§ 4. Договори, спрямовані на надання послуг

До договорів про надання послуг належить надзвичай-

но велика кількість як пойменованих, так і непойменованих до-

говорів. Зокрема, це договори перевезення, транспортного екс-

педирування, морського, портового, міжпортового буксиру-

вання, зберігання, охорони, доручення, комісії, договори про

надання інформаційних, консультаційних, телекомунікаційних,

аудиторських, юридичних, освітніх, медичних, ветеринарних

послуг, туристичного та екскурсійного обслуговування тощо.

Окреме місце серед цих договорів займають договори щодо

надання фінансових послуг, які, зважаючи на їх предмет та

сферу застосування, складають відокремлену групу, що відо-

бражено, наприклад, в укладеній у межах Всесвітньої торгове-

льної організації (ВТО) Генеральній угоді про торгівлю послу-

гами від 15 квітня 1994 р.

Глава 63 цк регулює загальні положення про послуги й

має одночасно як загальне, так і спеціальне застосування. Так

ч. 1 ст. 901 ЦК встановлює загальну ознаку зазначених догово-

рів, а саме споживання послуги в процесі вчинення певної дії

(виконання медичної операції) або здійснення певної діяльнос-

ті (перевезення вантажу). Отже, результат діяльності виконав-

ця в таких договорах завжди є нематеріальним, неуречевленим,

тобто не пов’язаним із виготовленням, обробкою, переробкою,

ремонтом речі або виконанням іншої роботи з переданням її

результату замовнику, як це має місце в договорах підряду (ч. 2

ст. 837 ЦК). Корисний результат у договорах про надання по-

слуг не може існувати окремо від дії чи діяльності й не може

бути переданим окремо від них самих, а отримання послуги

припиняється з припиненням дій (діяльності) виконавця. У

зв’язку із цим на результат даних договорів встановлення га-

рантійних строків (строків придатності) є неможливим. Так, в

договорі перевезення вантажу доставка вантажу до пункту

призначення й видача його уповноваженій особі означає вико-

нання договору перевізником, одночасне споживання послуги

одержувачем та припинення правовідношення.

Ознакою зазначених договорів є їх тісна пов’язаність із

особою виконавця, на що вказує ч. 1 ст. 902 ЦК. І хоча вико-

нання обов’язку виконавця (ч. 1 ст. 528 ЦК) може бути покла-

дено на іншу особу, якщо це спеціально передбачено догово-

ром, виконавець залишається відповідальним перед замовни-

ком в повному обсязі. Останнє пояснюється розподіленням ри-

зиків невиконання зобов’язання, що має місце в цих договорах.

На відміну від договорів підряду, де ризик недосягнення ре-

зультату робіт несе підрядник і діє принцип “відсутній резуль-

тат – відсутня оплата”, виконавець надає послуги на ризик

замовника і не гарантує обов’язкового досягнення очікуваного

результату. Це є визначальним для вибору останнім особи ви-

конавця. Крім того, як зазначає М.В. Кротов, досягнення кори-

сного результату залежить і від того, як відбувається її спожи-

вання, чи є об’єктивні умови для його досягнення. Так, якщо

особа не знайшла необхідної інформації в мережі Інтернет, це

не позбавляє її обов’язку оплатити провайдеру надані телеко-

мунікаційні послуги. Закономірним є правило ч. 2 ст. 903 ЦК,

що замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну

плату, якщо неможливість виконання виникла не з вини вико-

навця, а також виплатити плату в повному обсязі, якщо неви-

конання мало місце з вини замовника.