Розділ іі провідні європейські країни та становлення далекосхідної системи міжнародних відносин у іі-й половині хіх століття

В останній третині ХІХ ст. у техніці промислового виробництва провідних індустріальних країн світу відбулися суттєві зрушення, які мали великий вплив на всі сторони життя людства. Наслідки їх ми відчуваємо і сьогодні. Підкреслюючи глибину та значення цих зрушень у галузі науки і техніки, багато істориків та економістів кажуть про нову промислову революцію, про новий промисловий переворот, який поклав початок сучасному промисловому виробництву. Саме в останній третині ХІХ ст. відбувається заміна парової енергії на електричну. Електрична енергія була поставлена на службу виробництву, знайшла своє застосування в промисловості, на транспорті, у зв’язку, у побуті людей, у культурі. Винахід динамомашини та електродвигуна, вирішення проблеми передачі електроенергії на відстань дали можливість підвести електроенергію до окремого верстата та машини, що забезпечило нарощування швидкості верстатів, продуктивності праці, підготувало передумови для автоматизації виробничих процесів та створення електротехнічної промисловості. Технічні зрушення відбулися і в металургійному виробництві, у виплавці сталі. В 1867 р. впроваджується «мартенівський», у 1879 р. — «томасовський» способи виплавки сталі. В 70—80-х роках ХІХ ст. винайшли електротехнічний спосіб виплавки кольорових металів — міді та алюмінію — шляхом електролізу. Сталь та кольорові метали почали широко застосовуватися в машинобудуванні. Були зроблені відкриття і у створенні нових видів двигунів: побудована парова турбіна Лаваля (Швеція) та Парсонса (Англія), створені двигуни внутрішнього згорання Г. Даймлера і Бенца та Г. Дизеля (Німеччина). Застосування нових видів двигунів фактично зробило переворот на всіх видах транспорту [2, с. 146].

Великі досягнення на рубежі ХІХ—ХХ ст. були зроблені у розвитку хімічної промисловості. Це, перш за все, крекінг нафти, одержання штучного бензину, барвників, каучуку, добрив, лікарських препаратів. Одним із суттєвих досягнень у промисловості стала організація поточного виробництва — масове виготовлення стандартизованих виробів шляхом установки машин за технологічним процесом. З початку поточне виробництво було організоване в сірни­ковій та консервній промисловості, а згодом набрало довершеного вигляду в 1912 р. на автомобільних заводах Форда. Технічні зрушення в кінці ХІХ ст. торкнулися транспорту, зв’язку та культури. Даймер і Бенц створюють перший автомобіль, будується перший трамвай та метро, створюються зразки електровозів для залізниць, закладаються підвалини повітряного транспорту. В 1903 р. здійснилися перші польоти літака братів Райт. Справжня революція відбулася в галузі зв’язку. В 1895 р. О. Поповим було винайдено радіо. І нарешті, великим досягненням був винахід електричної лампочки (Ладигін, Едісон) та кіно ( братів Люмьєр). Цей перелік винаходів, які були поставлені на службу людства, далеко не повний. Слід також відзначити, що такий технічний прогрес був би неможливий без досягнень науки, в тому числі фундаментальної. Саме відкриття в галузі математики, фізики, хімії, теплофізики, аеродинаміки дали можливість створити принципіально нові машини, механізми та технологічні процеси. Наука перетворилася в рушійну силу технічного прогресу, почала активно впливати на розвиток економіки країн [8, с. 167]. Усі ці технічні зрушення мали величезний вплив на розвиток продуктивних сил та процес індустріалізації в країнах Західної Європи та США. Головним змістом цих зрушень було величезне зростання обсягів промислового виробництва. Так, загальний обсяг світового промислового виробництва з 1870 по 1900 роки збільшився у 3 рази. Розвиток промисловості привів до її переважаючої ролі над сільським господарством. У самій промисловості особливо швидко розвивалася важка промисловість і, навпаки, легка промисловість стала відставати. У важкій промисловості виникають та розвиваються швидкими темпами такі нові галузі, як: електротехнічна, нафтодобувна та нафтопереробна, хімічна, сталеливарна, автомобільна, верстатобудівна. Технічний прогрес чинив великий вплив на вдосконалення військового озброєння. Це торкалося перш за все створення нових видів зброї, а саме: кулеметів, танків, підводних човнів, літаків, лінкорів, хімічних отруйних речовин. Технічний прогрес у кінці ХІХ ст. активно вплинув на процес утворення великих промислових підприємств, які впроваджували у виробництво нову техніку та технології. Впровадження нової техніки вимагало великих капіталів. Це штовхало підприємства до об’єднання капіталів з метою організації виробництва з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. В багатьох випадках власних фінансових коштів у промислових підприємств не вистачало, тому підприємства все частіше звертаються до банків з метою залучення їх коштів для розширення виробництва на новій технічній основі. За таких умов виникає можливість концентрації капіталу та утворення монополій для організації виробництва товарів на великих промислових підприємствах і одержання надвисоких прибутків завдяки встановленню монопольно високих цін на товари. Процеси утворення різних монополій наприкінці ХІХ ст. набувають масового характеру, а банки в утворенні монополій стали відігравати все більшу роль [9, с. 177]. Перша монополія виникла в 1872 р. у США. Це був нафтовий трест «Стандарт ойл», заснований Дж. Рокфеллером. Згодом на частку цього тресту вже припадало 90% переробки нафти. Створення перших монополій та встановлення ними монопольно високих цін на товари загострило конкурентну боротьбу між підприємствами та прискорило процес утворення монополій. Під загрозою банкрутства більш слабкі підприємства почали об’єдну­ватися з сильнішими. Так виникли різні монополістичні об’єд­нання: трести, картелі, синдикати, концерни. Отже, кінець ХІХ ст. характеризувався тим, що на зміну «вільній конкуренції» прийшли монополії, які встановили свій контроль над виробництвом у країнах Західної Європи та США і посіли чільне місце в їх економіці. Технологічні зрушення, які мали місце наприкінці ХІХ ст., фактично призвели до «другої промислової революції», прискорили процес індустріалізації після промислового перевороту. Індустріалізація в країнах набуває широкого масштабу, промисловість остаточно бере першість над сільським господарством, причому в самій промисловості найбільш швидкими темпами розвиваються галузі важкої промисловості: металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтодобувна та нафтопереробна. Процес індустріалізації ще більш прискорився з утворенням монополій, які активно впливали на промислове виробництво, на розширення внутрішнього та світового ринків. Утворення наприкінці ХІХ ст. великої кількості монополій сприяло остаточному формуванню світового ринку, на якому завдяки зовнішній торгівлі відбувався обмін товарами між національними ринками різних країн. На розвиток світового ринку і втягування в його сферу впливу провідних індустріальних країн активно впливало будівництво сучасних залізниць, шосейних доріг, каналів, портів, освоєння корисних копалин у колоніях, що сприяло розвитку зовнішньої торгівлі як світової. Поряд з розвитком зовнішньої торгівлі розвивається світовий кредитний та валютний ринки. Все більша частка країн світу підпадає під вплив різних фінансових операцій. Світовий ринок також активно впливає на промисловий розвиток країн Західної Європи та США. Він був місцем збуту їх товарів та одержанням сировини, сприяв міжнародному поділу праці та розвитку міжнародних економічних зв’язків [15, с. 214]. Важливий вплив на формування світового ринку мав міжнародний поділ праці та спеціалізація країн у виробництві окремих видів товарів. На кінець ХІХ ст. спеціалізація країн уже чітко визначалася.

