4.2. Управління стратегічними змінами в умовах зовнішньоекономічної діяльності агропромислових формувань

Як показує практика, великі українські агропромислові компанії все більше нарощують виробничі потужності з метою завоювання не лише вітчизняного, а й закордонного ринку. З кожним роком вони все більше та більше завойовують ринки сільськогосподарської продукції та їх переробки, зокрема Україну знають у світі як виробника зернових культур, окремих видів технічних, таких як ріпак та соняшник. Крім цього, істотні потужності з виробництва соняшникової олії та яєць курячих дозволяють говорити про наших виробників як істотних конкурентів на світовому ринку.

За таких умов виробники будують відповідні стратегії розвитку підприємства з використанням зовнішньоекономічної діяльності, яка передбачає не лише експорт продукції, а й імпорт необхідних матеріалів, оборотних засобів, напівфабрикатів для переробки тощо. В результаті такої діяльності виникають питання щодо ефективності таких операцій з точки зору проведення відповідних стратегічних змін. Тому розробляючи систему стратегічних змін з урахуванням експортно-імпортних операцій обов’язково вивчають основи зовнішньоекономічної діяльності.

Так, зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Як наслідок, в результаті такої зовнішньоекономічної діяльність виникають експортно-імпорті операції. В цілому в 2010 році агропромисловий комплекс України мав позитивне сально при проведенні вище зазначених операцій (табл. 4.6.). Так в кінці 2010 року сально вище зазначених експортно-імпортних операцій становило 4,16 млрд. дол.. Основними продуктами, за рахунок яких було досягнуто такий результат стали групи продуктів „Молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці не пойменовані”, „Зернові культури”, „Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; віст тваринницький та рослинницький”.

Таблиця 4.6.

Результати зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу України, 2010 рік.

Код і найменування групи товару за УКТЗЕД		Імпорт			Експорт			Сальдо, тис.дол
		вартість, тис.дол	питома вага в зальному імпорті	за грудень 2010 р, тис.дол	вартість, тис.дол	питома вага в зальному експорті	за грудень 2010 р, тис.дол
1	Живі тварини	67520	0.12%	7721	3637	0.01%	1131	-63883
2	М'ясо та харчові нутрощі (субпродукти)	457988	0.79%	28274	90180	0.18%	7435	-367808
3	Риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні	568563	0.98%	83836	3931	0.01%	452	-564632
4	Молоко та молочні продукти; яйця птахів; натуральний мед; харчові продукти тваринного походження, в іншому місці непойменовані	135589	0.23%	13530	648788	1.26%	65508	513199
5	Інші продукти тваринного походження, не включені до інших угруповань	12183	0.02%	1370	7776	0.02%	996	-4407
6	Живі рослини та продукти квітництва	73876	0.13%	5562	1782	0.0%	105	-72094
7	Овочі, рослини, корені та харчові коренеплоди	129974	0.23%	11924	119213	0.23%	9897	-10761
8	Їстівні плоди та горіхи; цедра цитрусових або шкірки динь	733344	1.27%	107405	208844	0.41%	28217	-524500
9	Кава, чай, мате [парагвайський чай] та прянощі	234124	0.41%	29381	9870	0.02%	1010	-224254
10	Зернові культури	145583	0.25%	16060	2467063	4.8%	363680	2321480
11	Продукція борошномельно-круп'яної промисловості; солод; крохмаль та інше	27543	0.05%	3573	80948	0.16%	10309	53405
12	Насіння і плоди олійних рослин; насіння інше, плоди і зерна; технічні або лікарські рослини; солома і корми	178934	0.31%	16340	1085659	2.11%	161191	906725
13	Камеді, смоли та інші рослинні соки та екстракти	39635	0.07%	4626	1261	0.0%	99	-38374
14	Рослинні матеріали для виготовлення плетених виробів	888	0.0%	145	1687	0.0%	46	799
15	Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; віст тваринницький та рослинницький	451609	0.78%	70075	2617319	5.1%	386074	2165710
16	Готові харчові продукти з м'яса, риби або ракоподібних, молюсків	100504	0.17%	16076	48688	0.09%	3108	-51816
17	Цукор і кондитерські вироби з цукру	231454	0.4%	7015	206504	0.4%	20215	-24950
18	Какао та продукти з нього	407374	0.71%	43031	591611	1.15%	64972	184237
19	Готові продукти із зерна зернових культур, борошна, крохмалю або молока; борошняні кондитерські вироби	125926	0.22%	15060	254291	0.5%	23659	128365
20	Продукти переробки овочів, плодів або інших частин рослин	223454	0.39%	30955	210389	0.41%	22793	-13065
21	Різні харчові продукти	466910	0.81%	52298	122921	0.24%	14107	-343989
22	Алкогольні і безалкогольні напої та оцет	270558	0.47%	47921	443706	0.86%	45256	173148
23	Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин	208437	0.36%	19765	479067	0.93%	62195	270630
24	Тютюн та промислові замінники тютюну	471445	0.82%	33608	213898	0.42%	20057	-257547
	Всього по основних групах товарів сільського господарства та продуктів їх переробки	5763415		665551	9919033		1312512	4155618

