41. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.

Кон’юнктурну політику за способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів, що спираються на регулювання грошового обороту можна поділити на заходи фіскальної політики, грошово-кредитної (монетарної), та заходи прямого впливу.

Фіскальна політика зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансових витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зростає, це зменшує їхні можливості і послаблює

Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фінансових коштів у економічних суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фінансових коштів. Тому стимулюючий вплив цих заходів на поведінку економічних суб’єктів низький, що вимагає досить обережного, добре виваженого їх застосування.

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює пожвавлення процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках.

Залежно від напрямку та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експанційна (допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, наслідок - інфляція, тобто, це "політика інфляції"), рестрикційна (допускавється різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошей, наслідок - гроші "дорожчають", зниження цін і різке падіння економічної активності). Зважаючи на негативні наслідки цих політик, уряди, намагаючись уникнути їх, застосовують дещо альтернативні до них політики : дезінфляції і політику рефляції.

Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги і недоліки.

Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, визначили такі переваги фіскальної політики: Чинять більш відчутний вплив на активність економічних суб’єктів, реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики, вплив фіскальних заходів виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів.

42. Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Цілі грошово-кредитної політики: стратегічні, проміжні та поточні.

До стратегічних цілей відносимо (узгоджуються з цілями економічної політики уряду):

• зміна динаміки економічного зростання (прискорення чи гальмування);

• зміна рівня зайнятості (підвищення або зниження);

• динаміка рівня цін (стабілізація, зниження або підвищення);

• динаміка стану платіжного балансу (підтримка збалансованості, дефіцит чи профіцит).

Але ЦБ не може безпосередньо вплинути на їх досягнення, оскільки дія його інструментів обмежується виключно монетарною сферою.

Саме тому ЦБ визначає проміжні цілі (приріст пропозиції грошей, платоспроможного попиту та відповідне коригування кон'юнктури ринків).

ЦБ має велику кількість інструментів для досягнення проміжних цілей, але для їх ефективної діяльності виникає потреба у визначені поточних цілей. Їх досягнення є також складним завданням, але виконання його перебуває виключно у сфері компетенції ЦБ.

Загалом, інструменти грошово-кредитної політики – це певний регулятивний захід ЦБ, спрямований на зміну кон'юнктури грошового ринку, унаслідок чого змінюється поведінка економічних суб'єктів на інших сегментах ринку.

Найбільш поширені інструменти:

- операції на відкритому ринку;

- зміна облікової ставки;

- зміна обов'язкових резервних вимог;

- установлення нормативів для певних видів банківської діяльності тощо.

Інструменти грошово-кредитної політики залежать від виду здійснюваного впливу:

1. опосередкований вплив:

• операції на відкритому ринку;

• регулювання норми обов'язкових резервів;

• процентна політика;

• рефінансування;

• регулювання курсу національної валюти;