1.Поняття, економічна сутність та значення кредитоспроможності підприємства

Необхідність кредиту зумовлена, передусім, закономірностями кругообігу капіталу в процесі відтворення. Відомо, що джерелом кредиту виступають тимчасово вільні грошові ресурси, які обов’язково мають бути повернуті для виконання притаманних йому функцій в економічній системі.

Питання якісної оцінки кредитоспроможності позичальника є актуальними для банківської системи і тому йому приділяється значна увага з боку вчених. Зокрема, значний внесок у дослідження даного питання зробили такі сучасні закордонні економісти як І.Бочарова, Е.Брігхем, Н.Х.Бунге, Л.Гапенські, Д.Єндовицький, В.Єдронова, В.Косинський, О.Лаврушин, А.Ольшанський, П.С.Роуз, Дж.Сінкі, А.Сміт, В.Усоскіна, С.Хасянова, Є.Ширінська та інші. Також даному питанню присвячено багато праць і вітчизняних вчених: В.Вітлинського, В.Галасюк, І.Гуцала, А.Мороза, М.Савлука, В.Сусіденка, О.Пернарівського, Н.Тарасенка, О.Терещенка, Я.Чайковського та інших. Однак, дослідження показали, що серед науковців немає єдиної думки щодо визначення сутності поняття «кредитоспроможність».

Проаналізувавши історичні нариси використання поняття «кредитоспроможність», можна зробити висновок, що це поняття з’явилося ще у ХVІІІ ст. Його використовували у своїх працях А.Сміт, Н.Х.Бунге, В.П.Косинський та ін. Так, Н.Х.Бунге в роботі «Теорія кредиту» (1852 р.) пов’язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу та вважав гарантією повернення боргу вкладення коштів у нерухомість [1]. Історія використання поняття «кредитоспроможність» свідчить про те, що це економічне поняття тісно пов’язане, насамперед, з культурою кредитування, яка є відображенням розвиненості кредитних відносин у країні. Еволюція даного поняття відбувається під впливом економічного середовища, у якому функціонують кредитні установи, тобто від ступеня розвиненості економіки країни, її вступу у світовий ринок.

Розгляд підходів вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» показав, що вони різняться між собою. Це є зрозумілим, оскільки вони фактично відображають різні етапи функціонування фінансового ринку.

Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тенденція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств.

Із середини 1980-х років перебудова господарського механізму, перехід до ринкових методів господарювання вимагали зміни кредитної системи країни. Створення мережі комерційних банків, перехід до дворівневої банківської системи вимагало більш глибоких змін у підходах до оцінки кредитоспроможності позичальника. Це знову привернуло увагу науковців до даного питання.

Згідно Положення Національного банку України «Про кредитування» кредитоспроможність трактується як здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [3], а згідно Постанови Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» – як наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].

Російські професори А.П.Градов та Б.І.Кузин трактували кредитоспроможність позичальника як спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [5, c. 287].

Лаврушин О.І. підтримує дану думку, однак запевняє, що кредитоспроможність – це здатність [6].

Аналогічне Лаврушину О.І. подає визначення В.Д.Лагутін [7, с. 183] та подібне Криченко О.А., за яким кредитоспроможність – наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїм борговим зобов’язанням [8].

Кредитоспроможність, – вважає Белих Л.П., – це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9, с. 533].

Український науковець Л.О.Примостка зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13, c. 91].

У словниках подані такі трактування «кредитоспроможності»: наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [10, c. 109]; система умов, що визначають спроможність залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені терміни [11]. Схожим до першого визначення є трактування Колєснікова В.І., який визначає «кредитоспроможність» як наявність у позичальника передумов, можливостей отримати кредит та повернути його в строк [12, c. 450].

Російський науковець О.І.Поєздник дає власне визначення: кредитоспроможність – це комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним [14, c. 8].

Українські дослідники Валерій і Віктор Галасюки пропонують на основі визначення НБУ власне вдосконалене формулювання цього поняття: кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися зі своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності» [15, c. 55]. Цієї думки притримується і Бордюг В.А., уточнюючи, що це спроможність позичальника залучити позиковий капітал та за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [16, с. 114].

З погляду Гиляровської Л.Т.: кредитоспроможність – це можливості економічних суб’єктів ринкової економіки своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми короткостроковими і довгостроковими зобов’язаннями у зв’язку з неминучою необхідністю погашення кредиту [17, с. 350].

