
- •Міністерство освіти і науки України
- •Передмова
- •Модуль а
- •Словник міжмовних омонімів
- •Лексичні запозичення з української мови в російську
- •Лексичні запозичення з російської мови в українську
- •Відмінності у фразеології російської та української мов
- •Алфавіти української та російської мов
- •Особливості алфавітів сучасних української та російської мов
- •Букви українського алфавіту, що відсутні в російському
- •Букви російського алфавіту, що відсутні в українському
- •Відмінності у звуковому значенні букв, спільних для української та російської мов
- •Фонетика
- •Класифікація приголосних української мови
- •Непарні тверді приголосні фонеми в українській і російській мовах
- •Непарні м’які приголосні фонеми в українській і російській мовах
- •Довгі приголосні в українській мові як наслідок повної прогресивної асиміляції м’яких приголосних в сполученні з j
- •Спрощення груп приголосних в українській і російській мовах
- •Лабіалізація і перехід (давнього і нового) е в о та відбиття цього явища в сучасних українській та російській мовах
- •Слова з різним наголосом в російській та українській мовах
- •Морфеміка Спільні й відмінні ознаки у морфемній структурі української і російської мов
- •Словотвір
- •Найуживаніші іменники, які не збігаються за родовою ознакою в українській і російській мовах
- •Найуживаніші іменники, які не збігаються за числовою ознакою в українській і російській мовах
- •Іменник Відмінювання іменників першої відміни Однина
- •Іменник Відмінювання іменників першої відміни Множина
- •Іменник Відмінювання іменників другої відміни Однина
- •Порівняльна характеристика закінчень іменників іі відміни в родовому відмінку однини семантично однакових слів української і російської мов
- •Іменник Відмінювання іменників другої відміни Множина
- •Іменник Відмінювання іменників третьої відміни
- •Іменник Відмінювання іменників четвертої відміни в українській мові та різновідмінюваних у російській мові
- •Займенник
- •Розряди займенників за значенням в українській і російській мовах
- •Займенник Відмінювання особових і зворотного займенника
- •Відмінювання предметно-особового займенника
- •Відмінювання вказівних займенників
- •Відмінювання присвійних займенників
- •Відмінювання означальних займенників
- •Відмінювання питально-відносних займенників
- •Прикметник Відмінювання членних прикметників м’яка група
- •Прикметник
- •Прикметник
- •Числівник Відмінювання простих кількісних числівників
- •Числівник Відмінювання простих кількісних числівників
- •Числівник Відмінювання складних кількісних числівників
- •Відмінювання збірних числівників
- •Дієслово Майбутній час Однина
- •Дієслово Майбутній час Множина
- •Дієслово Утворення форм наказового способу дієслів
- •Утворення форм умовного способу дієслів
- •Інфінітив
- •Відмінювання членних активних дієприкметників теперішнього часу
- •Відмінювання членних активних дієприкметників минулого часу
- •Відмінювання членних пасивних дієприкметників минулого часу в українській мові і теперішнього часу в російській мові
- •Відмінювання членних пасивних дієприкметників минулого часу
- •Уживання українських і російських прийменників з відмінковими формами іменників або займенників
- •Короткий словник складних випадків перекладу слів і словосполучень
- •Безприйменникові конструкції з різними залежними словоформами в українській та російській мовах
- •Плани практичних занять модуль а
- •Заняття № 2
- •Модуль в заняття № 4
- •Заняття № 4
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Питання до модульної контрольної роботи модуль а
- •Модуль б
- •Питання для заліку для студентів заочної форми навчання
- •Зразки текстів для зіставного аналізу
- •Список рекомендованої літератури
- •Словники
Словник міжмовних омонімів
Російська мова |
Українська мова |
