Розділ 6

Постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинних компонентів) – гомеостаз. Організм – автономна система, яка, реагуючи на зміни зовнішнього середовища, підтримує свою будову та функції. Компенсаторні - реакції, які забезпечують адаптацію до змін зовнішнього середовища є пристосувальними. У тих випадках, коли дія фактора зовнішнього середовища супроводжується ушкодженням органу, і для відшкодування утвореного дефекту і нормалізації функції вмикаються у посилену роботу збережені його частини і навіть інші органи, споріднені йому у функціональному відношенні. За таких умов відбуваються ті самі пристосувальні реакції, але більш виражені.

Життя організма, робота його різноманітних систем, органів, окремих клітин, все різноманіття їх реакцій на зовнішні впливи супроводжується заміною старих структур новими, їх оновленням, регенерацією.

Оновлення структур організма за нормальних умов життєдіяльності, їх фізіологічна регенерація безперервно відбувається на всіх рівнях організації: молекулярному, ультраструктурному, клітинному. Внутрішньоклітинна регенерація є універсальною. Саме вона безпосередньо забезпечує специфічну функцію того чи іншого органа, у той час, коли клітинна регенерація супроводжується зміною крупних робочіх блоків-клітин, в яких відбуваються складні біохімічні процеси на основі безперервного молекулярного й ультраструктурного оновлення.

При різноманітних патологічних процесах виникають дистрофічні та некротичні зміни органів і тканин, тоді регенераторні процеси визначаються як репаративні, яка за своєю інтенсивністю значно вища, аніж фізіологічна.

Закономірності компенсаторно-пристосувальних реакцій полягають поперше в тому, що всі вони являють собою ту чи іншу комбінацію його фізіологічних функцій; подруге – вони характеризуються посиленням функції; потретє – усі вони розгортаються на принципово єдиній стереотипній матеріальній основі.

Матеріально широкий діапазон адаптаційних коливань інтенсивності фізіологічних функцій організма забезпечується тим, що певна частина структур знаходиться у стані функціонального спокою, у той час, коли активно функціонує менша їх частина, а також тим, що та чи інша функція організма часто забезпечується роботою не будь-якого одного, а декількох різних видів клітин. При більш або менш тривалому навантаженні, коли стає недостатнім включення в активну роботу навіть всіх структур органу, відбувається збільшення їх числа, тобто гіперплазія.