При цьому слід відзначити, що ряд видів продукції Україна сьогодні завозить більше ніж продає. На це є свої об’єктивні та суб’єктивні причини, але в 2010 році по таких продуктах як м’ясо, риба, тютюн та інші харчові продукти було отримане значне від’ємне сальдо. Позиції з виробництва даних видів продукції Україна в майбутньому повинна закривати самостійно, що може стати об’єктом досліджень великих сільськогосподарських товаровиробників.

Основою вище зазначених операцій стали укладанні між суб’єктами відповідні договори. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать законодавству.

Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Як бачимо, при укладенні міжнародних договорів держава контролює основні аспекти даної діяльності. Так, регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Тому приймаючи стратегічне рішення щодо експорту продукції необхідно детально вивчити законодавчу базу України та тієї країни, куди планується реалізовувати продукцію. Особливо потрібно звернути увагу на оподаткування, оскільки саме цей фактор в окремих випадках є вирішальним, оскільки може збільшити вартість продукції в декілька разів. Так, зокрема Україна встановлює окремі мита на ввезення імпортної продукції на різні види продукції, в тому числі і сільськогосподарського призначення. Аналізуючи митні тарифи України за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) слід відзначити, що при ввезенні на територію України, наприклад, тварин для забою, в залежності від виду, необхідно сплатити від 0,3 до 2,0 євро за кожен кілограм живої ваги тварини, насіння пшениці, жита, ячменю чи вівсу – 40-80 євро за тонну та 22 євро за кожен кілограм ввезеного насіння цукрових буряків. Що правда, на окремі групи товарів може бути пільгова ставка мата, яка становить 50 % від повної ставки. Також, є ряд товарів, які взагалі мають нульову митну ставку (насіння соєвих бобів, мускатний горіх, какао-боби тощо.

Слід відзначити, що аналогічно може регулюватися і експорт сільськогосподарської продукції. Так, в 2010-2011 маркетинговому році було встановлено квоти на вивіз зернових з України. Що правда, така ситуація, на фоні загального неврожаю зернових у світі, стала каталізатором підвищення світових цін на даний вид продукції, в той час, як на складах українських товаровиробників залишалися значні запаси зерна. Вони були скасовані у травні 2011 року та замінені на експортне мито.

Вивчаючи питання оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України слід відзначити, що Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, а рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України, а також з врахуванням вимог СОТ.

При цьому стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років, забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України, ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку.

Якщо розглянути загальну систему митних ставок щодо імпорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, можна відзначити, що Україна встановлює найбільші митні ставки на ті види продукції, виробництво яких потребує на сьогодні в Україні значного розвитку. В першу чергу це стосується розвитку насінництва та селекції, виробництва окремих видів продукції рослинництва та тваринництва. В той же час, ввіз продукції, яка в Україні не виробляється в зв’язку з невідповідними природо-кліматичними умовами, відбувається за нульовою ставкою. Це практично всі цитрусові фрукти, окремі прянощі, какао тощо.

