1.2.5. Середина XIX – початок XX століть

У зв’язку з загальною кризою російської імперії і розвитком капіталізму з 40-х років XIX ст. в російській архітектурі помітний відхід від ансамблю в композиції, розвиток еклектики. Архітектурі Петербурга відхід від руської класичної школи помітне в Ісакієвському соборі, де порушений архітектурний масштаб через узагальнення деталірування, великих скульптур і т.п.; в архітектурі Москви – в соборі Богоявлення в Єлохові, де змішалися різні стилі.

В палацовій архітектурі з’явилося реакційно-монархічне офіційне направлення, яке проголошувало «русько-візантійський» стиль. наприклад, в фасадах Великого Кремлівського палацу в Москві механічно поєднані прийоми композиції того часу з деталями древнє руської і візантійської архітектури.

Інше направлення в архітектурі застосовувало стилізацію сільського декору хат, орнаментів народного прикладного мистецтва, вишиванок (центральна частина фасаду Московського Політехнічного музею).

Третє направлення було засновано на наслідуванні нарядному московському зодчеству середини XVIIст., але створило суху, випурну архітектуру, наприклад в Москві будинок Історичного музею з симетричною ускладненою композицією фасаду, в архітектурні членування якої механічно введені мотиви декору XVIIст.

Важливим фактором, який вплинув на розвиток архітектури, з’явилася потреба у будівництві нових типів будинків (великих корпусів фабрик, заводів, великих багатоквартирних дохідних домів) і відповідно в нових будівельних матеріалах, конструкціях (чавун, прокатне залізо, пізніше залізобетон) і нової будівельної техніки.

З початку XIXст. замість цеглових і кам’яних стовпів почали застосовувати чавунні, замість деревинних балок, кам’яних і цеглових зводів – залізні прокатні балки як перекриття сходів, несучих частин балконів, ферм для мостів і приміщень з великими прольотами. При будівлі виробничих, великих торгівельних і конторських будинків застосовували каркасні стіни, плоскі ребристі залізобетонні перекриття, а з 1910 р. – безбалочні. З’явилися нові типи камнеподібних штукатурок, лицювальних цеглів і плиток.

Іншим фактором, який вплинув на архітектуру, був буржуазний смак замовника. Космополітичний характер капіталізму привів до часткової втрати російською архітектурою свого національного обличчя, до механічного змішування форм і принципів архітектурної побудови різних історичних стилів.

Новий архітектурний стиль модерн виник як реакція на еклектичне копіювання архітектурної спадщини минулого. Характерні риси стиля модерн: прагнення до комплексного рішення архітектурно – планувальних і декоративних задач, ізламаність «текучих» форм і ліній, наче відтворюючих ритми живої природи; перевага стилізовано – рослинних орнаментів, декору (лінії, іриси, орхідеї); бліда кольорова гама фасадів і інтер’єрів.

Поряд з пошуками нових архітектурних форм продовжувалося вивчення архітектури минулих епох. Початку XX ст. притаманний інтерес до глибинних джерел руської культури – її язичному минулому. Прихильники національного романтизму зверталися до неруському стилю в ретроспективному плані, застосовуючи форми і деталі древньоруської архітектури. Інші ретроспективісти виражали свої ідеї в формах ордерних стилів, звертаючись або до італійському Відродженню, або до традицій руської класичної архітектури XVIII – XIXстоліть.

Різноманіття і суперечливість архітектури XXст. пояснюється наявністю орієнтації на моделі майбутнього, які припускають, з одного боку, безперервність и стійкість процесів розвитку культури, з іншого – самоцінність новизни, пориваючої з відомим і звичайним.