Веселье, -я, ср. 1. беззаботно-радостное настроение. И улыбается она, Веселья детского полна (М. Лермонтов). 2. Весёлое времяпрепровождение, развлечение, забава. Корсаков не мог участвовать в общем веселии (А. Пушкин) |
Весілля, -я ср. 1. Брачный обряд; свадьба. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок). 2. Собир., разг. Люди, присутствующие на праздновании по случаю свадьбы. Через село весілля йшло (Т. Шевченко) |
Вывод, -а, м. 1. устранение кого, чего-либо, откуда-либо; выведение; укр. виведення. Вывод войск. 2. Итог, умозаключение; укр. висновок. Этот вывод он проверил в следующем своём испытании (Б. Полевой). Важный вывод. Правильный вывод. Прийти к новому выводу. 3. Размножение, оплодотворение (о птицах, животных). Вывод птенцов. Вывод молодняка. 4. Спец. Провод, приспособление, выходящее или выводящее что-либо наружу. 5. Устар. Переселение крепостных крестьян в другие имения или на другие земли. – Но позвольте спросить вас, – сказал Манилов: – как желаете вы купить крестьян: с землею или просто на вывод, то есть без земли? (Н.В. Гоголь) |
Вивід, род. -воду, м. 1. Птенцы или детёныши млекопитающих, выведенные одной самкой и держащиеся вместе; выводок. Качиний вивід. 2. род. -вода. Труба к дымоходу на крыше. З високих виводів (заводу) завжди валували стовпи чорного смердючого диму (І. Нечуй-Левицький). 3. = вывод 3. Вага гусенят при виводі становить 85 – 90 грамів. 4. = вывод 4. – Що ж тепер діяти? - Піти зараз же по людях, щоб ніхто не дав згоди на вивід! (М. Стельмах). 5. = вывод 5. Вивід катода. |
Година, ы, ж. 1. Высок. Время, ознаменованное важными общественными событиями. Русский человек в годину испытаний всегда находил в себе огромную силу духа (Н. Тихонов). Година славы. Историческая година. Година испытаний. Тяжёлая година. Година бед, бедствий, невзгод. Горькая, траурная, черная година. 2. Книжн., устар. Час. День каждый, каждую годину Привык я думой провождать (А. Пушкин). |
Година, -и, ж. Погода. Тривала ясна сонячна година (Вершигора). Година й негода часто міняються в надмор’ї (Л. Дмитерко). На годині стоїть – устанавливается хорошая погода. Година, -и, ж. 1. Отрезок времени, равный 60 минутам, отсчитываемый от полуночи или от полудня. Близько другої години ночі всі заводи й установи міста були в бойовій готовності (В. Кучер). 2. Отрезок времени, отводящийся на урок, лекцію, занятие и др. – Я таки часом шила. – На годинах „рукоділля”, як була ще гімназисткою? – подражнила її знову сестра (Леся Українка). 3. только ед. ч. Определенный период времени, определенная пора, определенный момент. Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка). Комендантська година – комендантський час. Мертва (тиха) година – мёртвый час (тихий) час. Смертна година – смертный час; смерть, кончина. З години на годину – в ближайшее время. 4. Хороше, благоприятное время. Ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм – Чи то в годину, чи в напасть (Т. Шевченко). 5. только ед. ч., в сочетании со словами гіркий, лихий, недобрий, чорний и т.п. Трудне, тяжёлые обстоятельства. Якби не він спіткав мене При лихій годині, Давно б досі заховали В снігу на чужині (Т. Шевченко). 6. = година 2 (общеупотр.). Тиждень минув, як одна година (І. Нечуй-Левицький). |
Город, -а, мн. -а, -ов. 1. Истор. Населенное место, огороженное и укрепленное стеной; крепость; укр. фортеця. 2. В различных подвижных играх (напр., лапта, городки) место, лагерь каждой из партий; укр. городок. Запрещалось бить с закилька, то есть, забежав в лагерь неприятеля и виждав, когда перейдет на его сторону м’яч, прогонять его до города – назначенной черты (Н. Помяловский). 3. Крупный населенный пункт, административный, торговый, промышленный и культурный центр. Строитель говорил … о новом городе на левом берегу Волги (К. Паустовский). |
