2. Прогноз:

При набутих захворюваннях жовчовивідних шляхів — прогноз завжди сприятливий. Повне видужання залежить від того чи є

у хворого з дискінезією жовчовивідних шляхів, хронічним холе-цистохолангітом анатомічні дефекти жовчних шляхів. У рідких ви­падках при деяких аномаліях показане оперативне втручання.

Повного одужання в переважній більшості випадків не спосте­рігається при холециститі після вірусного гепатиту. Однак, у всіх випадках хронічного холецистохолангіту можна добитися стійкої багатолітньої ремісії при правильному диспансерному спостере­женні і лікуванні.

Схема:

Кратність оглядів фахівцями	Педіатр— 1 раз на 6 міс.; ЛОР, стоматолог, невропатолог — 2 рази на рік
Контрольно-діагностичні дос­лідження	Кал на гельмінти 2 рази на рік; біохімічне до­слідження крові, УЗД, дуоденальне зондуван­ня — за показаннями
Тривалість спостереження	2 роки
Група з фізкультури	В перші 6 місяців — підготовча, із звільненням від змагань, при гіпертонічних дискнезіях — звільнення від фізкультури на 3 місяці після загострення
Профілактичні щеплення	Дозволяються після зняття больового синдрому
Критерії зняття з обліку	Відсутність больового синдрому, ознак холе-стазу, порушень функцій кишечника.
Кратність оглядів фахівцями	Педіатр — 1 раз на квартал на першому році, потім — 2 рази на рік, стоматолог, ЛОР — 1 — 2 рази на рік. Інші фахівці — за показаннями
Контрольно-діагностичні дослід ження	Кал на гельмінти — 2 рази на рік; УЗД — один раз на рік в перші три роки, дуоденальне зон­дування з біохімічним дослідженням жовчі — 2 рази на рік в перший рік спостереження, 1 раз — на другий, далі ці дослідження — за показаннями
Тривалість спостереження	Не менше як 3 роки ремісії
Група по фізкультурі	Підготовча група (із звільненням від стрибків і участі в змаганнях) на другому році спосте­реження, надалі — основна
Профілактичні щеплення	Поза загостренням Звільнення від занять по фізкультурі на 6 міс.

Прогноз при дискінезіях, що неускладненні хронічним холеци­ститом сприятливий для повного видужання, якщо виявлена і усу­нена причина дискінезії.

Основні шляхи оздоровлення на поліклінічному етапі

Треба продовжити призначене лікування після виписки з ста­ціонару. Протирецидивне лікування — не рідше двох разів на рік.

1. Дієта № 5 протягом 6 міс. з подальшим її розширенням.

2. При гіпотонічному і гіпокінетичному типах дискінезії:

— жовчогінні по 10—14 днів протягом 3 міс.;

— тюбажі по Дем'янову 1—2 рази на тиждень № 8—10, кур­си — 2 рази на рік;

- ЛФК;

— мінеральні води високої мінералізації в підігрітому вигляді за ЗО—60 хв. до їжі в залежності від характеру шлункової секреції 2 рази на рік 3—4 тижні.

3. При гіпертонічному і гіперкінетичному типах дискінезії:

— жовчогінний чай по 2 тижні щомісяця протягом 6 міс.;

— седативні препарати протягом 2 тижнів, курси 2 рази на рік;

— теплові фізіопроцедури № 10—12, 2 рази на рік;

— мінеральні води слабої мінералізації в гарячому або підігрі­тому вигляді — 5—6 разів на день дрібно 2 рази на рік 3—

4 тижні.

4. Санаторно-курортне лікування в санаторіях «Трускавець», «Мор-шин», «Березовські мінеральні води», «Рай-Еленовка», «Мирго­род», «Поляна».

Примітка: «Сліпі зондування» по Дем'янову проводяться вранці натщесерце, після прийому розчину холекінетика хворий лежить на теплій грілці на правому боці 1—2 години. Викори­стовуються розчини

— 33% гарячий розчин сірчано-кислої магнезії (1 мл/рік жит­тя);

— 50—75 мл 20% розчину сорбіту або ксиліту (0,3 г/кг), через

1 годину можна дати 3 стол. л. 33% розчину сірчаио-кислої

магнезії; або

— */2 склянки гарячої мінеральної води лужного типу, через

2 години робити 8—10 присідань і дихальну гімнастику. Жовчогінний чай: 1. Кукурудзяні рильця —50 г, трава пташи­ного горцю—10 г; трава полину—10 г. 2. ІКвіти липи — 20 г, квіти ромашки—10 г, квіти ногіток—10 г. 3. Листя м'яти — ЗО г, коріння кінського щавлю— 10 г, плоди шипшини— 10 г.