Так, Англія займала провідне місце в експорті різних машин і механізмів; Німеччина — сільськогосподарських машин, паровозів, верстатів, спирту, цукру, виробів електротехніки, хімічної промисловості; Франція — дорогих шовкових тканин, парфумів, одежі, взуття, текстильних машин; США — виробів чорної металургії, машин, тканин, сільськогосподарських продуктів, особливо пшениці.

Основною формою світового ринку була міжнародна торгівля, яка весь час зростала: так, тільки за період з 1896 по 1913 рр. обсяги міжнародної торгівлі збільшилися в 2,4 раза. Зміни у світовій торгівлі призводять до того, що частка європейських країн у світовій торгівлі зменшується і, навпаки, частка США — зростає. На розвиток міжнародної торгівлі активно впливав також вивіз капіталу за кордон, який активно здійснювали Англія, Франція та Німеччина, причому на першому місці з експорту капіталу серед усіх країн була Англія, яка переважну частину свого капіталу направляла у свої колонії, де будувалися промислові підприємства, залізниці, видобувалася різна сировина, вирощувалася продукція сільського господарства. Щодо Франції, то вона виступала як світовий лихвар, надаючи позики різним країнам під високі відсотки. Найбільшу кількість позик одержала від Франції Росія та країни Латинської Америки. Вивіз капіталу за кордон був важливою складовою впливу на економіку країн, куди вивозився капітал [15, с. 230]. Таким чином у формуванні світового ринку та міжнародних економічних відносин важлива роль належала колоніальній системі, яка почала формуватися ще під час Великих географічних відкриттів, а остаточно склалася наприкінці ХІХ ст. Найбільшою колоніальною дер­жавою була Англія, яка володіла колоніями площею 33,5 млн км2 з населенням 393,5 млн чол., та Франція, яка мала 10,6 млн км2 колоній з населенням 55,5 млн чол. Великими колоніальними державами були також Бельгія та Голландія. Колоніальні володіння США та Німеччини на початок ХХ ст. були незначними.