
- •Лекція 1 загальна характеристика наукового тексту
- •1.1. Специфіка наукового тексту
- •1.2. Структура наукового тексту
- •1.3. Загальні вимоги до наукового тексту
- •1.4. Етапи роботи над науковим текстом
- •1.5. Навички написання текстів та їх формування
- •Лекція 2 Елементи наукового тексту
- •2.1. Ілюстрації
- •2.2. Таблиці
- •Назва таблиці
- •2.3. Посилання
- •2.4. Список використаних джерел
- •2.5. Скорочення і додатки
- •Лекція 3 ‒ 4 Види наукових текстів
- •3.1. Тези
- •3.2. Аналітична записка
- •3.3. Наукова стаття
- •Класифікація наукових статей
- •3.4. Звіт за результатами наукового дослідження
- •3.5. Наукова монографія
- •Лекція 5 ‒ 6
- •Понятійний апарат вступу дисертаційної роботи
- •Види структури дисертації і їхня характеристика
- •Універсальна структурно-функціональна модель дисертаційної роботи
- •Оцінка якості дисертаційної роботи
- •4.2. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук
- •4.3. Робота над дисертацією
- •4.4. Автореферат дисертації
- •4.5. Відгуки на дисертацію та автореферат дисертації
- •Лекція 7 презентація текстів
- •1. Мова і стиль викладу
- •6.2. Редагування наукового тексту
- •6.3. Форми наукової комунікації
- •Функції наукової комунікації
- •Функції Інтернету стосовно науки
- •6.4. Технології презентації текстів
- •Класифікація способів презентації
- •6.5. Виступ і доповідь на науковій конференції
- •Дерево страху перед виступом
- •6.6. Захист дисертації
Оцінка якості дисертаційної роботи
Якість дослідження забезпечується системною роботою над нею, орієнтацією на кращі зразки дисертаційних робіт, ретельне вивчання вимог ВАК, упровадження рекомендацій наукового керівника й рецензентів.
4.2. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук
Термін "доктор" виник у середньовіччі і являв собою почесний титул теологів і філософів. Цей титул мав не стільки кваліфікаційний, скільки оцінний характер. Вперше науковий ступінь доктора наук був присуджений у 1130 р. Болонським університетом, а потім у 1231 р. і Паризьким університетом. У Росії науковий ступінь доктора наук присуджувався тільки в університетах з 1819 р. тим, хто вже мав науковий ступінь магістра і захистив докторську дисертацію. Дисертації тоді виконувалися в рукописному вигляді, захищалися привселюдно у формі усної дискусії.
Нині дисертація доктора наук являє собою кваліфікаційну наукову працю, що підготовлена індивідуально і захищається привселюдно. Наслідком підготовки і захисту дисертації є присудження дисертантові наукового ступеня доктора наук. Обсяг докторської дисертації становить 11-13 авторських аркушів, а для суспільних і гуманітарних наук – 15-17 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту. До докторської дисертації ставляться наступні вимоги: вона повинна вирішувати значну наукову або науково-прикладну проблему, яка має важливе народногосподарське і соціально-культурне значення. Проблема – це "знання
про незнання", встановлене протиріччя між відомим і невідомим, вирішення якого актуальне і від вирішення якого залежить подальший розвиток наукової дисципліни або галузі науки. Формулювання проблеми сприяє визначенню напряму наукового дослідження дисертаційної роботи. Вона вказує на невідоме і спонукає до його пізнання.
1. Вирішення цієї проблеми дозволяє впливати на найважливіші складові суспільства: техніку, виробництво, економіку, політику, державне управління, соціальну і культурну сфери.
Відповідно до вимог ВАК можливі три варіанти проблеми:
- У дисертаційній роботі отримане вирішення значної наукової проблеми, що має важливе соціально-культурне або господарське значення.
- У дисертації розроблені теоретичні положення, сукупність яких можна кваліфікувати як нове значне наукове досягнення.
- У дисертації викладені науково обґрунтовані технічні, економічні або технологічні рішення, упровадження яких робить значний внесок у розвиток економіки країни або її обороноздатності.
2. Розробка теоретичних положень, сукупність яких можна кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку перспективного напряму в окремій галузі науки. По суті, докторська дисертація відкриває або визначає цілий напрям наукових досліджень. Вона закріплює цей напрям у науці. Докторська дисертація може не тільки формувати новий науковий напрям, а й істотно розвивати вже наявний напрям, що передбачає формування принципово нового бачення тієї сфері, що стала традиційною.
3. Усі наукові результати дисертації мають бути новими і незахищеними раніше. Мова йде навіть про ті положення дисертанта, що представлені в його кандидатській дисертації.
4. Тема докторської дисертації повинна входити до державної або галузевої програми наукових досліджень. Такий підхід забезпечує гарантії значущості й корисності дисертаційного дослідження.
5. Має бути дуже високою цінність результатів дисертації.
6. Результати дослідження можуть бути використані на міжнародному, міжгалузевому або галузевому рівнях.
7. Результати і висновки докторської дисертації повинні бути такими, що зможуть стати в майбутньому темами окремих кандидатських дисертацій. Нерідко докторську дисертацію розглядають як якусь суму кількох кандидатських дисертацій. Такий підхід не зовсім правильний. Справа в тому, що рівень узагальнення, масштабність і глибина її такі, що їх можна одержати за допомогою спеціального узагальнення результатів кількох кандидатських досліджень.
8. Захист докторської дисертації передбачає попередню публікацію її результатів: не менше 20 публікацій за темою дисертації в наукових спеціальних журналах України (перелік затверджений постановою ВАК України) та інших країн, наявність (для гуманітарних і суспільних наук) опублікованої без співавторів монографії.