1. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів

Неспецифічний мікробно-запальний процес у дітей може бути обмежений верхніми або нижніми сечовими шляхами, а також захоплювати органи сечової системи на всьому протязі. В залеж­ності від цього діагностується цистит або сполучення пієлонефри­ту з циститом.

Пієлонефрит — неспецифічний мікробно-запальний процес ча-шечково-мискової системи і тубулоінтерстиціальної тканини нирок.

Необструктивний (первинний) пієлонефрит представляє собою мікробно-запальний процес в чашечково-мисковій системі і інтер-стиціальній тканині нирок, коли сучасні методи дослідження не виявляють видимої обструкції, яка порушує уродинаміку.

Обструктивний (вторинний) пієлонефрит — це захворювання, яке виникає на тлі органічної або функціональної обструктивної уропатії вродженого або набутого характеру. Розвиток пієлонеф­риту може бути пов'язаний з анатомічними аномаліями побудови нирок і сечовивідних шляхів, різними видами ниркових диспла-зій, дисметаболічними порушеннями.

По характеру перебігу пієлонефрит у дітей поділяється на гост­рий та хронічний, а по клінічних проявах хронічний пієлонефрит може бути рецидивуючим і латентним, що проявляється одним помірним сечовим синдромом.

При гострому пієлонефриті запальний процес зазнає зворотний розвиток на протязі 3—6 місяців з моменту захворювання.

При хронічному — тривалість запалення складає більше 6 мі­сяців (або при наявності в цей період не менше 2-х загострень).

Виділяють активну стадію хвороби, період часткової клініко-лабораторної ремісії (зворотного розвитку клінічних проявів) і клініко-лабораторної ремісії.

При гострому і хронічному пієлонефриті функція нирок може бути збережена або порушена, а при хронічному виділяють ще стадію хронічної ниркової недостатності.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура.

По перебігу цистити поділяються на гострі і хронічні. В залеж­ності від умов виникнення цистит може бути первинним або вто­ринним.

У дитячому віці ведучою причиною циститу являється пору­шення резервуарної та евакуаторної функцій сечового міхура, обумовлені гіперрефлексією або гіпорефлексією м'яза, який ви­штовхує сечу.

Гіперрефлекторний сечовий міхур (тобто підвищена його скоро-чуваність) характеризується зменшенням порогу чутливості до 40— 50 мл і швидким виснаженням адаптації); сечовилив наступає

при малому об'ємі сечі — 50—100 мл), що клінічно, проявляється частішим сечовиливом малими порціями сечі, нездержанням ос­танньої.

Ведучими ознаками гіперрефлекторного сечового міхура являє­ться різке збільшення порогу чутливості 180—280 мл і ефективної ємкості (380—480).

Встановлення виду дисфункції сечового міхура при циститі має важливе практичне значення для визначення комплексного ліку­вання, яке повинно бути направлене на нормалізацію скоротливої властивості сечового міхура і ліквідацію вторинного запалення.

2. Класифікація пієлонефриту у дітей

(Студеників М. Я. і співавт., 1980)

	Перебіг	Активність	Функції нирок
Форма
Пієлонефриту	хвороби
1. Первинний (не-обструктивний) 2. Вторинний (об­структивний або при обмінних нефропатіях)	І. Гострий 2. Хронічний: а) рецидивую-чий; б) латентний	1. Активний 2. Часткова кліні-ко-лабораторна ремісія 3. Повна клініко-лабораторна ре-	1. Збереження функ­ції нирок 2. Порушення функції нирок 3: Хронічна ниркова недостатність
		Місія