Город, -у, м. Участок земли при усадьбе, где главным образом выращивают овощи; огород. За садом розлігся город: картопля, капуста, помідори, морква, цибуля та інше (Ю. Смолич). Город, -а, м. = город 3 (редко; обачно: місто). В тім городі жила Дідона, А город звався Карфаген (І. Котляревський). |
Гостинець, -нца, м. Прост. Подарок (преимущ. о сладостях). Гостинцы состояли из пряников и орехов всевозможных сортов, изюма, тернослива, стручков и крестьянских конфет (М. Салтыков-Щедрин) |
Гостинець1, -нця, м. Обл. Большая дорога, столбовая дорога. І всі ми вірили.., що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ (І. Франко). Гостинець2, -нця, м. 1. Перен. Удар, выстрел, предмет, служащий для удара, травма от удара. То теє промовляє [Голота], На присішках стає, Без міри пороху підсипає, татарину гостинця у груди посилає (Укр. дума). Уляна, плачучи, показує сусідці .. синці – гостинці п’яного, сердитого чоловіка (М. Коцюбинський). 2. = гостинец. Як приїхала бабуся із села, Всім гостинців .. привезла: Майці – диню-скороспілку, ягідок, А для Клима, для онука – пиріжок (І. Нехода). |
Доклад, -а, м. 1. Публичное сообщение на определенную тему; укр. доповідь. Скворцов читал свой доклад на тему об экономическом развитии России (Максим Горький). 2. Официальное устное или письменное сообщение руководителю о служебном деле; укр. повідомлення. Вот Годунов идёт ко мне с докладом (А. Пушкин). 3. Сообщение, извещение о приходе (гостя, посетителя); укр. повідомлення. Без доклада в кабинет не входят (А. Бек). |
Доклад, -у, м. Дополнительный материал (подкладка, пуговицы и т.п.) для пошива одежды, обуви; приклад. От сукно, а твій доклад… (В. Самійленко). |
Дружина, -ы, ж. 1. В Древней Руси: приближенные князя, а также княжеское войско. С дружиной своей, в цареградской броне, Князь по полю едет на верном коне (А. Пушкин). 2. Войсковое подразделение, войсковая часть в ополчении в царской России. – Я по-настоящему ополченный офицер, только моей дружины тут нет .. (Л. Толстой). 3. Группа, отряд, добровольное объединение, созданные с какой-либо целью. Пожарная дружина. Боевые дружины. Санитарная дружина. Пионерская дружина. |
Дружина, -и, ж. 1. Замужняя женщина по отношению к своему мужу; жена. Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув про свої колишні турботи (М. Коцюбинський). 2. м. Устар., поэт. Женатый мужчина по отношению к своей жене; муж. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т. Шевченко). 3. = дружина 1. Та ось, наче смерті яма, Відчинилась міська брама, І з дружиною малою Вийшов князь з Переяслава (І. Франко). 4. = дружина 2. 5. = дружина 3. В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (В. Кучер). |
Жеребок, -бка, м. Шкурка жеребенка-недоноска с низким волосяным покровом; укр. лошача шкурка: Куртка из жеребца. |
Жеребок, -бка, м. Условный знак (билетик, монета и т.п.), вынимаемый из числа одинаковых предметов для разрешения спора, установления права на что-либо, порядка чего-либо и т.п.; жребий. Ми будемо тягти жеребок (В. Собко). |
Замах, -а, м. Действие по знач. глаг. замахиваться; резкое поднятие руки для нанесения удара. Замах хуже удара (Поговорка). |
Замах, -у, м. 1. Попытка (незаконная или осуждаемая) сделать что-либо; покушение, посягательство. Гаркуша .. добре знав, яким обуренням зустріла Чаплина врангелівський замах на її земельні наділи (О. Гончар). Звістка про замах на редактора, наче грім, пролунала над Багвою, стривожила все село (Г. Епік). 2. Попытка, намерение сделать. Создать что-либо. Я все роблю замахи на всякі повісті і драми на громадські теми (Леся Українка). 3. Размах, разгон. Свідер зняв з професора велику бляшану коробку і з замахом висипав з неї на ліжко Вілька все, що в ній було (О. Маковей). 4. Поведение, обращение, обхождение. Ніхто не подумав би, що вони за годину перед тим обходились з молодицями з замахом і мінами щирих українських парубків (І. Нечуй-Левицький). = замах (редко). Кожен замах косою показував силу, викохану на оцих житах (Г. Хоткевич). За одним замахом – в один приём, сразу. |
