Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригінал_Усі любчики мої_17.01.docx
Скачиваний:
52
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
266.82 Кб
Скачать

48. Державне регулювання інфляції: основні напрямки та інструменти.

Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання D), політики доходів чи за одним і другим напрямком одночасно.

Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного D через фін і кредитно-грошовий механізми. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати держбюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби ВПК, посилення податкового тиску на доходи.

Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку ЦБ, регулюючи % ставки за пасивними і активними операціями комбанків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та ін. методами, держава скорочує банківське кредитування економіки, і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного D.

Політика доходів передбачає державний контроль за ЗП і цінами. Цей контроль може зводитися до фіксації ЗП і цін на певному рівні (заморожування), або встановленням темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці, або до того й іншого водночас. Першим негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж ЗП ставить в скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальні напруження.

49. Сутність, цілі та види грошових реформ.

Грошова реформа – складовий елемент антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей. (Цілі)

Види:

  • структурні (повні) проводяться у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від останньої до системи кредитного обігу;

  • реформи часткового типу – торкаються організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи;

    • формальні (заміна купюр);

    • деномінаційні (масштаб цін);

      • неконфіскаційні;

      • конфіскаційні;

        • одномоментні (7-15 днів);

        • паралельного типу (поступовий ввод грошей).

50. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Особливості проведення грошової реформи в Україні:

  • багаточинникова зумовленість – були як економічні, так і політичні причини для її проведення;

  • багатоцільове спрямування – мало на меті створити національні гроші та грошову систему, забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни, ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки;

  • довго тривалість реформи – реформа тривала близько 5 років (січень 1992 – вересень 1996р.);

  • застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення;

  • створення ринкового механізму монетарного регулювання;

  • соціальний аспект – витрати, необхідні для проведення грошової реформи, покладаються на населення.