23.Криза світової заборгованості: її характеристика , стадії та сучасний стан.

Боргова криза — це наслідки проблем короткострокової ліквідності та свідчення необхідності подовження (пролонгації) строків погашення. Результатом пошуку виходу з кризи незмінно був перегляд боргу суверенних країн. Виділяють 3 таких стадії розвитку. Перший етап (1980-85) міжнародного процесу перегляду умов погашення боргу характеризується як «Банкірська криза». Мета перегляду полягала у скороченні поточних зобов’язань боржника з обслуговування боргу шляхом перенесення строків погашення основної суми боргу. Така стратегія оберталася для боржника нарощуванням його загальних боргових зобов’язань і значним зростанням майбутніх зобов’язань з обслуговування боргу. Друга стадія (1985-89) Відповідно до плану Бейкера, здійснення якого розпочалося в цей період, для підтримання рівнів інвестування були виділені нові грошові кошти. Це дало змогу основним країнам-боржникам перекривати свій борг. У цей час виокремилася проблема заборгованості бідних країн, що розвиваються. Основна мета плану Бейкера — надати країні-боржнику якомога більше часу для усунення причин її фінансових проблем. План приніс лише часткові плоди, оскільки він не передбачав жодного механізму, який би міг змусити внести додаткові кошти. Третя стадія розпочалася в 1989 р. і триває до нині. Вона характеризується як стадія «кризи боржника». Згідно з планом Брейді боржники мали взяти до уваги політику залучення як прямих, так і непрямих інвестицій і те, що свопи борг/акції можуть бути корисним компонентом цієї стратегії. Деякі латиноамериканські країни скористалися іншими механізмами переведення боргу, такими як викуп заборгованості чи її погашення поставками товарів. Останній етап отримав новий виток восени 1997 р. у зв’язку з фінансовою кризою в південноазіатському регіоні, яка потім охопила решту регіонів світу.

24.Міжнародна банківська справа та її сучасні тенденції розвитку

Міжнар. банк. справа — система методів та підходів до організації й управління банк. операціями, що здійснюються у міжнар. екон. та прав. середовищі. Банки, які здійснюють міжнар.операції, є її суб’єктами. Основними чинниками зростання ролі міжнар. банк. менеджменту на світових фін. ринках є:1)швидке зростання міжнародної торгівлі і багатонаціональних корпорацій, що почалося з 1960-х років; 2)розвиток євроринку. Функції:1)забезпечення прибутковості в діяльності банку шляхом раціо­нальної організації виробничого процесу, включаючи як управління банком, так і розвиток його техніко-технологічної бази;2)ефективне використання кадрового потенціалу; 3)організація стратегії виходу на міжнародний ринок; 4)розроблення та впровадження стратегії управління міжнародними банківськими ризиками; 5)управління міжнародними банківськими операціями; 6)досягнення вищого ступеня оперативної підготовки аналітичної інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення. Сучасні хар-ки мн банк справи: 1. Осн.субєкти б.с. – ТНБ 2. Зростання балансової вартості банків, збільшення розміру банків 3. Інформаційні технології стають основною фактором діяль-ті ТНБ

4. Збільшення присутності інозем.банків у нац.банківських системах країн 5. Зростає роль страхування як одного з напрямків діял-ті мн банківського бізнесу 6. У стратегії банків дедалі більшу роль відіграє диверсифікація, у майб на передній план буде висунута концентрація діяль-ті на головних угодах 7. Найсильніші банки світу- універсальні 8. Важливий процес- злиття банків 9. Розвиток приватного банк. бізнесу 10. Приведення банк. законодавства та сис-ми банк. нагляду країн Сх та Центр Європи у відповідність до мн норм та стандартів ЄС.