
- •1.Акредитив як форма міжнародних розрахунків (схема).
- •2.Валютна система та її види. Основні елементи світової валютної системи.
- •3.Валютний курс як елемент світової валютної системи. Методи котирування
- •4.Валютний опціон: поняття, види, стилі, ціна опціону.
- •5.Валютні кліринги та їх форми.
- •7.Фінанси тнк. Валютні ризики потенційних збитків в діяльності тнк.
- •8.Вплив сучасної світової фінансової кризи на діяльність тнб.
- •9.Діяльність інституційних інвесторів на міжнародному фондовому ринку.
- •10.Еволюція світової валютної системи.
- •11.Європейська валютна система та її характеристика.
- •12.Європейський валютний союз. «Критерії конвергенції».
- •13.Європейський валютно-економічний союз та етапи його формування.
- •14.Європейський економічний і валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».
- •15.Зовнішний борг: показники та можливі наслідки його існування для країн.
- •16.Зовнішній борг та його структура. Сучасний зовнішній борг України.
- •17.Зовнішній борг, його структура та шляхи його реструктуризації.
- •18.Зовнішній борг, показники та традиційні методи його реструктуризації.
- •19.Інкасо як форма міжнародних розрахунків (схема).
- •20.Інституційні інвестори міжнародного фондового ринку та особливості їх діяльності.
- •21.Інструменти міжнародного ринку банківських кредитів. Синдикований кредит, процес синдикації та його етапи.
- •22.Історія розвитку світової валютної системи
- •23.Криза світової заборгованості: її характеристика , стадії та сучасний стан.
- •24.Міжнародна банківська справа та її сучасні тенденції розвитку
- •25. Міжнародна фінансова політика та її форми. Особливості формування міжнародної фінансової політики в Україні.
- •26. Міжнародне кредитування . Міжнародне кредитування України
- •27. Міжнародне кредитування, його ризики та методи їх регулювання
- •28. Міжнародне кредитування. Порівняльна характеристика форфейтингу та факторингу як методів кредитування зовнішньої торгівлі.
- •29. Міжнародний валютний ринок. Арбітраж та його види.
- •30. Міжнародний валютний ринок: передумови, функції, структура, суб’єкти та обсяги.
- •31. Міжнародний кредит як економічна категорія та його роль в процесі відтворення.
- •32. Міжнародний кредит: джерела, принципи та функції.
- •33. Міжнародний лізинг як альтернативна форма міжнародного кредитування.
- •34. Міжнародний ринок банківських кредитів та його сучасні тенденції розвитку.
- •35. Міжнародний ринок боргових цінних паперів, його структура та інструменти
- •36. Міжн ринок фінансових деривативів та його сучасні тенденції розвитку.
- •37. Міжнародний ринок титулів власності: характеристика та основні інструменти
- •38. Міжн фінанс активи та їх властивості.
- •39. Міжнародні фінансові центри, основні елементи та основні умови існування
- •40. Міжн фондові біржі та форми організації їх діяльності.
- •41. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин
- •42. Оподаткування міжнародної діяльності тнк, його види
- •43. Організація міжнародних розрахунків
- •44. Основні елементи світової валютної системи. Конвертованість валют та її види.
- •45. Основні міжнародні фінансові центри та особливості їх розвитку.
- •46. Основні поняття здійснення валютних операцій: валютна позиція та її види; методи котирування.
- •47. Основні ринки акцій та сучасні особливості їх функціонування.
- •48. Особливості функціонування світового ринку золота у сучасному світовому фінансовому середовищі
- •49. Особливості функціонування офшорних центрів, їх типи та види
- •50. Паритет як елемент світової валютної системи.
- •51. Платіжний баланс , його рівновага та її види.
- •53. Платіжний баланс та методи оцінки позицій пб. Пб України та оцінка його позицій.
- •54. Пб, його структура та методи рег-ня
- •55. Пряме зарубіжне інвестування тнк та його мотивація.
- •56. Ринки акцій країн, що розвив, та їх типи
- •57. Роль золота у міжн валютн відносинах
- •58. Роль міжн фін організацій в регулюванні зовн боргу. Паризький та Лондонський клуби.
- •59. Роль тнк у формуванні сучасного міжнародного фінансового середовища.
- •60. Світова фінансова криза. Фінансова криза як складова економічної кризи.
- •61. Світовий фін ринок. Євроринок як сегмент світового фінансового ринку.
- •62. Світовий фінансовий ринок, його структура та сучасні тенденції розвитку.
- •63. Світові фінанси, їх основні складові та функції.
- •64. Синдикований кредит на міжнародному ринку банківських кредитів. Процес синдикації та його етапи.
- •65. Світовий валютний ринок. Спот ринок як складова міжнародного валютного ринку; його операції та звичаї.
- •67. Строкові операції на міжнародному валютному ринку. Операції своп.
- •68. Сучасна характеристика середовища функціонування міжнародної банківської справи.
