Розділ 1
Даний розділ розглядає питання історії та розвитку патологічної анатомії, як науки, шо вивчає морфологічні зміни на різних рівнях структурно-функціональної організації організму при різних патологічних процесах та захворюваннях. Висвітлює завдання кожного з розділів цієї дисципліни, а саме:
– загальної патологічної анатомії, яка вивчає структурні зміни при типових загальнопатологічних процесах, тобто таких процесах, які складаються із захисних компенсаторних реакцій, які послідовно і закономірно виникають в організмі у відповідь на пошкоджуючу дію патогенного фактора, не залежно від причини, локалізації, виду тварин та індивідуальних особливостей організму;
- спеціальної патологічної анатомії, яка вивчає особливості загальнопатологічних процесів при різних захворюваннях, тобто характерні зміни, залежно від етіології, локалізації процесу, особливостей організму;
- клінічна патологічна анатомія, яка вивчає принципи постановки клінічного та патологоанатомічного діагнозів, клініко-анатомічного епікризу та танатологічного висновку; проводить клініко-анатомічний аналіз за результатами розтинів або біопсійного матеріалу, вирішує питання прижиттєвої діагностики.
Відбір матеріалу для дослідження здійснюється трьома основними методами патологічної анатомії, а саме:
-
Розтину тіла померлих
-
Біопсії
-
Експерименту
Завдяки аутопсії (розтину померлих) вивчаються різнорівневі морфологічні зміни, що лежать в основі захворювань, проводиться зіставлення їх з характером прижиттєвих проявів. На підставі розтину проводиться клініко-анатомічний аналіз із встановленням правильності клінічного діагнозу, причина смерті хворого, особливості перебігу захворювання, розробляється статистика смертності та летальності, визначається ефективність лікування, наявність діагностичних помилок та дефектів лікування, здійснюється контроль лікувально-діагностичної роботи, підвищення кваліфікації лікарів-клініцистів…
Патологічна анатомія завдяки біопсії приймає вирішальну участь у прижиттєвій морфологічній діагностиці. За допомогою прижиттєвого гістологічного дослідження клініцист одержує дані, що дають можливість встановити характер та динаміку патологічного процесу, його прогноз, - при підтвердженні або постановці клінічного діагнозу, встановлення ступеня радикальності, доцільності та ефективності різних видів терапії, а також при проведенні диференціювальної діагностики різноманітних патологічних процесів різної природи.
Залежно від методу відбору матеріалу розрізняють ексцизійну, відкриту, пункційну, аспіраційну, ендо- або трепанобіопсію.
Останній метод – експеримент – являє собою активний вплив людини на лабораторних тварин і штучне відтворення різних моделей хвороби з метою втановлення послідовності структурних змін, пізнання об’єктивних закономірностей розвитку та наслідків у людини.