Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГОСП (шпори).docx
Скачиваний:
37
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
286.17 Кб
Скачать

1. Умови типових договорів

Правова природа типового договору полягає у тому, що він затверджується Кабміном або уповноваженим ним органом виконавчої влади (ч.2 ст.179 ГК) і сторони при укладенні господарського договору не можуть відступити від його змісту, але мають право конкретизувати його умови (п.3 ч.4 ст.179 ГК). Варто зазначити, що положення ГК є не зовсім точними, оскільки не лише КМУ може уповноважити орган виконавчої влади затвердити типовий договір, а і пряма вказівка закону (про що йдеться у п.3 ч.4 ст.179 ГК – напр., ч.2 ст.33 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» дає таке повноваження ДКЦПФР). Типовий договір затверджується нормативним актом відповідного компетентного органу. Від типового договору слід відрізняти примірний договір, який рекомендується суб'єктам господарювання органом управління для використання при укладенні ними договорів і при цьому сторони мають право за взаємною згодою змінювати умови примірного договору, доповнювати його зміст (п.2 ч.4 ст.179 ГК). Водночас, типові та примірні договори є видами нормативно-правових актів, основне призначення яких полягає у визначенні необхідної або бажаної з точки зору держави моделі договірного зобов’язання, а також у спрощенні процесу укладання конкретних господарських договорів [1, с.17]. Таким чином, типовий договір – це нормативно-правовий акт, затверджений компетентним органом у встановленій формі, який містить обов'язкові умови змісту певного господарського договору, що його мають намір укласти сторони. Пропонується визнавати типовий договір організаційним договором субординаційного типу [1, с.22], хоча видається суперечливим включення такого договору до будь-яких класифікацій господарських договорів, адже правомірно говорити лише про господарські договори, які прийняті на підставі типових договорів.

2. Види господарських правовідносин. Їх суть та значення.

Так, за характером правовідносин розрізняють:

відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт ,надання послуг);

-відносини щодо управління (у тому числі організації) господарською діяльністю (державна реєстрація, ліцензування, патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності). За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на:

-горизонтальні ,учасники яких рівноправні. -вертикальні,в яких одним з учасників виступає орган управління, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються на:

-внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її структурними підрозділами; - міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання.

За галузями народного господарства і сферами управління, в яких вони виникають і функціонують, виділяють так іправовідносини:

-у галузі промисловості;-у галузі сільського господарства;-у галузі транспорту;-у галузі капітального будівництва;-у сфері приватизації;-у сфері антимонопольного регулювання;- у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.