Кома, -ы, ж. Мед. Тяжелое болезненное состояние, связанное с нарушением сознания и резким ослаблением реакции организма на внешние раздражения. Наступала кома. Довести до комы. |
Кома1 -и, ж. Лингв. Знак препинания, имеющий форму крючка и употребляющийся для обособления слов и предложений; запятая. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми (Т. Шевченко). Кома2, -и, ж. = кома. Я чув, що при діабеті буває кома. Але уявлення про неї мав дуже неясне (М. Трублаїні). |
Листопад, -а, м. Опадание листьев осенію, а также время этого опадання. Начался листопад. Листя падали дни и ночи (К. Паустовський). |
Листопад, м. 1. род. -а. Одиннадцатый месяц календарного года; ноябрь. Тридцяте листопада стоїть в календарі (М. Бажан). 2. род. -у = листопад. Сьогодні в лісі справжній жовтневий листопад (О. Донченко). |
Луна, -ы, ж. 1. Небесное тело, ближайший спутник земли, светящийся отраженным солнечным светом; укр. місяць. Взошла луна и осветила залив (И. Гончаров). Под луной – на земле. С луны свалиться – о человеке, проявляющем незнание всем известного; укр. З неба впасти. |
Луна, -и, ж. 1. Отражение звука от удалённых препятствий, а также сам отдаленный звук; эхо, отзвук. Защебетав соловейко – Пішла луна гаєм (Т. Шевченко). 2. Перен., разг. Слава, почётная известность. Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок). |
Место, -а, мн. места, мест, -ам, ср. 1. Пространство, которое занято или может быть занято кем-, чем-либо; укр. місце. Небо ясно, под небом места много всем (М. Лермонтов). 2. Определенное пространство, специально отведенное для кого, чего-либо; укр. місце. Бутылка была на месте, пузырек исчез (А. Иванов). 3. Положение, занимаемое кем-либо в обществе, в какой-либо деятельности; укр. місце. – За первое полугодие наш рудник вышел по всем показателям на первое место (А. Коптяева). 4. Должность, служебное положение; укр. місце, посада. А может бать, он найдет себе место дворника у хорошего богатого купца (Максим Горький). 5. Пространство, участок земной поверхности, местность; укр. місце, місцевість. И под звездами балканскими Воспоминаем неспроста Ярославские, да брянские, Да смоленские места (М. Исаковский). 6. мн. ч. (места, мест). Провинция, периферия; укр. місця. Вызывать людей – это значит тормозить работу на местах, оголять фронт (Ф. Гладков). 7. Отдельный участок какого-либо предмета. Я почувствовал в нескольких местах у себя на груди и руках резкую боль (К. Паустовский). 8. Какая-либо определенная часть художественного или музыкального произведения, текста и т.п. Все шло благополучно до того места в пьесе, где Франц объясняется в любви Амалии (А. Чехов). 9. Отдельная вещь багажа, груза. – Мне надо получить командировочный паспорт и пропуска на 15 мест разных вещей (А. Крылов). 10. Устар. и обл. Определенный момент, отрезок времени. С того места, как старика внесли в избу, началась одушевленная работа (Л. Толстой). |
Місто1, -а, ср. 1. Большой населенный пункт; город. Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (О. Довженко). 2. Устар. Торговый центр, базар. Місто – це саме чоло містечка (А. Свидницький). Місто2, союз. Обл. Будто, словно, как будто. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомовні кукурікають, місто вихваляються (Марко Вовчок). |
Напевно, нареч. 1. Певуче, мелодично; укр. наспівно, мелодійно. Металлическая дробь клепальных машин издали звенела струнно и напевно (Ф. Гладков). |
Напевно, нареч. 1. Точно, безусловно. Несомненно. Павлина, хоч і напевно знала, що отримає свої вісім злотих, вийшла дуже незадоволена з дому Річинських (Ірина Вільде). 2. С уверенностью, не боясь ошибиться; определенно, наверняка. Якщо кіт біля комори, значить немає поблизу людей і діяти можна напевно (І. Цюпа). 3. в знач. вводн. слова. Употребляется для выражения вероятности чего-либо; наверное, по всей вероятности. Йому, напевно, важко цьому худорлявому кельнерові, але він все ж говорить (П. Колесник). |
