Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригінал_Усі любчики мої_17.01.docx
Скачиваний:
52
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
266.82 Кб
Скачать

15.Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.

Класична кількісна теорія сформувалася в XVI – XVII ст. і стала основою розвитку монетарної теорії. Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті.

МV = РQ,

де, М - середня кількість грошей, що знаходяться в обігу в даному суспільстві протягом року;

V - середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага;

Р - середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві;

Q - сукупна кількість товарів.

Визначальною її ознакою є положення про те, що товарні ціни і цінність грошей визначаються змінами їх кількості: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а цінність нижча, і навпаки.

Класична теорія базується на 3-х постулатах:

  1. постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін;

  2. постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грошової маси;

  3. постулат однорідності – подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів.

16. Вклад м.І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.

Багато уваги М.І. Туган – Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. М.І. Туган – Барановський визнав за правильну формулу "рівняння обміну", проте вважав, що Фішер нічого нового в кількісну теорію грошей взагалі не вніс.

МV = РQ,

Подібна критика класичної теорії підштовхнула Туган – Барановського до її вдосконалення:

1) він довів, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну";

2) довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним. Цей вплив може здійснюватись:

а) через зміну суспільного попиту на товари;

б) через зміну дисконтного процента;

в) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей;

3) Туган – Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей%

4) розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей в країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей.

17.Вклад Дж.М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

Одним з тих, хто відстоював необхідність грошово-кредитного регулювання економічних процесів був Кейнс.

Основною причиною циклічних криз він вважав нестачу «платоспроможного попиту», а відтак інвестиційної активності.

МV = РQ,

Кейнс розглядав показник V як змінну величину. Кейнс розробив теорію «переваги ліквідності» в якій до мотивів накопичення грошей економічних агентами додав спекулятивний мотив, який передбачав страхування ставок і цін на ЦП. Чим нижча норма %, тим вища перевага ліквідності. (попит на касові залишки).

Формула попиту на гроші має такий вигляд:

М=М1+М2= F(Y)+(і)

М1-трансакційні касові залишки.

М2-спекулятивні касові залишки

Y- сукупний доход І-норма %.

Вирішальне значення в своїй теорії Кейнс відводить не грошовій масі та ії впливу на ціни, а норму %, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень виробництва і зайнятість. Передаточний (трансакційний) механізм Кейнса виглядає так М-і-І-У-Р. Збільшення грошової маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми % (і). Це робить більш доступними кредити, що підвищує інвестиційну активність (Ї), як наслідок призводить до зростання виробництва і зайнятості (У). В результаті ціни (Р) також зростають, але інфляція в даному випадку стимулює платоспроможний попит. Кейнс рекомендував застосовувати політику «дешевих грошей» в умовах економічного спаду для «розігріву» економіки. Однак в умовах глибокої депресії економіка стає малочутливою до низьких процентних ставок, що загрожує абсолютною перевагою ліквідності або словами Кейнса «пасткою ліквідності».