10.Методи ціноутворення

1.Метод «витрати+прибуток» Ц=С+П

2.Отримання цільової норми прибутку Ц=

3.Оцінка споживчої вартості

4.Пропорційне ціноутворення Ц=f()

5.Метод “оцікуваного прибутку»

6.Метод «швидкого повернення витрат»

11. В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін: -територіальні ціни ( територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат); -ціни зі знижками ( встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки); -ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар; -пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах; -ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи;

центральну королівську адміністрацію. 

12.Оподаткування в Україні після Литовської доби

Основною формою державного оподаткування затверджувався подимний податок, що ґрунтувався на персональному обліку виробничих господарств. Водночас у козацьких поселеннях Середнього Подніпров’я та Запоріжжя, недосяжних для польських фіскальних органів, існували певні вільності у сфері оподаткування. Тут закладалися традиції українського національного державотворення зі специфічними рисами військово-козацького управління, в тому числі й у податковій галузі, що стали традиційними: безпосередня участь у стягненні податків і контролі за виконанням державних повинностей виборних посадових осіб; дотримання ними виваженої пропорційності між розмірами податків і можливостями їх сплачувати; спрямованість на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації. Після входження Лівобережжя за наслідками українсько-польської війни 1648 – 1654 рр. під протекторат Московської держави у функціонуванні центрального та місцевого податкового апарату української Гетьманщини певний час зберігалася самостійність. Діяльність його посадових осіб здійснювалася за колишньою схемою Речі Посполитої, оскільки джерелом прибутків української шляхти і старшини були захоплені земельні володіння вигнаних польських феодалів. Проте незабаром фінансову незалежність Лівобережної України в імперській Росії було скасовано.  У Польському королівстві основним щорічним податком з сільського населення було ланове. Розміри його протягом XVI ст. зросли з 12 до 30 грошів з лану, а для малої безземельних селян — від 20 до ЗО грошів з господаря сім'ї. Жителі міст платили шос у розмірі 2 гроша з кожної гривні вартості рухомого майна. Єдиним непрямим податком був акциз на алкогольні напої. Сейми встановлювали спеціальні додаткові мита. В 1563 p. був створений державний скарб, джерелом якого став постійний податок — кварта як четверта частина доходів від королівських маєтків і мита, що йшов на утримання найманого (кварцяного) війська.

13. Податки - дуже складна й надзвичайно впливова фінансова категорія. Це - обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, - позбавленою будь-якого сенсу. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та утворення держави. Виконання державою покладених на неї функцій ще на початку зародження господарських відносин потребувало здійснення нею певних видатків та, відповідно, забезпечення державної казни джерелами їх фінансування. За таких умов, держава повинна була здійснювати певну сукупність заходів, яку у сучасних умовах можна визначити як податкову політику.