38. Участь України в сучасних проектах мнтс

У зв’язку з економічною кризою загострюється потреба у посиленні захисних функцій зовнішньо економічної політики. Кризовий стан посилює значення розробки та реалізації ефективних механізмів впливу на забезпечення збалансованості зовнішньої торгівлі і зменшення ресурсної залежності від імпорту [1, c.286].

З метою реалізації тактичних цілей, які є проміжним етапом на шляху до макроекономічної стабілізації використовувати різні важелі для оперативного втручання держави покликана митна

політика - система принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпчення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Вона реалізує як економічні, так і політичні цілі, які визначаються державним устроєм, існуючою законодавчою базою та соціально-економічним напрямом розвитку суспільства.

Практичне застосування митних важелів можна спостерігати на прикладі формування Єдиного економічного простору окремих країн СНД. Вперше після розвалу СРСР зроблено крок для відновлення єдиних економічних зв'язків на пострадянському просторі: запрацював Митний союз, і з 1 липня 2011 року припинені митні перевірки на російсько-білорусько-казахстанських кордонах, а на зовнішніх кордонах працюють єдині органи контролю. В результаті зняття бар'єрів, що ускладнюють взаємну торгівлю, утворюється ємний і зростаючий загальний ринок і 165 млн. потенційних покупців.

Завдяки Союзу на 43% зріс обсяг взаємної торгівлі. Це гарні умови для бізнесу з трьох країн та інших держав. Важливо, що й самі правила гри для учасників економічної діяльності стали більш стабільними і передбачуваними.

Крім Митного Союзу Росія, Білорусь і Казахстан створюється Єдиний економічний простір, головний принцип якого - забезпечення чотирьох свобод: руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили.

Передбачається, що єдиний ринок зробить три країни ближче, дозволить краще протистояти світовим кризам, приверне більше західних інвесторів[2].

Наша держава задекларував ще 1993 році в «Основних напрямах зовнішньої політики України» свій намір вступити в Євросоюз, нині розглядає євроінтеграцію, насамперед, як європейський рівень життя, що іноді корелюється із поняття соціальної стабільності. Але досягти його є можливим лише шляхом тісної співпраці з членами країн СНД, зокрема Росії та Білорусії через сталий розвиток економік, інструментом забезпечення якого є державна інноваційна політика цих країн [3,c.14]. При цьому інноваційна політика повинна, на нашу думку, формуватися на підставі таких

принципів, як ініціативність, прецизійність, інтерактивність, об’єктивізація, а також принципу гармонійного перетинання з інноваційною політикою ЄС (вимога часу) та активізації співпраці з країнами СНД (вимога простору).

Так, прагнути вітчизняній економіці до соціальної стабільності на основі сталого інноваційного розвитку є можливим лише за умов чіткого дотримання вимог простору та часу, що й обумовлює

перспективні магістральні шляхи зовнішньої політики держави. Перш за все, це пов’язано з виникаючою можливістю імпорту енергоносіїв за більш доступними цінами.

Отже, прогнозування повноправного партнерства з країнами Єврозони та досягнення гідного рівня життя представляється цілком реальними за умов відродження національної промисловості та входження в Митний союз Росія, Білорусь і Казахстан, що сформує Єдиний економічний простір і на основі ефекту синергії [4] дозволить створить додаткові конкурентні переваги для соціально- економічного розвитку як України, так і решти його учасників