- •69. Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку титулів власності. Сучасні тенденції
- •70. Транснаціональні банки, їх структурні підрозділи та сучасні особливості діяльності.
- •71. Транснаціональні банки як основні суб’єкти міжнародної банківської справи.
- •72. Фінанси тнк. Міжнародна система управління готівкою.
- •73. Фінансова глобалізація як складова економічної глобалізації.
- •74. Фінансова глобалізація. Ключові аспекти фінансової революції.
- •75. Форвардні операції на міжнародному валютному ринку. Розрахунок форвардного курсу.
9.Діяльність інституційних інвесторів на міжнародному фондовому ринку.
До інстит. інвесторів відносять юр. осіб, які активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фін.активи на професійній основі. Інв.інв.: пенсійні фонди; страхові компанії; інститути колективного інвестування (ІКІ), що, у свою чергу, включають інвестиційні компанії (фонди) різних типів, хедж-фонди, довірчі департаменти банків. Найбільшими групами інст. інвесторів є пенсійні фонди та страхові компанії. Серед страхових компаній основною групою з погляду інвестування є компанії страхування життя, на які припадає близько 80 % активів цієї групи інвесторів. Такі компанії, як правило, інвестують з метою хеджування своїх боргових зобов’язань. Пенсійні фонди — це державні або приватні фонди (фінансові інститути), в котрі вносяться регулярні пенсійні внески чи обов’язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії. Вільні грошові кошти інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу. Пенсійні фонди організовують корпорації, уряди та профспілки У ряді країн (США, Великобританія) пенсійні фонди являють собою найважливішу групу інституційних інвесторів. Значне зростання активів пенсійних фондів відбувається за рахунок тих країн, де традиційно розвивалася накопичувальна система пенсійного забезпечення (funded pension scheme). Розрізняють три організаційно-правові форми інститутів колективного інвестування: акціонерне товариство, довірча компанія, контрактна форма організації. Проте будь-яка з форм передбачає існування трьох осіб, що наділені певними повноваженнями:власник інвестиційного портфеля, менеджер, довірена особа або банк. Основним типом інститутів колективного інвестування є інвестиційні компанії (фонди). Вони являють собою фінансових посередників, що залучають грошові кошти інвесторів та вкладають їх у цінні папери або інші види фінансових активів. Хедж-фонди (hedge funds) являють собою звичайні інвестиційні компанії (фонди), що використовують техніку хеджування для обмеження ризику втрат. Зазвичай тут маються на увазі спекулятивні фонди, що використовують похідні цінні папери (ф’ючерсні, форвардні контракти) та мають на меті отримання максимального прибутку за будь-яких умов.
10.Еволюція світової валютної системи.
У своєму розвитку СВС до сучасного часу пройшла 4 етапи. Паризька ВС (1867р.) - система золотомонетного стандарту. Перша валютна система,яка стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Принципи: золотомонетний стандарт; функціонування золота як світових грошей; вільний обіг у внутр.обороті золотих монет; законодавче встановлення золотого вмісту націон.валют; безпосередня конвертованість у золото націон.валют за номіналом; визначення на основі золотого вмісту фіксованих валютних курсів; вільне ввезення і вивезення золота; стабільність курсів нац.валют (відхилення від золотих крапок – не більше 1%); вільне карбування золотих валют для будь-яких власників. Генуезька СВС (1922р.) Друга світова валютна система,яка юр. оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнар. екон. конференції. Принципи:Основа – золото і девізи (іноз.вал. в будь-якій формі); збережені золоті паритети; конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо, а й побічно, через іноземні валюти; відновлений режим вільно змінних валютних курсів; валютне регул-ня здійснювалось у формі активної вал. політики, міжнар. конференцій та нарад; конкуреніця між амер.доларом і англ. фунтом за лідерство. Бреттонвудська ВС (1944р.) Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі ( США) Принципи: золото-девізний стандарт, оснований на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів; фіксація ринкових курсів валют з відхиленням не більше 1% в обидві сторони від золотих або долорових паритетів; Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб; Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти; взаємна оберненість валют на основі вал.паритетів;Вперше в історії створені міжнародні валютно – кредитні організації : МВФ і МБРР. Ямайська СВС (Кінгстонська Угода 1976 р. країн – членів МВФ в Кінгстоні ( Ямайка ) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. .Принципи : введений стандарт Спеціальних Прав Запозичення(СПЗ) замість золото-девізного стандарту; юридично завершена демонетизація золота: відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото; перехід до плаваючих вал.курсів і відьний вибір будь-якого режиму СПЗ - безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ;; Складається з 5-ти валют -США, марка ФРН, єна, французький франк, фунт стерлінгів. Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних курсів названих валют. У відповідь на нестабільність Ямайської ВС країни ЄС створили власну міжнародну ( регіональну ) валютну систему (підсистему Яіайської) – Європейську валютну систему - з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.
Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.