1. Стислі відомості і диференціально-діагностичні ознаки порушень сфінктерного апарату шлунку (халазія, ахалазія, пілороспазм, пілоростеноз)

Халазія — неповне закриття кардіального сфінктера шлунк) в основі якого лежить вроджена незрілість неврогенного регулю­вання цього відділу, що призводить до порушення фізіології меха­нізму його закриття, розвитку гастро-езофагального рефлюкса. що інколи ускладнюється езофагітом.

Симптоми:

— прояв хвороби з перших тижнів життя,

__блювота частіше великим об'ємом молока, що згорнулося; ви­никає через деякий час після їжі, коли дитина в горизонталь­ному положенні;

— може бути кашель, особливо вночі (можливий розвиток аспі-раційної пневмонії);

- кислий запах в приміщенні, де знаходиться дитина;

— при розвитку езофагіта можлива наявність крові в блювотних масах;

— при рентгенологічному дослідженні вільне проходження контра­стної маси зі стравоходу в шлунок і з нього при натисканні на живіт;

— при УЗД органів черевної порожнини непрямою ознакою є за­тримка шлункового вмісту за часом більша ніж це буває в нормі;

— заключний діагноз підтверджується даними гастро-дуодено-скопії.

Лікування:

- Солёные ванны, массаж

— вертикальне -положення після їжі до зригування повітря, що дитина проковтнула під час ссання, напіввертикальне положен­ня в ліжку; (45 градусов)

— годування меншими порціями та частіше на 1 годування, ніж це треба за віком;

— призначення препаратів, що стимулюють моторно-евакуаційну функцію шлуйку (метоклопрамїд, церукал, реглан, мотіліум, координакс, препульсид, цисапрід);Електрофорез, прозерпин.

— при необхідності — препарати, що зменшують шлункову секре­цію, антацидні, адсорбенти (ранітідін, фамотідин, маалокс, альмагель, фосфолюгель, ремагель, гастал);

— препарати, що протективно діють при рефлюкс-езофагиті (об-лепіхове або масло шипшини, маалокс).

Ахалазія (кардіоспазм, френоспазм) — органічна патологія (вроджений дефіцит нейронів в гангліях міжм'язового ауербахів-ського сплетення стравоходу), при якій порушується перехід хар­чових мас в шлунок через відсутність рефлекторного розслаблен­ня кардиального відділу шлунку під час ковтання.

Симптоми:

- прояв хвороби з перших тижнів життя;

- блювота мінлива, незміненим молоком, їй передує нудота, спо­стерігається при збудженні дитини, виникає під час або відразу після годування;

- характерна регургітація харчових мас;

- при рентгенологічному дослідженні відзначається затримка контрасної маси над входом в шлунок.

Лікування:

— спазмолітичні препарати (но-шпа, галідор, папаверин, спаз малгін);

— тіамін (віт. B1);

— термальні процедури на пілоричний відділ шлунку;

— при відсутності ефекту — хірургічне лікування;

— при УЗД непрямою ознакою може бути зменшений розмір шлунку;

— заключний діагноз підтверджується даними фіброгастродуоде носкопії.

Пілороспазм — функціональний розлад, що проявляється спаз мом пілоричного сфінктера шлунку, має різноманітні причини ви никнення: розвивається внаслідок гіперсимпатІкотонії, гіповітамі нозу В1, дисбалансу гастроінтестінальних гормонів. Розрізняють атонічний (вміст шлунку витікає поволі) і спастичний (вміст шлунку витікає різкими поштовхами), первинний (порушення функції незміненого пілоруса) і вторинний (на тлі інших запаль­них захворювань) пілороспазм. Ізольований пілороспазм спосте рігається у 4% дітей, в інших випадках він поєднується з гастри-том, рефлюкс-езофагітом, вторинною халазією.

Симптоми:

— прояви хвороби частіше починаються з перших днів життя;

— блювота виникає після перших годувань, через 20 — ЗО хвилин після прийому їжі; спостерігається її різноманітна частота відзначаються «світлі проміжки» на протязі 1 — 2 днів; блюво та — невеликою кількістю незміненого, або молока, що згор нулося, об'ємом меншим, ніж дитина з'їла в останнє годування;

— трохи зменшена кількість сечі, сечовипорожнень (до 10 разів) на добу, випорожнення нормальні або схильність до закрепів;

— дитина періодично неспокійна, поступово блідніє, маса тіла збільшується повільно.

Лікування:

— режим харчування залежить від важкості перебігу хвороби (від звичайного для віку дитини до 8 — 10 разів на добу при важких формах) ;

— призначають тіамін (віт. ВІ); спазмолітичні препарати, неспокої — седативні (настоянка валеріани, пустирника, 1 % р-н броміду натрію, фенобарбітал), нейроплегічні засоби (аміна-зин, діпразин, піпольфен) ;

— фізичні засоби лікування (гірчичники або ерітемна доза кварц на епігастральну область)

Пілоростеноз — аномалія розвитку пілоричного сфінктера, ще характеризується різкою гіпертрофією його м'язового шару.

Симптоми:

- блювота з'являється з 2—5 тижневого віку, спостерігається без­посередньо після годування, виникає без попередньої нудоти спочатку частіше, невеликою кількістю блювотних мас (пере-датонічна стадія шлунку), а потім, рідше — не після кожного годування, об'ємна («фонтаном»), великою кількістю молока, що згорнулося більшою ніж дитина з'їла в останнє годування (атонічна стадія шлунку);

— дитина, спочатку неспокійна через відчуття голоду, поступово стає млявою (згасає), відмічається різка блідість (сіро-земли­стий колір шкіри), маса тіла не збільшується, вона навіть зменшується у порівнянні з вагою при народженні; наявні пе­ристальтичні хвилі по типу «пісочного годинника», пальпується збільшений, щільний пілорус праворуч від пупка;

— типові закрепи, випорожнень майже немає або вони мають виг­ляд «голодних» випорожнень; олігурія, сечовипорожнення стає рідким (до 6 і менше разів на добу);

— внаслідок глибоких порушень обміну речовин розвивається ка­хексія, та на її тлі супутні дефіцитні захворювання (дефіцитна анемія, рахіт, імунна недостатність);

— спостерігаються біохімічні зміни (гіпохлоремія, алкалоз);

— діагноз підтверджують даними фіброгастродуоденоскопії; мож­лива R-графія шлунку з 5%-ою суспензією сульфата барію, частина барію залишається в шлунку більше як на 24 години. Відсутність ефекту від призначення спазмолітиків свідчить про більшу вірогідність пілоростенозу.

Лікуванння — хірургічне.