Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з «ФІНАНСІВ»

ТЕМА: Державний борг: структура та механізм формування.

ВИКОНАВ: Студент Ілюсь Роман Сергійович (прізвище, ім’я, по батькові) курс 3, спеціальність 6508 група 2 форма навчання денна особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: ___________________________________

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ номер__________, дата___________ ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ:  ТАК,  НІ

Київ – кнеу – 2014

Вступ

Трансформація економічної системи України пов'язана із значними економічними, політичними, соціальними перетвореннями та ускладненнями та потребує залучення значних фінансово-кредитних ресурсів, що у свою чергу призводить до зростання державного боргу України.

Світова фінансово-економічна криза охопила економіку багатьох країн. Україна опинилася у групі країн, що постраждали найбільше. В умовах спаду виробництва, фінансової нестабільності, постійного перевищення видатків бюджетів усіх рівнів над доходами вкрай актуальною проблемою є зростання зовнішнього та внутрішнього державного боргу України. Проблема його погашення є однією з ключових у розробці стратегії розвитку держави на наступні періоди. Вона тісно пов’язана з економічною системою країни, з її соціальними та політичними процесами та прямо чи опосередковано впливає майже на всі сторони економічного життя держави. Зважаючи на негативні тенденції у світовій економіці та економіці України протягом останніх років проблема державного боргу є надзвичайно актуальною у сфері державного фінансового управління.

Об’єктом дослідження курсової роботи є державний борг України.

Предметом дослідження курсової роботи є динаміка та структура державного богу України на сучасному етапі.

Метою даної курсової роботи є дослідження динаміки та структури державного боргу України, визначення проблем надмірного зростання державного боргу та визначення шляхів їх вирішення.

Відповідно до цієї мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

• з’ясувати сутність державного боргу,його види та структуру;

• розкрити механізм формування державного боргу України;

• провести аналіз динаміки та структури державного боргу України на сучасному етапі;

• виявити тенденції щодо змін у структурі державного боргу на сучасному етапі;

• виявити ключові проблеми, пов’язані із надмірним зростанням державного боргу;

• обґрунтувати можливі шляхи вирішення наявних проблем.

При написанні роботи використовувалися наступні методи дослідження: аналіз, узагальнення, синтез, систематизація.

Аналіз використовувався при дослідженні сучасного стану державного боргу, його динаміки та структури; синтез – при поєднанні усіх аспектів дослідження державного боргу, формування загального уявлення про стан державного боргу на сучасному етапі; узагальнення – при формулюванні висновків до роботи; систематизація – при створенні узагальнюючих таблиць та графіків.

Дана робота складається з трьох розділів. В першому розділі розкриті сутність, структура те механізм формування державного боргу. В другому розділі проведений аналіз динаміки та структури державного боргу України на сучасному етапі. У третьому розділі розкриті основні проблеми надмірного зростання державного боргу та окреслені можливі шляхи їх вирішення.

Розділ 1. Суть державного боргу,його види, структура та механізм формування

 Державний борг є складовою фінансової системи, що залежить від усієї системи і в той же час здійснює суттєвий вплив на її функціонування. З одного боку, залучення ресурсів на кредитній основі служить збалансуванню державних фінансів, а з іншого боку, утворений внаслідок цього державний борг створює значне навантаження на фінансову систему, і, зокрема, на державний бюджет. Окрім цього, він має ряд непрямих наслідків для економіки: як позитивних (економічне зростання, поява нових джерел фінансових ресурсів, стабілізація фінансової системи тощо), так і негативних (скорочення приватних інвестицій, зменшення сальдо торгового балансу, інфляція, тягар боргу та ін.).

Згідно з Бюджетним кодексом України державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства чи договору [4]. В економічній літературі відсутні єдині підходи до трактування поняття державного боргу, так наприклад у підручнику «Фінанси» О.Р. Романенко наведене наступне визначення: «Державний борг – це сума заборгованості держави перед зовнішніми і внутрішніми кредиторами» (див. рисунок 1.1 у додатках до розділу 1)[].

Економічна сутність державного боргу проявляється через властиві йому

функції. У науковій літературі виділяються фіскальна та регулятивна функції державного боргу. Фіскальна функція являє собою залучення державою необхідних коштів на фінансування державних витрат. Регулятивна – коригування обсягу грошової маси через механізм купівлі-продажу державних цінних паперів центральним банком країни. Деякі науковці додають до вищезазначених функцій ще валютно-фінансову та перерозподільну.

Валютно-фінансова функція полягає у поповненні міжнародних валютних резервів завдяки зовнішнім позикам. Перерозподільна функція – перерозподілі капіталу між приватним і державним сектором та перерозподілі капіталу між секторами фінансового ринку.(див. рисунок 1.2 у додатках до розділу 1)

За своєю суттю загальне поняття боргу асоціюється з декількома органічно пов’язаними складовими, такими як боржник, кредитор, обсяг зобов’язання,дата виникнення, дата погашення, витрати стосовно використання коштів, отриманих у борг, гарантії (забезпечення). При оцінці державного боргу вихідні положення

аналогічні. Економісти, фінансисти, юристи – теоретики й практики подавали в різні часи своє бачення і розуміння категорії державного боргу, його суті, змісту, форми, правової бази, механізмів управління ним. Окрему низку концептуальних протистоянь у науковому середовищі щодо державного боргу формують позиціонування його як тягаря для економіки країни, тотожність індивідуальному боргу та поділ на внутрішню і зовнішню складові (див. табл. 1.2.у додатках до розділу 1).[]

Англійська класична політекономія розглядала державний борг як тягар, що

накладається на майбутнє покоління, підриває його накопичення. Ця теза міцно закріпилася серед економістів, які займаються проблемою державних фінансів і фінансової політики [].

Прихильники позиції, що заперечує твердження щодо тягаря державного боргу,яка була панівною до Другої світової війни й нині підтримується деякими впливовими економістами, вважають, що витрати поточного використання ресурсів, залучених шляхом державних позик, не можуть бути перенесені на майбутні покоління, і тому державний борг – не тягар для них. Їх позиція базується на таких основних аргументах:

- ресурси, які одержує держава, завжди оплачуються її кредиторами у формі зменшення кількості товарів для приватного споживання, яке не може бути оплачене наступними поколіннями.

- зобов’язання для майбутніх платників податків стосовно відсотків і основної суми боргу, до яких призводить внутрішнє запозичення, не є тягарем для суспільства в цілому, оскільки ці платежі тільки перенесення доходів між майбутніми членами суспільства. Утрати платників податків компенсуються вигодою одержувачів платежів.

Але погляди на державний борг як на явище, що не є тягарем для економіки, були різко розкритиковані після Другої світової війни, зокрема, такими економістами, як Дж. Б’юкенен, Е. Меаде, Р. Масгрейв, Ф. Модігліані. Їх мотивація, у цілому, зводиться до такого:

- тягар державних видатків, що фінансуються податками, переноситься на населення, оскільки примусово вилучаються ресурси в теперішніх платників податків. Але видатки, що фінансуються запозиченням – чи то зовнішнім, чи то внутрішнім,як правило, не стають тягарем для поточного покоління, оскільки ресурси надаються заощаджувачами в обмін на державні облігації або інші активи. Для кредиторів змінюється лише форма утримання їх заощаджень;

- тягар покладається на майбутні покоління, які вимушені платити податки для

обслуговування боргу. Ці податки – не просте перенесення доходу, а тягар для всього суспільства.[]

У нижче поданій таблиці згруповано концептуальні відмінності підходів до формування державного боргу за визначеними ознаками (табл. 1).

Табл. 1.