Опит, -а, м. 1. Совокупность практически усвоенных знаний, навыков, умения; укр. досвід. Несмотря на мой житейский опыт, я тогда мало знал людей (А. Чехов). 2. Филос. Полученное в результате активного практического взаимодействия с объективным миром отражение в сознании людей законов этого мира и общественной практики; укр. досвід. Чувственный опыт. 3. Воспроизведение какого-либо явления, создание чего-либо нового в определенных условиях с целью исследования, испытания; укр. дослід. Химические опыты. 4. Попытка осуществить что-либо, пробное осуществление чего-либо; укр. спроба. Первый опыт молодого писателя. |
Опит, -у, м. 1. Действие по знач. глаг. опитати; опрос. Заступив [Колосок] на чергування, розставив вартових і хотів був почати опит кореспондентів про Вихора (В. Кучер). 2. Устар. Дознание, допрос ... Як піде діло на опит, той не знаємо, кого перевезли… (М. Кропивницький) |
Печение (печенье), -я, ср. 1. Действие по знач. глаг. печь; укр. печення, печіння. .. Печение просвир для церковных служб на нее же [Маврушу] возложили (М. Салтыков-Щедрин). 2. То, что испечено. [Хлебник] принес хлеба и иное печенье на трех блюдах (В. Костылёв). 3. (печенье). Кондитерское изделие из кусков сладкого теста. Пили чай .. с очень вкусными печеньями, которые таяли во рту (А. Чехов). |
Печеня, -і, ж. Запеченное или зажаренное мясо; жаркое. Панай спекла дуже смачну печеню з ведмежого м’яса, і мисливці охоче ласували (М. Трублаїні). |
Рация1, -и, ж. Переносная радиостанция. Коля Золочевский натянул антенну и, снимая и надевая наушники, настраивал рацию и выстукивал позывные (М. Линьков). |
Рація1, -і, ж. 1. Разумное основание, обоснование чего-либо; смысл, резон. Її міркування мали цілковиту рацію (Ю. Яновський). // Расчет, польза, выгода. Дядько уважає, що Вам нема жодної рації давати гроші ворожим до Вас людям (Леся Українка). Мати рацію – кметь основание, быть правым. Признавати (признать) рацію – считать кого-либо правым. 2. Устар. Приветственная речь. Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились. А старший рацію сказав (І. Котляревський). Рація2, -ї, ж. = рация. Підтягаючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі (С. Скляренко). |
Уряд, -а, м. Устар. 1. Порядок, рас порядок; укр. лад. – В чужой монастырь со своим урядом не ходят (С. Злобин). 2. Служебное положение, чин. Он поехал к чиновнику, уряд которого был мне не ясен: Петр называл его то исправником, то просто начальником (Н. Лесков). |
Уряд (устар. уряд1), -у, м. 1. Наивысший исполнительный и распорядительный орган государственной власти, осуществляющий управление государством; правительство. – Я прочитаю вам закон робітничо-селянського уряду від п’ятого лютого тисяча дев’ятсот двадцятого року (М. Стельмах). 2. Истор. Местное правление. Як же вмер паволоцький полковник, що після Шрама уряд держав, .. зійшлась рада, щоб нового полковника вибрати (П. Куліш). Уряд2 (вряд), нареч. 1. Рядом, один возле другого. Плече до плеча у змаганні єдинім, Селянство, уряд з робітництвом ставай! (М. Рильський). 2. Один за другим (во времени); подряд. Працюю 4 дні вряд (В. Самійленко). Уряд3, -у, м. Устар. 1. Правление как деятельность, действие. А Гринько Книш хотів показати всім людям, що він виконує свій уряд не задля зисків, але з почуттям обов’язку (Л. Мартович). 2. Обл. Государственное учреждение. Головна дорога веде попри магістрат, староство, жандармерію, почтовий уряд (Уляна Кравченко). 3. = уряд 2 (редко; обычно: посада, чин). – Не хочу я зістатися позаду, І я дійду високого уряду (В. Самійленко) |
