Розділ 3

Питання цього розділу стосуються припинення життєдіяльності як всього організму вцілому, так і певної його частини. Висвітлюються можливі причини, механізмами розвитку, стадії, морфологічні варіанти та прояви, значення для організму, наслідки та ускладнення місцевої та загальної смерті.

Місцева смерть може бути фзіологічною і патологічною.

Фізіологічна, генетичнозапрограмована, контрольована, активна, місцева смрть ізольованих клітин аббо групи клітин у живому організмі – апоптоз. Такий вид клітинної смерті є необхідним і важливин елементом ембріогенезу, що необхідно для формування органів, заміни одних тканин іншими, резорбції тимчастових органів, причому загибель певної субпопуляції клітин не супроводжуються ушкодженням оточуючих структур. Окрім того програмована клітинна смерть необхідна для елімінації ушкоджених, мутованих, інфікованих вірусами клітин, які є потенційно небезпечними для усього організму.

Апоптоз (грецькою: apo - поділ, ptosis – опущення, падіння) порівнюють з осіннім листопадом, коли серед багатоьх зелених дерев видно дерева з блискуче золотавим, жовтим і жовтогарячим листям, хоча грунт, температура і вид дерев однаковий. Ці дерева подібні для багатьох тканин, коли одна частина клітин “розквітає”, а окремі клітини завершують своє життя “самогубством”, не руйнуючи оточуючі тканини. Термін апоптоз використовують стосовно такої форми клітинної смерті, при якій вона сама активно продукує певні молекули, що беруть участь у процесах енергопродукції, спрямованих на самознищення.

Морфологічні зміни, які характеризують процес клітинної смерті можуть бути частиною частиною нормальної (фізіологічної) чи вторинної (патологічної) загибелі клітин.

Прижиттєва патологічна загибель клітин – некроз – викликається ушкоджуючими чинниками і є процесом пасивним, неактивним, нерегульованим і не потребує енергетичних затрат. Некрозу зазнають групи клітин, частина тканини, органу, цілий орган внаслідок безпосереднього впливу або опосередкованого – через недостаність транспортної або регуляторної систем. Як правило, найскоріше гинуть клітини, які вмконують найбільш складні функції. Некротизована діляна оточена здоровою тканиною, в якій виникають колатеральна гіперемія, поступово з розширених судин з краю некрозу у його глиб надходять нейтрофільні лейкоцити; із сполучної тканини до некротизованої ділянки надходять гістіоцити та макрофаги, що в подальшому може призвести до розмсоктування некротизованої тканини (тканинного детриту), відмежовування від оточуючої тканини, звапнування, та інше.

Загальна смерть – незворотнє припиненняжиттєдіяльності організму – може бути фізіологічною, від захворювань та насильницьку.