38. Регулювання міжнародних ринків інтелектуальної власності

СОТ: угода ТРІП – угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність – це продукти творчої діяльності в виробничій, літературній, художній галузях, що мають нематеріальний характер. До об’єктів права інтелектуальної власності належать: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, програми для ЕОМ, ноу-хау, торгівельні секрети, авторські та сумісні права та ін. Захист інтелектуальної власності безпосередньо пов’язаний із боротьбою з недобросовісною конкуренцією. Під недобросовісною конкуренцією розуміють: розповсюдження викривлених відомостей про товар, характер чи спосіб його виготовлення, споживчих якостях та інших властивостях товару, використання товарного знаку без дозволу, використання фірмового найменування, маркування товару, копіювання форми, пакування, зовнішнього оформлення товару.

Питання інтелектуальної власності є предметом багатосторонніх міжнародних угод:

1883 р. – Паризька конвенція про охорону промислової власності;

1886 р. – Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (з подальшою редакцією 1928, 1948, 1971 рр.);

1952 р. – Всесвітня конвенція про авторське право;

1961 р. – Римська конвенція про міжнародний захист артистів-виконавців, виробників звукозаписів та підприємств радіомовлення;

1970 – Вашингтонський договір про патентну кооперацію;

1973 – Віденський договір про реєстрацію товарних знаків;

1994 р. – Євразійська патентна конвенція

У 1967 було засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІС), яка має сприяти захисту прав інтелектуальної власності в усьому світі. Об’єднує 130 країн.

За результатами Уругвайського раунду ГАТТ було укладено Угоду Про торгівельні аспекти права на інтелектуальну власність (ТРІП або ТРІПС), яка стала складовою пакету угод СОТ. Згідно ТРІП, країни-члени СОТ зобов’язані:

1. Створити національні механізми захисту прав інтелектаульної власності;

2. Прийняти відповідні закони щодо захисту прав національних та іноземних власників;

3. Вживати заходів щодо боротьби із фальсифікацією товарів та товарних знаків, в тому числі припинення випуску товарів митницею у вільний обіг на території країни-імпортера;

4. Інформувати СОТ про всі закони та підзаконні акти, що стосуються режиму інтелектуальної власності.

38. Місце міжнародних технологічних послуг в структурі міжнародних послуг України

Міжнародні технологічні послуги можна розглядати під різними кутами зору. Згідно з класифікаційними критеріями, за якими аналізуються формиміжнародної економічної діяльності, це і різновид торгівлі послугами. Разом з тим міжнародні технологічні послуги можуть бути і формою кооперування виробництва, засобом сприяння товарній торгівлі, іншим формамміжнародного співробітництва. Існує велика кількість форм міжнародних технологічних послуг, причому останніми роками саме ця сфера міжнародної економічної діяльності вирізняється найбільш вираженою тенденцією до диверсифікації, появою нових видів робіт та потреб у технологічних, інформаційно-технологічних розробках. Серед форм міжнародної технологічної взаємодії можна відзначити такі: • реалізація патентних угод у міжнародному співробітництві, коли власник патенту поступається правами на використання винаходу покупцеві патенту; • реалізація ліцензійних угод, згідно з якими власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах своїх прав на технологію; • торгівля ноу-хау — надання сучасних технологій та досвіду технологічно-менеджерської політики, спрямованої на інноваційну оптимізацію роботи окремих секторів виробництва (включаючи надання інформації технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання якої забезпечує кращі результати господарської діяльності та переваги у конкурентній боротьбі; • інжиніринг — надання технологічних знань, проведення технічних робіт, консультування «на місці подій» з метою оптимізації виробничо-комерційної діяльності; • франчайзинг — надання великою, «материнською», фірмою права дрібній фірмі вести виробничо-підприємницьку діяльність під її опікуванням з наданням відповідного обладнання, права користування «маркою», «брендом» материнської структури, визначенням параметрів збутової діяльності.

Далі розглянемо ті форми міжнародного технологічного співробітництва, які відзначаються організаційною специфікою — рисами, що характеризують типові риси сучасної торгівлі послугами.

Для України, як держави з трансформаційною економікою, важливо розглядати залучення іноземних інвестицій (у контексті структурних змін і економічного зростання), як важливий чинник залучення країни в систему міжнародного науково-технологічного обміну. Тому позитивної оцінки  заслуговує презентація інвестиційного потенціалу України та національних проектів у 16 фінансових центрах світу, яка розпочалася восени поточного року. Як відзначають організатори, під час роуд-шоу будуть презентовані інвестиційні проекти першої хвилі ( «LNG-Термінал», «Олімпійська надія-2022», «Чисте місто», «Відкритий світ» та «Енергія природи»,  декілька інших пріоритетних регіональних та галузевих проектів) та інші іміджеві засоби для інформування потенційних інвесторів щодо інвестиційних переваг України (вдале географічне положення - доступ до трьох стратегічних ринків (ЄС, Росія, Азія); наявність висококваліфікованої та доступної робочої сили; потенційний попит внутрішнього ринку споживачів (в Україні 5 міст мільйонників); запровадження нових ефективних інструментів для інвесторів: Єдине вікно, низькі податки, маркетингові заходи тощо [9].

Другим важливим напрямом підвищення рівня високотехнологічності національної промисловості слід розглядати якість підготовки фахівців, зокрема, в сфері  інжинірингу та управління інноваційними проектами. Подальшого дослідження потребують міжнародні програми підготовки та перепідготовки спеціалістів з консалтингу,  менеджменту інноваційної діяльності тощо; критерії оцінки ефективності управління трансфером технологій в системі  МНТО.