Разом з цим є такі види сільськогосподарської продукції, які мають досить вагоме значення в експортно-імпортних операціях країни. Так, наприклад, в 2010 році Україна мала експортно-імпортні операції щодо зерна кукурудзи з 47 країнами світу (табл.4.7.).

Таблиця 4.7.

Україна – світ: експортно-імпортні напрями зерна кукурудзи

Країна	Вага нетто (експорт), т	Експорт, тис.дол	Вага нетто (імпорт), т	Імпорт, тис.дол
Єгипет	1254978	238678	0	0
Ізраїль	435839	75818	0	0
Сірійська Арабська Республіка	424725	81769	0	0
Португалія	283247	53476	0	0
Лівійська Арабська Джамахірія	279227	54609	0	0
Туніс	244355	45796	0	0
Іспанія	237448	51229	108	60
Японія	153554	26992	0	0
Туреччина	150127	27252	214	761
Ліван	105316	18979	0	0
Іран, Ісламська Республіка	99905	22371	0	0
Білорусь	57753	18757	199	113
Алжир	55391	9841	0	0
Італія	40530	9405	3	56
Франція	30085	7615	4093	17988
Судан	27343	4834	0	0
Нідерланди	26859	6048	0	0
Грузія	21468	4364	0	0
Азербайджан	21453	5319	0	0
Вірменія	19441	4210	0	0
Російська Федерація	17068	4797	133	186
Польща	11932	2704	75	200
Литва	10008	1956	0	0
Кіпр	8699	1593	0	0
Йорданія	8115	1388	0	0
Англія	6258	1167	0	0
Кенія	6000	945	0	0
Сполучене Королівство	5120	1039	0	0
Угорщина	3611	1147	9343	31750
Узбекистан	2550	733	0	0
Естонія	1730	377	0	0
Латвія	1077	229	0	0
Туркменістан	661	111	0	0
Молдова	390	67	88	241
Казахстан	111	273	0	0
Швейцарія	72	10	40	206
Австрія	0	0	747	2870
Аргентина	0	0	330	362
Канада	0	0	2155	6734
Німеччина	0	0	314	1739
Нова Зеландія	0	0	5	15
Румунія	0	0	4008	17366
Сербія	0	0	118	1763
Словаччина	0	0	853	2757
Сполучені Штати Америки	0	0	6755	20475
Хорватія	0	0	178	530
Чилі	0	0	717	3149
Всього	4052446	785898	30476	109321

Зокрема, у 2010 році Україна експортувала зерно кукурудзи в 36 країн світу на загальну суму в 785 млн.дол, що становить майже 32 % від загальної експортної виручки від продажу всіх зернових культур. В той же час, з 20 країн світу було завезено насіння кукурудзи загальною вартістю 109 млн.дол. Подібні обсяги реалізації на світовому ринку спостерігаються і по інших стратегічних продуктах рослинництва.

Проте, вище зазначені операції неможливі без отримання ліцензії на проведення зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження).

Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. В той же час, автоматичне ліцензування імпорту має бути скасовано в разі припинення обставин, що були підставою для його запровадження, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких запроваджується автоматичне ліцензування.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. Наприклад, в 2010 в Україні діяли квоти на вивіз зернових культур і як наслідок експортери мали проходити неавтоматичне ліцензування.

