
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.
- •5. Зміст теми:
- •6. Матеріали для самоконтролю:
- •7. Рекомендована література
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
„Затверджено”
на методичній нараді
____________________
Завідувач кафедри
ПрофесорТяжка О.В.
______________________
„____”___________2007р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для самостійної роботи студентів при підготовці
до практичного (семінарського заняття)
Навчальна дисципліна |
Пропедевтична педіатрія |
Модуль № |
1 |
Змістовний модуль |
|
Тема заняття |
Анатомо-фізіологічні особливості системи органів дихання Методика обстеження Лабораторно-інструментальні методи дослідження органів дихання Семіотика уражень |
Курс |
III |
Факультет |
Медичний №1 |
Київ-2007
1. Актуальність теми: дихальна система інтенсивно розвивається в постнатальний період у морфофункціональному плані. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання в дітей зумовлюють особливості перебігу респіраторної патології, яка посідає одне з провідних місць у структурі захворюваності дітей.
2. Конкретні цілі:
Знати анатомо-фізіологічні особливості кожного відділу системи органів дихання та газообміну в дітей різного віку.
Проаналізувати, яке клінічне значення мають вікові анатомо-фізіологічні особливості органів дихання.
Оволодіти методикою проведення об’єктивного обстеження дихальної системи у дітей.
Вміти оцінити одержані результати дослідження стану дихальної системи.
Оцінювати результати додаткових лабораторно-інструментальних досліджень органів дихання.
Знати семіотику порушень системи органів дихання та найчастіші синдроми ії ураження.
3. Базовий рівень підготовки
Назви попередніх дисциплін
|
Отримані навички |
1. Нормальна анатомія |
Знання анатомічних особливостей органів дихання: а) носової частини глотки; б) гортані, трахеї, бронхів; в) будови грудної клітки, тип дихання; г) будови легеневої тканини, плеври. |
2. Нормальна фізіологія |
Знання фізіологічних особливостей органів дихання: а) регулювальний вплив дихального центру і кіркової речовини великого мозку; б) дренажна функція бронхів; в) газообмін у легенях |
3. Біологія та генетика
|
Значення генетичних факторів для росту і розвитку дитини |
4. Основи догляду за дітьми |
Догляд за системою органів дихання у здорової та хворої дитини |
5. Гістологія |
Знання гістологічної будови дихальних шляхів |
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент під час підготовки до заняття.
Термін |
Визначення |
Анатомічні та функціональні особливості дихальної системи
Методика оцінки дихальної системи
Методи оценювання дихальної системи
Семіотика уражень
|
Анатомічні особливості системи дихання у дітей: а) відсутність приносових пазух: б) вузькість просвіту і м’якість хрящів гортані, трахеї, бронхів; г) горизонтальне розташування ребер; г) недостатній розвиток еластичної тканини: д) багата васкуляризація пухкого підслизового шару та інтерстиція, де мало еластичної та сполученої тканини; е) слизова оболонка тонка, суха з недорозвиненими залозами. Фізіологічні особливості системи дихання у дітей: а) недостатній регулювальний вплив дихального центру й кіркової речовини великого мозку; б) низькі дренажна і захисна функції бронхіального дерева; в) схильність слизових оболонок і підслизового шару до набрякання і гіперсекреції; г) часте виникнення ателектазів; д) швидкий розвиток дихальних розладів і недостатності; е) часте дихання; ж) мала екскурсія грудної клітки, черевний тип дихання; з) пуерильне дихання до 7 років. Газообмін у дітей більш інтенсивний завдяки багатій васкуляризації легень, великій швидкості кровообігу, високим дифузійним можливостям
Студенти повинні зосередитися на особливостях дослідження органів дихання у дітей: а) підрахунок дихальних рухів через фонендоскоп за дихальними шумами, під час сну (за 1 хв); б) застосування „тихої” безпосередньої перкусії; в) аускультація дитячим фонендоскопом. Лабораторні (загальний та біохімічні, імунологічні аналізи крові, у тому числі, дослідження газового складу крові, дослідження виділень з носа та зіва, мокротиння, плевральної рідини, біоптатів), інструментальні (рентгенографія органів грудної порожнини, комп’юторна магніторезонансна томографія, термографія, бронхоскопія, бронхографія, радіоізотопне сканування), функціональні (спірографія, пневмотахометрія, реопульмонографія та ін.), а також методи алергодіагностики. Синдроми ураження дихальної системи у дітей: а) обструктивний; б) синдром ”крупу”; в) респіраторний дистрес-синдром новонароджених; г) синдром дихальної недостатності, а також захворювання г) ГРВІ; д) бронхіт, бронхіоліт, пневмонії, плеврит; е) бронхіальна астма; ж) природжений стридор. |