По-іншому розглядає дане поняття Сахарова М.О, розуміючи під ним фінансово-господарський стан підприємства чи організації, котрий дає впевненість у ефективному використанні позичених коштів, спроможність та готовність позичальника повернути кредит згідно умов договору [18, с. 19]. Подібним є трактування В.Хрестиніна, за яким кредитоспроможність – це фінансово-господарський стан, який дає упевненість в ефективному використанні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору [19, с. 4].

Таким чином, аналіз сучасних трактувань поняття «кредито-спроможність» привів до висновку, що погляди вчених на визначення цього поняття здебільшого збігаються. Так, науковці сходяться у думці, вважаючи, що сутнісною ознакою кредитоспроможності є розрахунок зі своїми борговими зобов’язаннями. Особисто я погоджуюсь, оскільки під цим розуміється і повернення кредиту, і відсотків за ним, і інших зобов’язань позичальника. Проте, існує розбіжність у трактуваннях, оскільки одні автори вважають, що кредитоспроможність – це спроможність, інші – здатність та готовність, решта – можливість; система умов; наявність переумов і т. д.

На мою думку, «готовність», «можливість» та «наявність передумов» не завжди характеризують потенційні можливості позичальника до погашення кредиту. Крім того, розгляд змісту цих понять у словниках свідчить, що спроможність – це здатність до здійснення чого-небудь; наявність умов, сприятливих для чого-небудь; можливість [20]. Отже, дана властивість включає у себе решту з названих.

Деякі вчені зазначають у своїх трактуваннях, що розрахунок за своїми борговими зобов’язаннями може здійснюватися виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Але складові поняття «кредитоспроможність» вказують на спроможність повернути саме кредит, а не кошти, отримані у позику. Кредит – економічна категорія, вихідним принципом якої є платність грошових ресурсів, передбачає повернення не лише основної суми боргу, а й відсотків за користування нею. Крім того, виходячи з принципів кредиту (а саме принципу забезпеченості), потоки грошових коштів від звичайної діяльності є первинним, але не єдиним джерелом погашення заборгованості.

Незважаючи на те, що в сучасній економічній науці зроблено безліч пропозицій щодо методики оцінювання кредитоспроможності позичальника, серед науковців немає єдиного погляду на відмінності між поняттями «кредитоспроможність» та «платоспроможність».

Так, група авторів під керівництвом Вітлінського В.В., даючи характеристику цим поняттям, зазначають, що кредитоспроможність є вужчим поняттям, ніж платоспроможність, тобто кредитоспроможність характеризує можливість погашення лише позикової заборгованості. Однак, на відміну від платоспроможності, характеристика кредитоспроможності повинна бути дещо іншою, оскільки погашення позик можна здійснити за рахунок виручки від реалізації ліквідного майна, яке придбано банком у заставу під позику. Погашення позики може бути здійснене також завдяки гарантії чи за рахунок страхування [21, c. 76]. Погоджується з цим і Лагутін В.Д. вважаючи, що кредитоспроможність – поняття вужче, ніж платоспроможність, адже погашення позики – це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство [7, c. 183]. Таким чином, автори вказують на підпорядкованість категорії «кредитоспроможність» категорії «платоспроможність».

Своєрідний погляд на взаємозв’язок і відмінність понять «кредитоспроможність» та «платоспроможність» висловлюють Валерій і Віктор Галасюки, які зазначають, що платоспроможність – це здатність підприємства виконувати зобов’язання. При цьому вказують, що свої зобов’язання підприємство може погасити не лише грошовими коштами, а й іншими видами активів – готовою продукцією, товарами тощо. На відміну від цього, кредитні зобов’язання позичальника перед банком мають погашатися виключно грошовими коштами [15, c. 55]. Також автори наголошують на тому, що потенційним джерелом погашення кредиту повинні бути виключно грошові кошти, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [15, c. 55]. З такого трактування можна зрозуміти, що платоспроможність включає у себе кредитоспроможність.

Поєздник О.І. дотримується протилежної думки й наполягає, що кредитоспроможність, безумовно, є ширшим поняттям, в яке на правах елемента входить поняття платоспроможність, певним чином характеризуючи її [14, c. 9]. Така позиція, на жаль, є необґрунтованою.

На мою думку, не слід ототожнювати кредитоспроможність з платоспроможністю або вважати її складовою, і навпаки, оскільки платоспроможність, при якій здійснюється оцінка фінансового стану клієнта на певну дату (за сукупністю коефіцієнтів ліквідності), не може виступати достатньою підставою для оцінювання перспектив повернення ним кредиту.

Таблиця 1.1