43. Організація міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки (МР) — це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають внаслідок торгово-екон та ін. відносин між фірмами, організаціями, урядами та громадянами різних країн світу. Їх роль є величезною і полягає в наступному: (1)МР пов’язані з обміном однієї нац. валюти на іншу і здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на рахунках банківських установ; (2)МР забезп здійснення різного роду екон та неекон відносин з іноз країнами у зовнішньоторг, торгово-екон, турист, культ сферах і галузях економіки світу; (3)МР регламентуються нац. законодавчими актами і між нар банківськими правилами і звичаями; (4)МР є уніфікованими; (5)МР мають документарний характер; (6)МР здійсн в різних валютах. Суб’єкти МР: імпортери; експортери; банки, кредитні установи; держава; міжнародні організації; фізичні особи. Існує 3 основні види організації МР: 1.розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерц банками; 2.розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центр банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто; 3.розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто. Для здійснення МР уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками. В основу МР покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів. Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є: -умови зовнішньоторговельних контрактів; -валютне законодавство; -особливості банківської практики; -міжнародні правила та «звичаї» тощо.

44. Основні елементи світової валютної системи. Конвертованість валют та її види.

Світова валютна система — це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнар угодах та обслуговують міжнар рух товарів і факторів вир-ва. Вона виникла в середині ХІХ ст. одночасно з розвитком МЕВ. Функції СВС: (1)сприяння розвитку товарообмінних операцій; (2)установлення правил та механізмів для забезпечення оптимального співвідношення між національними грошовими відносинами; (3)сприяння у здійсненні розрахунків через систему фінансово-посередницьких закладів. Основні елементи СВС: міжнар валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;резервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ); уніфікований режим валютних паритетів; регламентація режимів валютних курсів; світовий грошовий товар; міждержавне регулювання валютних обмежень; уніфікація правил використання міжнар кред засобів обігу; режим світових валютних ринків і ринків золота; міжнародні організації, які здійснюють міждерж валютне регулювання. СВС є сукупністю механізмів і правил, що забезпечують зв’язки між нац та регіон валютними системами. Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін нац валюти на іноз та використовувати іноз валюту в угодах з реальними і фін активами. Різниця між ступенем конвертованості валюти залежить від обмежень уряду на валютному ринку. З погляду типів міжнар операцій, які відбиваються в платіж балансі країни (платіж баланс за поточ операціями або за операціями з капіталом), валюта може бути: (1)конвертованою за поточними операціями чи (2)за операціями з капіталом або (3)повністю конвертованою. (1)Конв за поточ операціями — це відсутність обмежень на платежі та трансфери за поточ міжнар операціями, які пов’язані з торгівлею товарами та послугами, міждерж переказами тощо. Форми: розподіл іноз валюти між імпортерами у формі індик або генеральн квот, адм. вимоги. (2)Конв за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнар операціями, які пов’язані з рухом капіталу (прямі й портф інвестиції, кредити та капітальні гранти). Форми: обмеження об’єктів ПІІ окремими галузями економіки, заборона на купівлю резидентами іноз цінних паперів тощо. За іншою класиф конвертованість поділяється на ◘повну та ◘часткову. ◘Повна конв — це відсутність будь-якого контролю та обмежень за поточ і капітальними операціями. Повна конв передбачає також відсутність обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціну. ◘Часткова конв – існують обмеження для здійсн вал операцій для певних учасників або по певних вал операціях. Також можна виділити такі види конвертованості як внутрішня та зовнішня Внутрішня конв — право резидентів здійснювати операції в країні з активами, які деноміновані в іноз валюті. Така форма притаманна Україні. Внутрішня конвертованість охоплює як поточні, так і капітальні операції, але не передбачає паралельного обігу кількох валют. Зовнішня конв — право резидентів здійснювати операції з іноз валютою з нерезидентами.