі завдання і реферат й
- •Тема XII школа і педагогічна думка в україні (перша половина XIX століття)
- •Ключові слова та терміни
- •1. Загальна характеристика освіти в україні у першій половині XIX століття
- •Освіта в україні упершійполовиніxixст.
- •2. Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (м.Шашкевич, і. Вагілевич, я. Гловацький, й. Левицький)
- •3. Педагогіка о. Духновича
- •4. Культурно-просвітницька діяльність кирило-мефодіївського товариства (т.Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров)
- •Тема XIII педагогічна система к. Ушинського
- •Ключові слова та терміни
- •1. Життя і педагогічна діяльність к.Д.Ушинського. Світогляд вченого
- •2. Ідея гармонійного розвитку людини
- •3. Ушинський про значення праці у вихованні людини
- •4. Ідея національного виховання тушинського
- •Тема XIV
- •Тема XV
- •Тема XVI
- •Тема XVII
- •Тема XVIII педагогічна система а. Макаренка
- •Тема XIX
- •Тема XX педагогічна система в. Сухомлинського
- •Тема XXI
- •Тема XXII
- •Тема II школа й педагогіка епох
- •Тема III західноєвропейська педагогіка
- •Тема IV західноєвропейська педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX століття..79
5. Навчальні студії й діяльність громадських об'єднань студентів у києво-могилянській академії
Наступ католицизму, що посилювався з року в рік, розорення і занепад ряду православних культурних осередків змусили просвітників України шукати захисту і підтримки в надійному місці. Таким місцем виявився Київ. Економічне становище, духовні традиції Києва, сталі зв'язки з різними землями та містами України відіграли важливу роль в його відродженні як всеукраїнського центру.
Основними культурно-освітніми центрами Києва на початку XVII ст. стають Київське братство та осередок учених при Києво-Печерській Лаврі на чолі з архімандритом лаври Єлисеєм Плете-нецьким. Продовжуючи традиції, започатковані в Острозі та Львові, київські просвітники розгорнули широку діяльність, нерозривно пов'язану з лаврською бібліотекою і друкарнею.
У 1615 році братство заснувало школу, що стала родоначальницею першої вищої школи нашої країни - Києво-Могилянської академії. В організації цій школи взяли участь учені осередку Е.Плетенецького. Саме завдяки підтримці освітніх діячів, більшість з яких мала досвід наукової та педагогічної роботи, школа швидко досягла високого рівня наукового розвитку.
Неабияке значення для становлення школи мала її матеріальна підтримка з боку заможних громадян. Саме її заснування пов'язане з ім'ям Галшки (Єлизавети) Гулевичівни, дружини мо-зирського маршалка Стефана Лозки. Це була освічена, інтелігентна жінка, котра, вочевидь, добре розуміла необхідність розвитку вітчизняної освіти. 15 жовтня 1615 року при численних поважних свідках Гулевичівна урочисто вписала в київські "городські книги" свій фундуш (дарування), за якими її спадкова земля в Києві на Подолі переходила у власність братства, "на монастир і на школу дітям - як шляхетським, так і міщанським". При цьому вона бажала бачити школу, призначену "всім благочестивим християнам, духовним і світським, всякого звання і стану". Особливо велику матеріальну підтримку Київська братська школа отримала від гетьмана Петра Сагайдачного.
При організації Київської братської школи було, безперечно, враховано досвід уже існуючих шкіл. В основу навчання покладалися слов'янська, грецька, латинська, польська мови, а також "сім вільних наук". Учні чотирьох нижчих класів (їх називали фара, інфіма, граматика й синтаксис) вивчали мови, опановували ази арифметики, геометрії, музики. Учням вищих класів (вони вже називалися студентами) викладалися поетика, риторика, філософія, астрономія.
У Київській братській школі викладав К.Сакович, ректор і професор риторики. Висока ерудиція Саковича, використання ним творів античності й Відродження, широке коло вживаних філософських категорій, його інтерес до ідеологічної ситуації на Україні - все це свідчило і про досить високий рівень філософської думки на Україні, і про те, що вивчення філософії було можливе лише в школах підвищеного типу, якою й була Київська братська школа.
Київська братська школа закладалася як всестанова. Цей принцип завжди зберігав чинність і посідав першість серед численних статей шкільних статутів, які зобов'язували вчителів постійно нагадувати учням про їхні обов'язки перед богом, батьками, наставниками, суспільством, виховувати їх у дусі взаємної самоповаги, любові до свого народу, його мови, традицій, віри.
Восени 1631 року у Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила, ректором став Ісайя Трохимович, префектом - Сильвестр Косов. Молоді здібні викладачі, котрі, як писав Косов, "навчалися в академіях латинських Польщі, Литви й Відня", забезпечували високий рівень навчання.
Лаврська школа проіснувала недовго. Київське братство рішуче виступило за її об'єднання з братською. Цю вимогу підтримали митрополит Іов Борецький, а після його смерті - новий митрополит Ісайя Копинський, а також гетьман Війська Запорізького Іван Петрижицький, який у "Листі войськовому" обіцяв, у разі згоди Петра Могили, "школи охороняти й за них до самої смерті стояти".
