32. Вплив організації на зовнішнє і внутрішнє середовище.

Внутрішні чинники організації можна розглядати, з одного боку, як цілі, структуру, завдання, технології, людей, а, з іншого боку, як природні і людські ресурси, економічні, соціальні і політичні відносини. Всі ці чинники називаються ситуаційними змінними, які діють всередині будь-якої організації.

Розглянемо такі ситуаційні змінні: цілі, структуру, завдання, технології, людей, їх взаємозв'язки. Кожна країна, в особі своїх керівників, ставить перед собою різні цілі, створює свою структуру управління і виробництва для досягнення цих цілей, розробляє і вирішує завдання, використовуючи свої трудові і природні ресурси, технології.

Головними цілями будь-якого суспільства можна вважати підвищення рівня життя і добробуту його членів, збільшення матеріальних і духовних благ, достойний рівень життя, забезпечення соціальної захищеності і безпеки. Головні цілі - це стратегічні цілі суспільства.

Головні цілі поділяються на багато підцілей: реалізація різних програм у Науці, освіті, розвитку виробництва, в удосконаленні технологій і проведенні досліджень у нових наукоємних галузях промисловості тощо. Розробка і контроль за виконанням підцілей покладається на відповідні міністерства і відомства в управлінні. Практично всі підцілі взаємопов'язані і взаємозалежні. Рівень освіти впливає на якість кадрів, які, в свою чергу, впливають на управління і виробництво, останні впливають на рівень життя і добробуту суспільства. Підцілі повинні робити конкретний внесок у досягнення головних цілей держави.

За наявності загальних цілей важливим моментом є вибір організацією мети на конкретний момент часу і у зв'язку з конкретною ситуацією. Такі цілі зазвичай називаються короткостроковими, або ситуаційними. Вони представляють один із планів організації, який повинен бути реалізований в короткостроковому періоді (до року), або виникають в разі раптової зміни ситуації, при цьому найважливіше - це правильний вибір ситуаційної мети і направлення діяльності організації.

У зв'язку з тим, що держава - це складна організація, вона вирішує багато завдань з досягнення багатьох цілей в інтересах головної мети.

Але держава не може здійснювати свою діяльність з досягнення всіх цілей одночасно. Виникає необхідність у поетапному або послідовному досягненні цілей, залежно від їх важливості (на думку керівництва) для держави, тобто залежно від важливості мети (див. рис. 3.3). Ступінь важливості визначається встановленою черговістю реалізації мети.

Найважливішими за часом реалізації є цілі першого рівня, вони вимагають першочерговості досягнення. До першого рівня можна віднести короткострокову або ситуаційну мету. До другого - середньострокову мету, розраховану на реалізацію від року до п'яти років. Головна мета - це звичайно довгострокова або стратегічна мета, розрахована на досягнення через п'ять і більше років. Для різних організацій залежно від складності мети, їх можливостей, особливостей планування та інших чинників, кількість рівнів може бути інша.

Залежно від вибраної мети створюється структура організації. Структура - це впорядкованість організаційних систем і одиниць, які складаються з численних і різних організованих підсистем і елементів (територіальна, виробнича, галузева структура, структура державного управління тощо).

Структура впливає на продуктивність і на витрати через відношення численності адміністративно-управлінського персоналу до кількості решти працівників. Вона повинна бути самоконтролюючою і підконтрольною власнику або власникам організації.

Для структури господарського управління таким власником є суспільство, народ. Для створення структури державного управління необхідні такі підходи:

1) відповідність структури меті і завданням, що стоять перед суспільством;

2) самоконтрольованість структури;

3) оптимальність структури, тобто конкретність в обов'язках і функціях її комітетів, служб і відділів. Унеможливлення дублювання функцій, розуміння і реалізація завдань тільки на користь суспільства, мінімізація рівнів управління;

4) оптимальність витрат на зміст структури;

5) підконтрольність структури суспільству.

В управлінні державою значну допомогу повинні надавати якісні закони, які є як елементом правил і норм співжиття у державі, так і елементом її стабільності.

Підхід до формування державних структур управління має бути професійним і економічним одночасно, тобто професіональні кадри з економічним підходом, а не з політичним. Перехід від політичних методів до економічних - головне завдання суспільства. Ще К. Маркс їв. що ..економічний лад є основою, на якій підноситься політична Г.' Якщо до влади у державі приходить якась політична партія, правлінні вона повинна керуватися і відстоювати тільки економічні методи і підходи.

Структуру державного управління, методи і способи її функціонування визначають рівень і характер розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві. Вона повинна бути такою, щоб змогла забезпечити нормальне функціонування держави як єдиного цілого, як єдиної системи, у в'язку з іншими суспільними структурами із урахуванням суспільних витрат на її функціонування. Яка зі структур державного управління с оптимальною? Слід зазначити, що різноманіття держав, рівень і соціально-економічного розвитку, їх історична спадщина і культурні відмінності істотно впливають на структуру управління. Використовуючи факт, що кількість службовців апарату державного управління на тисячу в Японії - 17,1, у Великобританії - 20,2, в США - 22,5, у Франції 84.5.- за основу приймемо структуру управління, близьку до японської. Структура управління держави повинна складатися з трьох гілок влади:

- законодавча влада (парламент);

- виконавча влада (уряд);

- судова влада (суди).

Кожна гілка влади контролюється іншою гілкою, що показано на рисунку 3.4. Це можна сформулювати як самоконтрольованість структури управління.

Взаємозв'язок гілок влади у структурі державного управління

влада контролюється судовою владою, остання контролюється законодавчою владою через комітет розслідування роботи і у парламенті, законодавча влада контролюється через дотримання даних нею законів. Парламент розробляє і видає закони та нормативні загальнодержавного значення, контролює і розслідує роботу суддів, імпічмент суддів. Він складається з різних комітетів, органу імпічменту суддів і комітету розслідування роботи судів, що працюють на постійній основі. Парламент очолює голова, обраний депутатами. Всі депутати обираються на сім років, суди здійснюють контроль за виконанням законодавства правлінням і підлеглими йому органами державної влади, на них покладається здійснення правосуддя и суспільстві: покарання правопорушників, вирішення проблем, конфліктів, пов'язаних із застосуванням трудового і комерційного законодавства. Судова влада складається з Верховного суду, Вищих судів, обласних і районних судів, а також комітету нагляду слідчих процесів. Судову владу очолює Верховний суддя, обраний на певний