Человек, -а, мн. люди и (устра. и шутл.) человеки, м. (формы мн. человек, человекам, человеками, о человеках употр. только в сочетаниях с количественными словами). 1. Лицо, являющееся носителем каких-либо внутренних характерных качеств, свойств, принадлежащее к какой-либо среде, обществу и т. п., характеризующееся наличием общих с кем-либо признаков; укр. людина. Его мать – очень добрый человек. 2. Дворовый слуга или вообще помещичий крепостной слуга; укр. дворак, дворовий, кріпак, слуга. Он встал, застегнулся на все пуговицы, позвал человека и велел спросить у Дарьи Михайловны, может ли он ее видеть (И. Тургенев). 3. Официант в дореволюционной России. – Человек, бутылку шампанского (А.Н. Толстой). 4. Живое существо, обладающее мышлением, речью. Человек – это звучит гордо (Максим Горький). 5. Личность как воплощение высоких моральных и интеллектуальных свойств. Следует формировать человека, а не моряка, не чиновника, не офицера (Д. Писарев). 6. в знач. местоимений: он, кто-то, некто. – Вдруг .. говорят мне: человек вас спрашивает (И. Тургенев). 7. в знач. единицы счета людей. Нас было девять человек детей (А. Пушкин). |
Человік, -а, м. 1. Лицо мужского пола; противоп. Жінка; мужчина. З-за стола спокійно підвівся невисокий білявий чоловік (М. Стельмах). 2. Женатое лицо относительно своей жены; муж, супруг. Лена – дачка Бажаєвої від другого чоловіка (Леся Українка). 3. Устар. Крестьянин. Доля … як лихоманка, не розбира, на кого посіпається: чоловік чи пан – їй все однаково (Словник Б. Грінченка). = человек 4 (разг., обычно: людина). – Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А. Головко). 5. = человек 5 (разг., редко, только о лицах мужского пола; обычно: людина). – Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком (І. Франко). = человек 6. Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський). 7. = человек 7. Було їх [втікачів] там чоловік з тридцять з дітьми.. (М. Коцюбинський). |
Язык, -а, м. 1. Средство бессловесного общения; система знаков, передающих информацию; укр. мова. Розговор більше происходил на языке взглядов, улыбок и междометий (И. Гончаров). Язык жестов. Язык животных. 2. Речь. Способность говорить; укр. мовлення, мова. Лишиться языка. Больной лежит без языка и без движений. 3. только ед. Совокупность средств выражения в словесном творчестве; стиль; укр. мова, стиль. Звучный, сильный язык Шиллера подавлял нас (А. Герцен). Язык художественной литературы. Язык Пушкина. Язык науки. 4. Звуковое средство общения, представляющее систему словесного выражения мыслей и обладающее определённым грамматическим строем. Она по-русски плохо знала., Журналов наших не читала И выражалася с трудом На языке своём родном (А. Пушкин). 5. Устар. Народ. Слух обо мне пройдёт по всей Руси великой, И назовёт меня всяк сущий в ней язык: И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий Тунгуз, и друг степей калмык (А. Пушкин). 6. Подвижный мышечный орган в полости рта. Сергей взял на язык сметану и уже ощутил какую-то особенную сладость и какой-то необыкновенный аромат (С. Бабаевский). 7. Пленный, от которого можно получить нужные сведения. Он взял с собою провод на случай, если придется вязать языка (Л. Леонов). 8. Металлический стержень в коло коле. Производящий своими ударами звон. У Николы звонарь бил неровно: то большою силою, то едва касаясь языком меди (Максим Горький). |
Язик, -а, м. 1. = язык 4 (устар.; обычно: мова). Веліла вона готуватись у дорогу .. п’яти тлумачам, які красно вміли говорити язиками грецьким, франкським і латинянським (С. Скляренко). 2. = язык 5. Огненне слово по світах гуляє, І всяк язик поета прославляє (С. Крижановський). 3. = язык 6. Пролизавши язиком замерзлу шибку. Данько бачив уже свою Каховку містом щастя (О. Гончар). 4. = язык 7. Розвідники привели „язика” (П. Кочура). 5. = язык 8. Він навіть не закінчив [говорити] і, перехрестившись удруге, шарпнув ногою язик великого дзвона (І. Микитенко). |
|
Таблиця 3