3. Аліментарна диспепсія

Це гостре порушення травлення, що розвивається у дітей пер­шого року життя внаслідок невідповідності харчування (перегодо­вування, швидкий перехід на штучне вигодовування, швидке вве­дення прикорму та корегуючих додатків, безладне годування) травним можливостям дитини.

В залежності від якості харчів, що дитина отримує, розрізня­ють диспепсію бродильну (наслідок транзиторної ензимопатії і не­достатності панкреатичної амілази), гниття (результат бактері­ального розщеплення харчових речовин, в першу чергу — білка), та стеаторею (результат хімічних реакцій кислот з лужними і луж­но-земельними металами — Са, Mg, Na, K).

Основні симптоми: одно-дворазова блювота, зригування, неспокій дитини, метеоризм (більш виражений при бродильній і диспепсії гниття), диспептичні випорожнення 5 — 8 разів на добу (якість залежить від виду диспепсії).

Лікування:

— харчове розвантаження, зменшуючи об'єм харчів на 7з — 1/2 від вікової норми дитини, після цього «помолодшення» Дієти, виключивши продукти, що призвели до диспепсії; режим хар­чування не змінюється; роздрібне питво 5% р-ну глюкози, не-підсолодженого чаю, сольових розчинів («Регідрон», «Глюко-солан», «Цитроглюкосолан»), чаїв зі звіробоєм, фенхелем, ро­машкою, золототисячником) ;

— ферментні препарати в залежності від виду диспепсії (крєон, ораза, панцитрат, панкреатин, мезим-форте, фестал і т. ін.);

— ентеросорбенти (смекта, біла глина, активоване вугілля, енте-росгель, білігнін);

- препарати з пробіотичними властивостями (бактисубтіл, біфі-думбактерін, лактобактерін і т. д.) і кисломолочні продукти (біфівіт, біфілайф, біокефір, ацидофільно-дріжджове молоко, йогурти з живими бактеріями, «Симбітер») ;

— відвари трав, що мають в'яжучі (плоди черемшини, чорниці, соплодія вільхи, гранатові кірки, кора дубу), протизапальні (ромашка, звіробій, м'ята), та вітрогонні властивості (кріп, фенхель, кмин).

4. Алергічне ураження шлунково-кишкового тракту

Проявляється непереносимістю доброякісних харчових продук­тів, та пов'язана з розвитком імунологічних реакцій в шлунково-кишковому тракті. При цьому спостерігаються всі патогенетичні ланки, властиві алергічним реакціям: імунологічна, частіше 1 і З тилу (в залежності від цього, ознаки непереносимості виникають через 3—4 години або через добу), патохімічна і патофізіологічна.

Діагностика представляє труднощі, проводячи її необхідно враховувати обтяжений алергологічний анамнез, повторні диспеп-тичні прояви при вживанні певних продуктів, звертаючи також увагу на реакцію інших систем і органів, особливо шкіри. Най-^ частіше у дітей грудного та раннього віку спостерігається непере-носимість білків коров'ячого молока, померанчевих та червоних фруктів та ягід, риби, манних круп. .

Лабораторна діагностика: зміна кількості еозинофілів в крові та секретах, підвищення IgG, IgG4 в РИФА, ЦІК в крові, пози­тивна реакція БХЛ з використанням різних алергенів.

Лікування: елімінаційна дієта (виключення облігатних алергенів), антигістамінні, мембраностабілізуючі (інтал, задітен, кетотіфен), ферментні препарати, ентеросорбенти, пробіотики.

5. Дисбактеріоз кишковика

Порушення мікробної рівноваги в кишковику (якісні і кількіс ні зміни мікрофлори з розширенням сфери її мешкання) зветьсї дисбактеріозом або дисбіозом кишковика.

1 ступінь — латентна фаза (компенсований дисбактеріоз): клі нічних проявів немає. Анаероби переважають над аеробами, від мічається зниження біфідобактерій і лактобактерій на 1—2 по рядки, а також повноцінних кишкових паличок до 80%.

2 ступінь — початкова фаза (субкомпенсований дисбактеріоз). З'являються непостійні клінічні ознаки: у дитини знижений апетит, інколи нудота, функціональні розлади кишковника мінливі (випо­рожнення зеленуватого кольору з неприємним запахом, зрушен­ням рН в лужний бік, інколи запор). (Кількість анаеробів дорівнює або дещо перевищує кількість аеробів; це проявляється вираженим дефіцитом біфідобактерій на тлі нормальної або зниженої кіль­кості лактобацил, іноді зниженої їх кислотоутворюючої функції, збільшенням лактозонегативних або цитратасимілюючих кишко­вих паличок, розмноження якогось одного виду умовно-патогенної

мікрофлори (УПМ — плазмокоагулюючий стафілокок, протей, гриби роду кандида).