Кількісні обмеження застосовуються виключно на недискримінаційній основі, тобто ніякі заборони чи обмеження не застосовуються Україною щодо імпорту будь-якого товару на територію України чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного для території будь-якої держави, якщо тільки імпорт аналогічного товару з усіх третіх держав в Україну або експорт до всіх третіх держав є аналогічним чином забороненим чи обмеженим, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Крім цього, згідно законодавству України для ведення зовнішньоекономічної діяльності підприємство обов’язково має пройти акредитацію – реєстрацію та облік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в органах митниці України. Для цього, підприємство має надати необхідні документи на розгляд уповноваженим особам митниці в зоні діяльності підприємства, зокрема:

• статут підприємства;

• протокол засідання засновників щодо обрання керівника підприємства;

• наказ про затвердження керівника підприємства;

• паспорт керівника підприємства;

• свідоцтво державної реєстрації суб’єкту підприємницької діяльності в міській держадміністрації;

• довідка органів статистики про внесення суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);

• довідка банку про наявність рахунку;

• наказ підприємства щодо затвердження головного бухгалтера підприємства;

• наказ підприємства, про затвердження відповідального працівника по роботі з митницею;

• свідоцтво платника податку на додану вартість або довідку з податкових органів, що підприємство даний податок не сплачує;

• договір оренди приміщення – юридична адреса;

• договір оренди приміщення – фактичний адрес;

• інформаційне повідомлення щодо наявності або відсутності закордонних інвестицій (у випадках внесення їх в статутний фонд підприємства);

• заява на ім’я начальника митниці щодо акредитації підприємства;

• перелік наданих документів;

• 3 екземпляри картки акредитації;

• електронну копію картки акредитації в електронному форматі.

Наведений перелік документів є орієнтовним і може змінюватися в залежності від форми власності суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності, громадянства керівника підприємства, митниці, в зоні діяльності якої проводиться акредитація тощо. Оскільки даний процес може бути тривалим в часі, документи доцільно подавати до проведення запланованих стратегічних дій.

Ще одним з важливих стратегічних питань щодо проведення зовнішньоекономічної діяльності є вибір ліцензованого перевізника. На початок 2011 року в реєстрі суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію Державної митної служби України на право здійснення діяльності налічувалося 90 перевізників – це перевізники, починаючи від великих транспортних підприємств до дрібних приватних підприємств.

В основі даного питання лежить відповідь – що буде економічно вигіднішим: отримати відповідні ліцензії та займатися транспортуванням продукції за межі країни самостійно або обрати ліцензованого перевізника. В будь якому разі, відповідь на це питання буде залежати від стратегічних напрямків підприємства-експортера. Так при великих та регулярних експортних операціях є економічно обґрунтованим створення власної транспортної мережі зі свідоцтвом на право міжнародних перевезень під митним забезпеченням. Таку ліцензію мають державне підприємство „Ілічівський морський торгівельний порт”, державне підприємство „Житомирський лікеро-горілчаний завод” та інші. Разом з цим, при невеликих, разових перевезеннях бажано скористатися послугами вже існуючих транспортних підприємств.

При цьому, головними факторами при виборі перевізника є вартість перевезення, досвід транспортної компанії, якість перевезень, строки, особливі умови (рефрижератор, негабаритний товар тощо). Крім цього немало важливим фактором є вибір виду транспорту: автомобільний, залізничний, водний, повітряний тощо.

Останнім часом істотної популярності в Україні набули логістичні центри, які включають послуги з комплексної логістики, складування, міжнародних автоперевезень, митного оформлення, внутрішніх автоперевезень, морських та авіаперевезень тощо. Такі центри можуть виконувати як всі з вище наведених послуг так і окремі з них. Це високо спеціалізовані підприємства, які мають налагоджені схеми транспортних потоків і гарантують якість власних послуг. Зокрема до них можна віднести логістичні центри групи „Raben”, „Скандинавія”, „ФТКП „Транском” та інших.

Проте, незалежно від перевізника, вивіз продуктів за кордон митної території України в режимі експорту передбачає надання митному органу документів, які підтверджують основи та умови вивозу продуктів за кордон, податкові квитанції щодо зборів на експортну продукцію, а також виконання експортних вимог.