Схема диспансерного спостереження за хворими хронічним холецистохолангітом (ПОСЛЕ СВЕРХУ)

Поліклінічний етап реабілітації:

Необхідно продовжувати призначене лікування після виписки з стаціонару протягом 3—4 місяців. Протирецидивне лікування 2 рази на рік в кінці зими і літа (курс лікування повинен закінчу­ватися до періоду можливого загострення).

1. Дєіта № 5 прртягом 1—2 років, в подальшому — при протире-цидивному лікуванні.

2. Жовчогінна терапія з урахуванням порушень моторної функції жовчних шляхів по 3—4 тижні, протизапальна терапія хіміо­препаратами — 2—3 тижні в перший рік після загострення, да­лі — за показаннями.

Фітотерапія (в тому числі) по 10—15 днів місяця 2—3 рази на рік.

3. Вітаміни С, В1, В2, В6 у вікових дозах по 3 тижні 2 рази на рік.

4. Фізіолікування (курс 1 раз на рік);

— електрофорез магнію на ділянку правого підребер'я № 10— 12;

— аплікації озокериту, парафіну або грязелікування № 10—12;

— індуктотермія № 10.

5. Мінеральна вода слабкої мінералізації 2 рази на рік по 4— 6 тижнів з урахуванням кислотоутворюючої функції шлунку.

6. Профілактика дисбактеріозу 1 раз на рік (3 тижні).

7. Виявлення і лікування вогнищ інфекції, супутніх захворювань.

8. ЛФК.

9. Санаторно-курортне лікування через 3—6 міс. ремісії (вище вказані санаторії).

Клінічна:

Класифікація хронічних гепатитів (Лос-Анжелес, 1994)

а) аутоімунний гепатит;

б) хронічний гепатит В;

в) хронічний гепатит D;

г) хронічний гепатит С;

д) хронічний вірусний гепатит (який не характеризується іншим чином);

є) хронічний гепатит (не класифікується як вірусний або ауто­імунний); з) хронічний лікарський гепатит.

Хронічний гепатит G в класифікацію не внесений, оскільки ві­рус був виявлений у 1995 році, після затвердження даної класи­фікації.

Класифікація хронічних гепатитів

(С. Д. Подимова, 1993)

Етіологічна:

Вірусний (В, ні А, ні В; с, D)

Лікарський.

Токсичний.

Алкогольний.

Метаболічний.

При хворобі Вільсона—Коновалова; гемохроматозі; при недо-|

статності антитрипсина.

Ідіопатичний.

Неспецифічний реактивний гепатит.

Повторний біліарний гепатит при позапечінковому холестазі.

Морфологічна:

Агресивний.

Персистуючий.

Лобулярний.

Клінічна:

:

ХАГ вірусної етіології. Аутоімунний. Персистуючий. Лобулярний.

По активності процесу:

Активний (незначна, помірна, виражена, різко виражена сту-

пінь активності). Неактивний.

По функціональному стану печінки: Компенсований. Декомпенсований.

2. Ферментативні маркери гепатобіліарного захворювання

Маркери цитолізу і печінково-клітинних некрозів:

АЛТ, ACT, альдолаза, глутамат дегідрогеназа, сорбіт-дегідро­геназа, карнітін-карбамілтрансфераза, лактатдегідрогеназа і її ізоферменти.

Маркери порушення синтетичної функції печінки:

Холінестераза. Маркери холестаза:

Лужна, фосфатаза, лейцинамінопептидаза, глутаміл-транспеп-тидаза.

Специфічні маркери захворювань печінки:

A. Маркери вірусів гепатиту.

1. Гепатит А —антитіла (IgM i IgG).

2. Гепатит В—(HBs Ag і HBCAg), антитіла (anti-HBs, anti-HBc, anti-HBe).

3. Гепатит D — (anti-HD).

Б. Аутоантитіла при первинному біліарному цирозі і хронічному активному аутоімунному гепатиті.

1. Антимітохондріальні антитіла до гладкої мускулатури.

2. Антинуклеарні антитіла і антитіла до гладкої мускулатури.

B. Фетопротеїн при гепатомі