Ринок освітніх послуг — сфера обігу або система економічних відносин з приводу купівлі-продажу освітніх по-слуг.

Для цього виду ринку обов’язкові три компоненти: покупець, продавець і товар. Кожен з них пов’язаний з категоріями попиту, пропозиції і ціни. За своєрідністю реалізованого товару цей ринок безпосередньо відноситься до ринку послуг, але тісно пов’язаний і взаємодіє з іншими видами ринку: робочої сили, інформації, товарів і т.д.

За останні десятиліття збільшилася роль послуг в економіці країн світу та в міжнародній торгівлі. Ця тенденція – одна з особливостей другої половини ХХ та початку ХХІ ст. Процеси глобалізації та інтеграції національних економік в світову господарську діяльність, найбільш повно відображаючи світові тенденції розвитку економіки, зумовили появу та активний розвиток нової форми міжнародних економічних відносин в формі експорту-імпорту освітніх послуг. В свою чергу, зростання економічної ролі освітніх послуг та їх специфіка зумовили розробку спеціальної системи норм, призначеної регулювати міжнародні зв’язки в даній сфері та прискорити їх лібералізацію.

Ринок освітніх послуг для іноземних громадян розвивається досить

потужно. Із середини минулого сторіччя провідні світові держави почали розглядати освіту, як частину своєї зовнішньої політики, спрямованої на геополітичне та економічне панування. Результатом цих дій стало формування міжнародного ринку освітніх послуг із щорічним обсягом продажу 90-100 млрд. дол. США і загальною кількістю споживачів більше 3 млн. осіб. Слід зазначити, що ємність міжнародного ринку освітніх послуг постійно зростає.

Сектор освітньої економіки в кризові роки 2008-2009 продовжив зростання та став для основних країн експортерів освітніх послуг джерелом валютних надходжень в країну, конкуруючи за обсягами надходжень з традиційними галузями економіки, на яких раніше спеціалізувалася країна

Тенденції:

1. Диференціація послуг вищої освіти полягає в створенні умов для

розвитку навчальних закладів всіх типів: державних і приватних; великих і малих; тих, що мають і не мають статусу університету; короткострокових і середньострокових програм; гуманітарних і технологічних інститутів; чисто навчальних і тих, що займаються науковими дослідженнями; стаціонарних програм і програм дистанційного навчання і т.д.

2. Розвиток приватного сектору в освіті забезпечує розширення

можливостей у сфері освіти при незначних державних витратах або за їх повної відсутності, різноманітність пропонованих програм і збільшення охоплення населення вищою освітою.

3. Автономія вищих навчальних закладів полягає в наданні їм

можливості здійснювати повноцінний контроль за основними чинниками, що впливають на якість і рівень витрат на освітні програми. Рівень автономії освітнього закладу зумовлюється мірою його залежності від державного фінансування.

4. Законодавче регулювання прав на інтелектуальну власність у сфері

освіти є особливо актуальним відносно курсів, розроблених для поширення в інтерактивному режимі або мультимедійній формі з метою їх реалізації в дистанційній освіті, що зумовлено виникненням віртуальних інститутів, освітніх інтерактивних програм і курсів на базі Інтернету. Регулювання прав на інтелектуальну власність розширює можливості для ВНЗ у сфері публікування результатів наукових досліджень, навчальних курсів і т.д., отримання за це додаткових фінансових ресурсів.

5. Структура інформаційно-комунікаційних технологій забезпечує базу

для розвитку всіх сегментів освіти, проте більшою мірою для розвитку

дистанційної освіти. Держава повинна регулювати рівень стану національної комунікаційної інфраструктури, а також її цінову структуру, оскільки ціни на інформаційно-комунікаційні послуги є однією із складових ціни освітніх послуг.

6. Фінансове стимулювання є одним з найважливіших елементів

державного регулювання сфери освітніх послуг в умовах зменшення

бюджетного фінансування освіти. Мета фінансового стимулювання полягає у визначенні вищим навчальним закладам шляхів до результативнішого досягнення цілей якості, ефективності і рівності доступу до освіти.

Основні експортери освітніх послуг, млн. Дол. [wto]

	Value				Share in 10 economies			Annual percentage change
	2010	2011		2010			2005-10		2009	2010	2011
Exporters
European Union (27)	20483	24953		49,9			7		-1	20	22
Extra-EU (27) exports	8588	9352		20,9			7		-2	21	9
United States	14515	15906		35,4			7		6	-2	10
Canada	2198	2488		5,4			1		-5	6	13
Turkey	912	1263		2,2			-3		-37	18	38
Australia	702	886		1,7			10		-10	16	26
Korea, Republic of	637	794		1,6			19		-1	22	25
Russian Federation	474	493		1,2			20		-11	36	4
Norway	398	...		1,0			3		-15	-16	...
Argentina	361	310		0,9			12		-42	29	-14
New Zealand	345	245		0,8			15		0	-2	-29
Above 10	41025	...		100,0			-		-	-	-