Крім цього на митниці мають бути надані наступні документи для оформлення товарів та транспортних засобів в митний режим експорт:

1. Платіжне доручення про сплату митних платежів;

2. Платне доручення, яке підтверджує оплату за послугу митного терміналу;

3. Необхідні дозвільні документи (сертифікати якості, фітосанітарний, екологічний сертифікат, висновок експерта гемолога і т.д.);

4. Контракт, специфікація, додаткові угоди;

5. Оригінал інвойсу;

6. Сертифікат виникнення (СТ-1, якщо вироблено в Україні);

7. Картка акредитації в митному органі;

8. Довідка про декларацію валютних цінностей;

9. Книжка МДП (ТIR САRNЕТ – міжнародний митний документ, який дає право перевезення вантажу через кордон держав в запломбованих митницею кузовах автомобілів або контейнерах з спрощенням митної очистки);

10. Транспортну накладну CMR (AWB, Ж/Д накладная, коносамент);

11. Паспорт водія;

12. Свідоцтво на право міжнародних перевезень під митним забезпеченням;

13. Технічний паспорт транспортного засобу;

14. Договір на декларування товарів при застосуванні митного оформлення брокерськими організаціями.

Маючи відповідні документи підприємство може займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Зі стратегічної точки зору, основними передумовами ведення такої діяльності є можливість отримання додаткового доходу за рахунок коливання цін на певну продукцію.

Тому керівництво підприємства-експортера повинно мати чітку уяву та інформацію щодо світового ринку відповідної продукції. Так, продаючи зерно кукурудзи, або інші зернові, зернотрейдери оцінюють ситуацію на світовому ринку та намагаються віднайти період, коли розрив на закупівлю зерна в країні та продажем його за кордон буде найбільшим.

Наприклад, в кінці січня 2010 року через рекордний врожай сезону 2009/10 й очікування ще більшого врожаю в наступному сезоні, біржові котирування на зерно кукурудзи почали понижатися й досягли мінімуму в липні - 136 дол/т. На ринку України закупівельні ціни на умовах CPT-порт впали з 1500 грн./т в січні до 1300-1350 грн./т в червні 2010р. Потім, в серпні внутрішня ціна була стабільною - 1300-1350 грн./т, але з початком збиральної кампанії в кінці серпня кукурудзу купували вже за 1400-1450 грн./т. Зростали ціни й в всьому світі. Так, протягом серпня експортні ціні основного світового експортера кукурудзи - США, зросли майже на 25%. Ріст цін не завадив відвантажити на експорт за один тиждень (6-12 серпня) рекордну для Америки за останні 16 років кількість зерна - 1,4 млн. тонн. Основними чинниками, які підтримують ціни, є зменшення оцінок перехідних залишків й ріст цін на інші зернові культури. Проте вже по іншому змінилася ситуація на ринку, коли Україна ввела квоти на вивіз зернових: світ відчув дефіцит зернових, особливо на фоні зростаючого попиту. І вже на початок лютого 2011 року ціна на кукурудзу становила 1770-1800 грн/т на умовах EXW, та 1950 грн/т на умовах CPT.

Тому в умовах прийняття стратегічних рішень щодо експорту продукції керівництво має враховувати, що доцільність експорту настає за умови отримання більшого прибутку від реалізації продукції на зовнішньому ринку ніж на внутрішньому. При цьому слід враховувати додаткові витрати на експортування (зберігання, транспортні витрати, митниця, курсові різниці валюти тощо), які знижують прибутковість такої діяльності.

За умови невеликого розриву між цінами (зона І та ІІІ рис. 4.2.) експорт може бути економічно не обґрунтованим, в той час як зона ІІ є вигідною для експортера. Проте за окремих умов експортування може бути вигідним навіть при отриманні в певний період меншого прибутку і навіть отримання збитку ніж на внутрішньому ринку. Це стосується тих ситуацій коли потрібно утримувати свою частку ринку та не дозволити іншим світовим гравцям відібрати покупця, оскільки потім його повернути може бути досить важко.

Крім цього, ціна може істотно відрізнятися в залежності від умов поставки продукції на світовий ринок, оскільки вони (умови) визначають витрати виробника на момент передачі продукції покупцю. Для спрощення даних операцій та уникнення непорозумінь було розроблена спеціальна система правил торгівлі – Incoterms.