5)Теоретичні моделі переходу до демократії: -Демократизація

 політична реформація, система заходів та законів, направлених на впровадження елементів демократії(народовладдя) в країні, суспільстві. Як правило мається на увазі суспільства, що не мають демократичного устрою, а саме: пост-тоталітарні, пост-авторитарні, ієрархічні суспільства.

Демократизація характеризується частковим перерозподілом політичної влади, делегуванням владних повноважень іншим субєктам права — громадянам та громадським інститутам і організаціям; закріпленням в законах прав і свобод людини; скасуванням антидемократичних законів та інститутів влади.

вилі демократизації  - це група переходів від недемократичних держав до демократичних, які відбуваються в певний період часу і кількість яких значно перевищує кількість переходів у протилежному напрямку.

Між цими хвилями відбувалися періоди демократичного відкочування.

Самуель Гантінгтон виділив такі основні хвилі демократизації та відкочування:

• 1820 - 1920рр.  - перша і найдовша хвиля. Було утворено близько 20 демократичних держав (Франція, Великобританія, США). Для цих країн було харахтерним широке виборче право,парламентська та партійна системи.

• I пол. 1920-х рр. - I пол. 1940-х.рр.  Перша хвиля відкочування, яка бере свій початок із приходом до влади в Італії Беніто Муссоліні в 1922р. Це призводить до розквіту комуністичних, фашистських і мілітаристських ідеологій, встановлення нових масових форм тоталітаризму.

• 1940 - 1960рр.  - друга хвиля демократизації. Початок їй поклала Друга світова війна. Союзницька окупація сприяла введенню демократичних інститутів у Зх. Німеччині, Італії, Австрії, Японії, хоча, в той же час, радянськими військами була зруйнована демократія в Чехословаччині та Угорщині. Розпад колоніальної системи породив на світ ряд нових держав. В багатьох із них не робилося ніяких спроб ввести демократичні інститути. В деяких існували лише елементи демократії (Пакистан, Малайзія, Індонезія). В деяких нових державах (Індія, Шрі-Ланка, Ізраїль) демократичні інститути протрималися близько 10 років. А в 1960р. демократичною стала найбільша держава Африки - Нігерія.

• 1960-і - 1970-і рр.  - друга хвиля демократичного відкочування. За однією з оцінок, третина із 32 діючих демократій, що існували у світі в 1958р. до середини 1970-х рр. перетворилися в авторитарії.

• I пол. 1970-х рр. XX ст.  - третя хвиля демократизації. За 15 років демократичні режими прийшли на зміну авторитарним майже в 30 криїнах Європи, Азії і Латинської Америки.

-Лібералізація

Лібераліза́ція (від лат. liberalis — вільний) — форма зовнішньоекономічної політики, що є комплексом заходів, спрямованих на сприяння зовнішньоекономічної діяльності, поступове скасування наявних обмежень у зовнішній торгівлі, зниження ставок ввізного та вивізного мит, надання тарифних пільг під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.^[1] Це процес розширення волі економічних дій суб'єктів підприємницької діяльності, зняття обмежень на фінансово-економічну діяльність, розкріпачення підприємництва.^[2]

У ширшій трактовці «лібералізація» означає послаблення державного контролю над різними видами діяльності.

У цілому, лібералізація стосується пом'якшення тих чи інших умов попереднього обмеження уряду: часто це такі області як соціальна та економічна політика. У деяких випадках процес або поняття часто, але не завжди, називають дерегулюванням. Лібералізація ж авторитарних режимів може передувати демократизації (чи ні, як у випадку Празької весни).

На арені соціальної політики термін стосується законів, що обмежують, наприклад, стосовно розлучення, абортів чи наркотиків.

У громадській політиці, в галузі права може відноситися до ліквідації законів, що забороняють одностатеві сексуальні відносини, одностатеві шлюби, міжрасові шлюби чи міжконфесійні шлюби

Найчастіше цей термін використовується для позначення економічної лібералізації, особливо лібералізації торгівлі та лібералізації ринкового капіталу.

Хоча економічна лібералізація часто пов'язана з приватизацією, це можуть бути і два абсолютно різні процеси. Наприклад, Європейський союз лібералізував ринок газу та електроенергії, заснованого на системі конкуренції, але деякі з провідних європейських енергетичних компаній (EDF і Vattenfall) залишаються частково або повністю вдержавній власності.

Лібералізація є одним з трьох координаторів (іншими є приватизація і стабілізація) макроекономічної стратегії для країн з перехідною економікою. Прикладом є лібералізація «Вашингтонського консенсусу», який використовувався Аргентиною.

Існує також концепція гібридної лібералізації — в Гані, де врожай какао може бути проданий різним конкуруючим приватним компаніям, але є мінімальна ціна, за якою він може бути проданий і весь експорт контролюється державою.

-Консолідація

Консолідація (від лат. consolidatio об'єдную,зрощую) — це форма систематизації законодавства через зведення у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин без зміни їх змісту. Це зовнішня обробка нормативного матеріалу - розташування його за галузями права, у хронологічному порядку або за іншими формальними ознаками.Це своєрідний вид правотворчості, особливість якого полягає в тому, що новий, укладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить зміни і новели в чинне законодавство.

У процесі підготовки консолідованого акта всі норми попередніх актів розміщуються у певній логічній послідовності, розробляється загальна структура майбутнього акта. Здійснюється певне редагування, зовнішнє оброблення приписів з тим, щоб всі вони викладалися єдиним стилем, використовувалася уніфікована термінологія. Усуваються протиріччя, повторення, коректується застаріла термінологія, норми близького змісту об'єднуються в одну статтю (пункт).

Ознаки консолідації[ред. • ред. код]

• Вона завжди є офіційною систематизацією, що здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності;

• Нові норми права внаслідок її здійснення не з’являються втручання в тексти нормативно-правових актів можливе лише на рівні редакційної правки;

• Результатом консолідації є видання нового нормативно-правового акта;

• З моменту набуття чинності консолідованим нормативно-правовим актом втрачають чинність попередні акти, що входять до його складу.

Консолідація — це своєрідний вид правотворчості, особливість якого полягає в тому, що новий, укладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить зміни і новели в чинне законодавство. У процесі підготовки консолідованого акта всі норми попередніх актів розміщуються у певній логічній послідовності, розробляється загальна структура майбутнього акта. Здійснюється певне редагування, зовнішнє оброблення приписів з тим, щоб всі вони викладалися єдиним стилем, використовувалася уніфікована термінологія. Усуваються протиріччя, повторення, коректується застаріла термінологія, норми близького змісту об'єднуються в одну статтю (пункт).