9.Діяльність інституційних інвесторів на міжнародному фондовому ринку.

До інстит. інвесторів відносять юр. осіб, які активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фін.активи на професійній основі. Інв.інв.: пенсійні фонди; страхові компанії; інститути колективного інвестування (ІКІ), що, у свою чергу, включають інвестиційні компанії (фонди) різних типів, хедж-фонди, довірчі департаменти банків. Найбільшими групами інст. інвесторів є пенсійні фонди та страхові компанії. Серед страхових компаній основною групою з погляду інвестування є компанії страхування життя, на які припадає близько 80 % активів цієї групи інвесторів. Такі компанії, як правило, інвестують з метою хеджування своїх боргових зобов’язань. Пенсійні фонди — це державні або приватні фонди (фінансові інститути), в котрі вносяться регулярні пенсійні внески чи обов’язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії. Вільні грошові кошти інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу. Пенсійні фонди організовують корпорації, уряди та профспілки У ряді країн (США, Великобританія) пенсійні фонди являють собою найважливішу групу інституційних інвесторів. Значне зростання активів пенсійних фондів відбувається за рахунок тих країн, де традиційно розвивалася накопичувальна система пенсійного забезпечення (funded pension scheme). Розрізняють три організаційно-правові форми інститутів колективного інвестування: акціонерне товариство, довірча компанія, контрактна форма організації. Проте будь-яка з форм передбачає існування трьох осіб, що наділені певними повноваженнями:власник інвестиційного портфеля, менеджер, довірена особа або банк. Основним типом інститутів колективного інвестування є інвестиційні компанії (фонди). Вони являють собою фінансових посередників, що залучають грошові кошти інвесторів та вкладають їх у цінні папери або інші види фінансових активів. Хедж-фонди (hedge funds) являють собою звичайні інвестиційні компанії (фонди), що використовують техніку хеджування для обмеження ризику втрат. Зазвичай тут маються на увазі спекулятивні фонди, що використовують похідні цінні папери (ф’ючерсні, форвардні контракти) та мають на меті отримання максимального прибутку за будь-яких умов.

10.Еволюція світової валютної системи.

У своєму розвитку СВС до сучасного часу пройшла 4 етапи. Паризька ВС (1867р.) - система золотомонетного стандарту. Перша валютна система,яка стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Принципи: золотомонетний стандарт; функціонування золота як світових грошей; вільний обіг у внутр.обороті золотих монет; законодавче встановлення золотого вмісту націон.валют; безпосередня конвертованість у золото націон.валют за номіналом; визначення на основі золотого вмісту фіксованих валютних курсів; вільне ввезення і вивезення золота; стабільність курсів нац.валют (відхилення від золотих крапок – не більше 1%); вільне карбування золотих валют для будь-яких власників. Генуезька СВС (1922р.) Друга світова валютна система,яка юр. оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнар. екон. конференції. Принципи:Основа – золото і девізи (іноз.вал. в будь-якій формі); збережені золоті паритети; конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо, а й побічно, через іноземні валюти; відновлений режим вільно змінних валютних курсів; валютне регул-ня здійснювалось у формі активної вал. політики, міжнар. конференцій та нарад; конкуреніця між амер.доларом і англ. фунтом за лідерство. Бреттонвудська ВС (1944р.) Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі ( США) Принципи: золото-девізний стандарт, оснований на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів; фіксація ринкових курсів валют з відхиленням не більше 1% в обидві сторони від золотих або долорових паритетів; Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб; Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти; взаємна оберненість валют на основі вал.паритетів;Вперше в історії створені міжнародні валютно – кредитні організації : МВФ і МБРР. Ямайська СВС (Кінгстонська Угода 1976 р. країн – членів МВФ в Кінгстоні ( Ямайка ) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. .Принципи : введений стандарт Спеціальних Прав Запозичення(СПЗ) замість золото-девізного стандарту; юридично завершена демонетизація золота: відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото; перехід до плаваючих вал.курсів і відьний вибір будь-якого режиму СПЗ - безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ;; Складається з 5-ти валют -США, марка ФРН, єна, французький франк, фунт стерлінгів. Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних курсів названих валют. У відповідь на нестабільність Ямайської ВС країни ЄС створили власну міжнародну ( регіональну ) валютну систему (підсистему Яіайської) – Європейську валютну систему - з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.