Об'єднана школа почала діяти у вересні 1632 року на території братської школи і під наглядом братства. Вона отримала назву колегії. Велику роль у цій справі відіграв Петро Могила - високоосвічена людина, видатний просвітник. Так було зроблено новий крок на шляху становлення вищої освіти на Україні.
Велике значення для розвитку української національної культури мала діяльність Київського Богоявленського братства. При цьому братстві в 1615 р., у маєтку шляхтянки Гальшки Гуле-вичівної-Лозчиної, яка передала братству у власність школу, шпиталь, а також землі й будинки на Подолі, була організована Київська братська школа, родоначальниця славетної Київської Академії. Київська школа, єдина з усіх братських шкіл, досягла ступеня вищої школи, якій судилося відіграти важливу роль в історії вітчизняної освіти, науки, культури. За рівнем навчання вона не поступалася західноєвропейським університетам, довгий час була першим і єдиним вищим навчальним закладом України, Росії, Білорусії і південних слов'ян.
В організації школи брали участь відомі вчені, письменники, книговидавці, що були членами братства. Значну матеріальну підтримку, а також політичний захист надало школі запорізьке козацтво. Найбільш відомими опікунами школи серед українських гетьманів є Петро Конашевич-Сагайдачний, який вступив до братства з усім військом, а помираючи у 1622 р., заповідав школі більшість своїх коштів; а також гетьман Ї.Мазепа, який виділив значні кошти і опікувався зведенням нового великого корпусу Києво-Могилянської академії у 1702 р.
Програма Київської братської школи спочатку мало чим різнилася від інших братських шкіл, оскільки організація її ввібрала весь багатий досвід, що існував на той час. У цій школі викладалися словенська, книжна українська, грецька, латинська і польська мови, а також граматика, піїтика, риторика, філософія, арифметика, геометрія, астрономія, історія й музика. Однак уже в перші роки свого існування Київська братська школа починає розвиватися як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли її викладачі - визначні вчені, письменники, громадські діячі. Почесне місце серед них належало першому ректору Київської братської школи професорові Івану Борецькому, одному з найвпливовіших політичних і освітніх діячів того часу.
У 1619-1620 рр. другим ректором Київської братської школи був Мелетій Смотрицький, син учителя й ректора Острозької школи Герасима Смотрицького, родом з м.Смотрича на Поділлі.
Третім ректором школи, з 1621 р. по 1624 р., був Касіян Са-кович. Народився він у м. Потеличі на Галичині, навчався у Краківській та Замойській академіях.
Незважаючи на всі труднощі, Києво-Могилянська Колегія впевнено розвивалася як вищий навчальний заклад і невдовзі стала відомим в усій Європі центром освіти, науки, культури. Збері-гши традиції українських братських шкіл, вона у той же час своєю структурою, обсягом і змістом навчальних програм відповідала вимогам, що ставилися перед європейською вищою школою.
Всього в Київській академії було вісім класів - чотири граматичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я.
Академія мала при собі бурсу (гуртожиток). У ній прожили та навчалися студенти, що приїздили на навчання з дальніх околиць, і таких було немало. Бурса була серцем школи, де готувалися всі свята Академії.
Києво-Могилянська академія відігравала важливу роль загальноукраїнського освітнього центру, сприяючи, таким чином, визріванню серед народних мас почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з самого початку свого існування користувалася визнанням і повагою української знаті, свідчить, що рівень навчання в академії задовольняв її вимоги і був не нижчим, ніж у західноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше навчалися діти з багатих родин.
З 1753 р. в Києво-Могилянській академії навчання доводилось проводити тільки російською мовою. А в 1765 р., за наказом Катерини II, в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб готувати кадри для Московії. Викладачі академії чинили опір русифікації закладу. На впертість митрополита С.Миславського щодо виконання царського указу про запровадження в академії викладання російською мовою, декілька вчителів академії подали йому клопотання про те, що вони не можуть погодитися з ним і виходять з академії. Це були одні з перших відкритих протестів проти русифікації українських шкіл усіх рівнів.
Однак академія в той час не могла очолити боротьбу за національну школу в Україні. По-перше, вона служила не тільки українцям, але й Іншим народам (сербам, болгарам, росіянам та ін.), в її стінах не було духу українізму. По-друге, академія була православною, а, отже, пізніше підлеглою цивільному правителю - російському царю, що був православної віри і мав спільника в особі Патріарха в Москві. Його воля і воля православного Патріарха ставали законом для світської влади й православних на всій території імперії. Мусила підкорятися цим законам і Київська академія. Протистояти русифікаторській політиці академія не могла, оскільки, вона була позбавлена національного духу. Мало того, академія, точніше, ще школа, організована Петром Могилою, злившись з братською школою в колегіум, позбавилась того національного духу, який до об'єднання вносили козаки як члени братства.
У 1817 р. Києво-Могилянська була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834 р. Київський університет. Протягом 200-літнього періоду своєї діяльності Київська академія була визначним освітнім і науковим центром. І ось через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Могилянська академія знову відкрила двері тим, хто хоче свої знання і розум присвятити незалежній Україні.