13.Європейський валютно-економічний союз та етапи його формування.

Насьогодні найбільш високорозвиненою і досканалою формою розвитку регіональних валютних угруповань є Економічний і валютний союз європейських країн (ЕВС). Створення ЕВС європейських країн є об’єктивним наслідком розвитку інтеграційних процесів. Причинами створення були: високі втрати обміну нац валют, посилення взаємозалеж держав-членів ЄС, необхідн здійснювати єдину макроекономічну політику та економічні реформи у країнах ЄС в однакові терміни. Крім того, ЄС почав поступово втрачати конкурентні позиції на світовому ринку -дорога робоча сила та нижч рівен розвитку технологічн і наукових досліджень порівняно з США та Японією. створення ЕВС Перший крок створення відбул у 1969 році на саміті в Гаазі - питання про “подальшу координацію ек політик та монетарну кооперацію”. Вподальшому всі пропозиції були втілені у “Плані Вернера”. Другий крок – 1979 р Європейська Валютна Система (ЄВС), метою якої було досягнення ек інтеграції, створення зони європейської стабільності із власною валютою, захист “Спільного ринку” від експансії долара. Успішне функціонування ЄВС створило необхідні передумови для формування Економічного і валютного союзу (ЕВС). Третій крок – це саміт 1989 року у Гановері. Таким чином, голови держав і урядів вирішили створити Комітет, завданням якого було планування етапів та конкретних дій для досягнення ЕВС. Комітет Делора (від прізвища президента Європейської Комісії), підготував доповідь, у якій містилися пропозиції щодо економічної та валютної інтеграції. Доповідь Делора передбачала 3 етапи створення ЕВС. На основі “плану Делора” була розроблена Маастрихтська угода про ЄС яка передбачала поетапне формування валютно-економічного союзу. Положеннями Маастрихтського договору визначено:

• критерії, які повинні виконати держави-члени ЄС для входження до ЕВС,

• реалізацію національних фіскальних політик,

• принципи роботи Європейського Центрального Банку,

• графік створення ЕВС,

• процедури прийняття рішень інституціями Співтовариства .

Перший етап – підготовчий. (1990-1993 р.р.)Розпочався із введення в силу в липні 1990 року Директиви про повну лібералізацію руху капіталу. Головна мета на цьому етапі полягала в якомога більшому зближенні економічних політик та тісній співпраці між центральними банками. Другий етап – організаційний.(1994-1998р.р.) На другому етапі країни зобов'язалися координувати грошову та макроекономічну політику. При цьому було запроваджено жорсткий обмінний курс європеських валют і створено Європейський валютний інститут (ЄВІ) як попередник Європейського Центрального банку. Третій етап – заключний. (1999 - прожовжується) почався з моменту введення євро в безготівковий обіг. З 1 січня 1999 року почали фіксувати валютні курси євро до національних валют країн ЄС, а також відносно інших валют світу. Почала здійснюватися єдина грошово-кредитна та валютна політика.

14.Європейський економічний і валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».

На сьогодні найбільш високорозвиненою і досканалою формою розвитку регіональних валютних угруповань є Ек і валютний союз європейських країн (ЕВС). Створення ЕВС європейських країн є об’єктивним наслідком розвитку інтеграційних процесів. Причинами створення були: високі втрати обміну нац валют, посилення взаємозалеж держав-членів ЄС, необхідн здійснювати єдину макроекономічну політику та економічні реформи у країнах ЄС в однакові терміни. Крім того, ЄС почав поступово втрачати конкурентні позиції на світовому ринку -дорога робоча сила та нижч рівен розвитку технологічн і наукових досліджень порівняно з США та Японією. На саміті 1989 року у Гановері було вирішено, що голови держав і урядів створюють Комітет, завданням якого було планування етапів та конкретних дій для досягнення ЕВС. Комітет Делора (від прізвища президента Європейської Комісії), підготував доповідь, у якій містилися пропозиції щодо економічної та валютної інтеграції. Доповідь Делора передбачала 3 етапи створення ЕВС. Перший етап – підготовчий. (1990-1993 р.р.). введення в силу в липні 1990 року Директиви про повну лібералізацію руху капіталу. Головна мета: якомога більше зближен ек політик та тісній співпраці між центральними банками. Другий етап – організаційний.(1994-1998р.р.) країни зобов'язалися координувати грошову та макроек політику. При цьому було запроваджено жорсткий обмінний курс європеських валют і створено Європейський валютний інститут (ЄВІ) як попередник Європейського Центрального банку. Третій етап – заключний. (1999 - прожовжується) почався з моменту введення євро в безготівковий обіг. З 1 січня 1999 року почали фіксувати валютні курси євро до національних валют країн ЄС, а також відносно інших валют світу. Почала здійснюватися єдина грошово-кредитна та валютна політика.

На основі “плану Делора” була розроблена Маастрихтська угода про ЄС, яка передбачала поетапне формування валютно-екон. союзу. Положеннями Маастрихтського договору визначено:

• критерії, які повинні виконати держави-члени ЄС для входження до ЕВС,

• реалізацію національних фіскальних політик,

• принципи роботи Європейського Центрального Банку,

• графік створення ЕВС,

• процедури прийняття рішень інституціями Співтовариства .