29. Формування мовно-мовленнєвої компетентності у фахівців сфери дзу

Мовна компетентність – складне й багатогранне поняття. У широкому сенсі його варто вживати на позначення явища певного рівня обізнаності конкретного суб’єкта чи суб’єктів з ідеальною знаковою системою рідної або іноземної мови (мов). Мовленнєва компетентність є різновидом комунікативної і означає здатність людини до практичного використання знань про мову в процесі спілкування – з певною усвідомленою метою, у ву в процесі спілкування – з певною усвідомленою метою, у визначених мовленнєвих ситуаціях. Мовна компетентність суб’єкта (мовника, носія мови) є основою і джерелом розвитку таких типів компетентностей, як комунікативна (у тому числі мовленнєва), психолінгвістична, соціолінгвістична, а також

культурологічна, когнітивна тощо.

З лінгвістичного погляду, мовна компетентність – об’єктивна даність, яку можна було б прослідкувати відносно онтогенезу й філогенезу певної мови з ранніх етапів її функціонування. Однак уперше, стверджує О. Божович, науковці означили це явище тільки в середині – другій половині ХХ століття [2, 33; 3, 54]. До того часу й упродовж наступного паралельно з новим терміном уживалися (й продовжують уживатися) такі, як “знання мови”, “володіння мовою”, “мовна здатність” тощо. Зрозуміло, що кожен із них має дещо або суттєво відмінну семантику.

30. Виявлення проблем і загроз для діяльності організації

Особливостями притаманний кожній з держав і може бути використаний для удосконалення безпеки бізнесу, у тому числі і банківського.

Проведений аналіз стану безпеки підприємницької діяльності фахівцями Росії, України та інших країн СНД показує, що основним завданням сил безпеки є виявлення, протидія та нейтралізація загроз безпеці такої діяльності.

Поняття загрози тут розуміється як потенційно можливі або реальні дії зловмисників чи конкурентів, здатні нанести банку матеріальної або моральної шкоди.

Загрози безпеці банків за походженням поділяються на внутрішні та зовнішні. У свою чергу, як перші, так і другі за направленістю і характером впливу на банки можуть бути економічними, фізичними та інтелектуальними.

Економічні загрози можуть реалізовуватись у формі корупції, шахрайства, недобросовісної конкуренції, використання банками неефективних технологій банківського виробництва. Реалізація таких загроз завдає збитків банкам або веде до втрати ними вигоди.

Основними причинами виникнення економічних загроз можуть бути: недостатня адаптація банківської системи до постійно змінних умов ринку; загальна неплатоспроможність суб’єктів господарювання; зростаюча злочинність; споживчий менталітет значної кількості громадян; низький рівень трудової дисципліни та відповідальності працівників банківських установ; недостатнє правове регулювання банківської діяльності; низький професійний рівень частини керівного складу і працівників банку.

Фізичні загрози реалізуються у формі крадіжок, пограбувань майна та коштів банків, поломок, виведення із ладу обладнання банків, неефективної його експлуатації. У результаті реалізації таких загроз завдаються прямі збитки банкам, пов’язані з втратою своєї власності та необхідністю нести додаткові витрати на відновлення засобів виробництва та інших матеріальних засобів. Основними причинами фізичних загроз є неефективна кадрова політика банку, низька професійна підготовка банківських фахівців, недостатній рівень охорони установ банків, низький контроль стану роботи працівників банків.

Інтелектуальні загрози проявляються як розголошення або неправомірне використання банківської інформації, дискредитація банку на ринку банківських послуг, а також можуть бути реалізованими у формі різного роду соціальних конфліктів навколо банківських установ або в них самих. Результатом реалізації таких загроз можуть бути збитки банків, погіршення їх іміджу, соціальна чи психологічна напруженість навколо установ банків або в їх колективах. Причинами таких загроз, як правило, є загострення конкуренції на регіональних ринках банківських послуг, неефективна кадрова політика банків, порушення принципу гласності результатів банківської діяльності, відсутність або низька ефективність заходів інформаційного режиму в банках.

Зовнішні загрози для безпеки банків, як свідчить практика, можуть утворюватись:

- спецслужбами іноземних держав, пов’язаними з ними особами та організаціями, метою діяльності яких є добування економічної інформації;

- вітчизняними й іноземними кримінальними елементами і структурами;

- конкурентами;

- засобами масової інформації;

- окремими представниками державних установ;

- приватними детективними фірмами;

- колишніми працівниками банків;

- консультантами та радниками, які не є працівниками банківських установ;

- клієнтами та партнерами;

- контролюючими органами та аудиторськими організаціями;

- стихійними лихами.

У свою чергу, внутрішні загрози в основному утворюються:

- працівниками банків;

- недосконалими технологіями банківського виробництва та неповним його врегулюванням нормативними актами банків;

- через недосконалу систему безпеки банків та захисту їх інформації.

Внутрішні загрози, як правило, обумовлюються наявністю передумов для негативних, протиправних дій персоналу банку, безконтрольним використанням засобів виробництва, порушенням режимів діяльності банку.

Ураховуючи, що значна частина внутрішніх загроз реалізуються з участю або за сприяння персоналу банків, можна вважати, що основним джерелом таких загроз є банківські працівники. Виходячи з цього внутрішні загрози банкам можуть утворюватися внаслідок:

- непрофесійних дій працівників банків;

- низького стану виховної та профілактичної роботи в банках;

- недосконалої системи заробітної плати та стимулювання праці персоналу банків;

- порушень правил кадрової роботи, невідповідності кадрової політики умовам роботи банків;

- психологічних та комунікаційних особливостей працівників банків;

- відсутності нормативної бази банків, яка б установлювала режими їх діяльності та правила поведінки персоналу;

- низького стану трудової і виробничої дисципліни, слабкої вимогливості керівного складу банків.

Внутрішні загрози безпеки є постійними і не залежать від ролі, місця, значення банку або наявності зовнішніх загроз.

Реалізація загроз має свої особливості відповідно до об’єктів загроз. Для більш повного розуміння можна зазначити, що основними об’єктами загроз банку можуть бути персонал, фінанси, матеріальні цінності та інформація банку.

Реалізація загроз щодо персоналу банку може призводити до моральних або фізичних страждань окремих осіб, втрати ними своєї власності, нанесення економічної шкоди.

Загрози фінансам банку можуть реалізовуватись через крадіжки фінансових ресурсів банку, шахрайство з коштами банку, фальсифікацію фінансових документів та підроблення банкнот, недосконалі технології банківського виробництва.

Матеріальним цінностям банку може загрожувати пошкодження будівель, приміщень та іншої нерухомості, виведення із ладу засобів зв’язку і систем комунального обслуговування, пошкодження, крадіжки банківського обладнання, техніки, транспортних засобів.

Інформаційні загрози можуть реалізовуватись через несанкціоноване ознайомлення сторонніх осіб з відомостями банку, що мають обмежений доступ, модифікацію банківської інформації, її знищення або розголошення.