3 ступінь — фаза агресії (розповсюджений дисбактеріоз): в клі­ніці збільшуються дисфункції кишковника з розладами моторики, секреції ферментів та всмоктування поживних речовин. Відзна­чаються рідкі випорожнення, іноді зеленого кольору, зниження апетиту, погіршення самопочуття, діти мляві, вередливі. При бак­теріологічному дослідженні аероби переважають над анаеробами, значно знижується кількість біфідо- і лактобактерій, спостерігає­ться розмноження УПМ в асоціаціях до десятків мільйонів. Замі­щення повноцінних ешеріхій (50% і вище) бактеріями видів Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter та ін.

4 ступінь — фаза асоціативного дисбіозу (генералізований, де­компенсований дисбактеріоз). Клінічно фаза характеризується функціональними розладами травлення з порушенням нутрітивно-го статусу дитини (гіпотрофія, блідість шкіри, зниження апетиту, частий стілець із домішками слизу, зелені, інколи крові, з різким

гнилістним або кислим запахом). Виявляється глибоке розбалан-сування кишкового мікробіоцинозу, різке зниження анаеробів зі зміною їх антагоністичних властивостей, накопичування метаболі­тів. Характерне розмноження ентеропатогенних серотипів Е. Соlі, можливе розмноження клостридій.

Лікування проводиться з урахуванням ступеню дисбакте­ріозу, особливостей клінічних проявів (синдром діареї або обсти-пації) і наявності супутньої патології.

1. Дієтотерапія — обов'язкове включення кисломолочних про­дуктів, збагачених біологічно активною флорою («Біфівіт», «Біфі-лайф», «Біокефір», «Сімбітер», АДМ, йогурти з живими культу­рами і т. ін.). Раціон обов'язково збагачується продуктами, що містять харчові волокна (особливо при синдромі закрепу) та олі-госахари. При бродильній диспепсії в раціоні обмежують вугле­води, при гнитті — білкові продукти.

2. Вибіркове знищення небажаних мікроорганізмів проводять при дисбіозі 3—4 ступеня. Антибіотики призначають з урахуван­ням чутливості до них виділеної умовно-патогенної мікрофлори за Даними антибіотикограми або інші антибактеріальні препарати (фталазол, інтестопан, ентеросептол, ентероседів, мексаформ, не-віграмон, фуразолідон, інтетрікс та ін.) в залежності від перева­жаючої при дисбіозі флори, бактеріофаги (протейний, колі-протей-ний, антистафілококовий, синьогнійний та ін.).

3. Призначаються препарати, направлені на відновлення нор­мального біоцено'зу кишковика при всіх ступенях дисбактеріозу:

Найменування	Добові дози в залежності від віку			Курс лікування
Препарату	До 6 міс.	6 міс.— 1 рік	1-З роки
Біфідумбакте-рнін, лінекс	5	10	10—15	Внутрішньо 2 — 3 рази за ЗО хв до їжі 2 — 4 тижні і більше.
Лактобактерин	1-а	2-3	3-4 '.	Внутрішньо 2 — 3 рази за ЗО хв. де їжі 10 днів — 2 місяці й більше.
Колібактерин сухий	—	Отлш	4-6 .	Внутрішньо 2 рази на день з* ЗО хв. до їжі не більше 2 тижнів.
Біфікол	-	-	5- 10	1—2 рази за 15—20 хв. до їжі, 2 — 4 тижні.
Біфіформ	1-2 дози			3 рази на день між їжею; 4 тижні.
Бактеріофаги (коліпротеїний, стафілококовий, синегнійний), мл	10-20	20—30	30-40	Внутрішньо в 2 рази за 1 — 1,5 го-дини до їжі або в клізмі І раз на день в таких дозах; 2 — 3 курси по 5 — 7 днів з інтер-валом в 3 дні.
Бактисубтіл (синонім: фло-нівін)	3—4 капсули на день			Внутрішньо 2—3 рази на день між їжею; 2 тижні.
Симбітер	2—6 дози	4—8 дози внутрішньо		В 2 — 3 прийоми на день за 20— 4 ЗО хвилин перед їжею; 2 — 4 тижні]
Віоспорин	від 2 до 4 доз			Внутрішньо в 2 прийоми за 20 — ЗО хвилин перед їжею; 10 — 14 днів.
Лінекс	3 капсули	3—6 капсули		Внутрішньо в 3 прийоми за 20— ЗО хвилин перед їжею; 2 тижні. 1
Хілак-форте (краплі)	3 рази на день. ВНУТРІШНЬО			Приймати в невеликій кількості рідини (не в молоці) перед або під час їжі; 2 тижні.
	15—30	20-	-40
Ентерол-250	1 — 2 капсули або пакетики на день			Внутрішньо в 1 — 2 прийоми перед або під час їжі; 2 тижні.

4.. Поліферментні препарати призначають для підновлення про­цесів перетравлення та всмоктування (креон, ораза, мезім-форте, панкреатин, панкреаль Кіршнера, фестал, ензістал, панцитрат,

панзинорм, полізім та ін. )

5. Препарати, що нормалізують моторну функцію кишковника і пассаж кишкового вмісту (з урахуванням синдрому діареї або закрепу з сорбційними властивостями (смекта, білігнін, холесті-раїн поліфепан, біла глина). б. Терапія супутніх захворювань і дефіцитних станів.