- •1. Сучасне уявлення про діатези
- •2. Діагностичні критерії ад
- •3. Реабілітація дітей з ад
- •4. Діагностичні критерії лд
- •5. Реабілітаційні заходи при лд
- •6. Діагностичні критерії над
- •7. Реабілітація дітей з над
- •1. Функції вітаміну д
- •2. Вміст кальцію та фосфору в крові у різні періоди рахіту
- •3. Якісне визначення рівня кальцію в сечі (проба Сулковича)
- •4. Препарати вітаміну д
- •1. Класифікація дистрофій
- •1. Стислі відомості і диференціально-діагностичні ознаки порушень сфінктерного апарату шлунку (халазія, ахалазія, пілороспазм, пілоростеноз)
- •2. Синдром мальабсорбції
- •3. Аліментарна диспепсія
- •4. Алергічне ураження шлунково-кишкового тракту
- •6. Кишковий токсикоз, типи ексикозу,
- •1. Основні клінічні синдроми в залежності від етіології грві у дітей
- •4. Сучасна класифікація гострих бронхітів у дітей
- •5. Препарати для етіопатогенетичної терапії грві
- •1. Класифікація пневмоній. (1999р. 10 з'їзд педіатрів України).
- •2. Етіологія пневмоній різного походження
- •3. Сучасні погляди на антибіотикотерапію
- •Вибір стартового антибіотика при внутрішньолікарняній пневмонії
- •2. Хронічний облітеруючий бронхіоліт
- •3. Спадкові захворювання і вади розвитку бронхів та легень
- •4. Класифікація вад розвитку трахеї, бронхів, легенів та легеневих судин
- •1. Причинні фактори розвитку бронхіальної астми
- •2. Гіперреактивність бронхів.
- •5. Класифікація бронхіальної астми у дітей (1999)
- •6. Критерії тяжкості бронхіальної астми у дітей
- •7. Клінічні особливості бронхіальної астми у дітей
- •8. Ступеневий підхід до терапії бронхіальної астми
- •9. Препарати, що застосовуються для терапії бронхіальної астми у дітей
- •1. Особливості ревматизму у дітей
- •2. Принципи лікування активної фази ревматизму у дітей
- •2. Методи діагностики інфекції н. Pylori
- •3. Принципи терапії хронічного гастродуоденіту та виразкової хвороби
- •Фізіотерапевтичні засоби
- •4. Прогноз захворювання
- •Основні шляхи оздоровлення на поліклінічному етапі
- •1. Діагностика і диференціальна діагностика дискінезії і холецистохолангіту
- •Диференціально-діагностичні критерії типів дискінезій жовчовивідних шляхів
- •2. Прогноз:
- •Основні шляхи оздоровлення на поліклінічному етапі
- •3. Клінічні особливості хронічних гепатитів у залежності від ступеня активності
- •4. Діагностична програма для виявлення
- •1. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів
- •2. Класифікація пієлонефриту у дітей
- •3. Основні принципи лікування пієлонефриту у дітей
- •3. Дезинтоксикаційна терапія:
- •4. Клініко-лабораторні ознаки гломерулонефриту та пієлонефриту у дітей
- •1. Сучасні уявлення щодо патогенезу гломерулонефриту
- •2. Класифікація первинного гломерулонефриту
- •3. Схема лікування гломерулонефриту
4. Сучасна класифікація гострих бронхітів у дітей
Бронхіт — запальне захворювання бронхів вірусної або вірусно-бактеріальної етіології.
Групи бронхітів: первинні і вторинні.
При первинному бронхіті патологічний процес локалізується в бронхіальному дереві, при вторинному — є ускладненням іншого захворювання.
По характеру запалення бронхіти поділяють на катаральний, катарально-гнійний, гнійний, атрофічний. Патологічний процес одночасно може вражати слизову оболонку бронхів, глотки, гортані та трахеї.
Форми гострого бронхіту: гострий, рецидивуючий.
Важкість перебігу бронхіту: легкий, середньо-важкий, важкий бронхіт.
Гострий бронхіт (простий) — гостре запалення слизової оболонки бронхів найчастіше вірусної або вірусно-бактеріальної природи, що протікає без ознак бронхообструкції.
Клінічні ознаки до початку лікування та критерії діагностики: кашель, сухі і різновеликі вологі хрипи, відсутність вогнищевих
змін в легеневій тканині з можливидо посиленням легеневого ма-люнка та порушеннями структури коренів легенів на рентгеном грамі.
Гострий обструктивний бронхіт — гострий запальні ний процес в слизовій оболонці найчастіше мілких бронхів, якому притаманні ознаки обструкції дихальних шляхів як наслідок набряку, гіперсекреції слизу та бронхоспазму. щ
Гострий бронхіоліт — гострий запальний процес в слизовій оболонці бронхів малого калібру і бронхіол, спостерігається найчастіше у дітей раннього віку, якому притаманні явища обструкції дихальних шляхів.
Рецидивуючий бронхіт — захворювання з повторенням епізодів гострого бронхіту 2 та більше разів на рік протягом 1— 2 років, для якого характерна більша тривалість перебігу (2 тижні та довше) без клінічних проявів обструкції дихальних шляхів.
Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.
5. Препарати для етіопатогенетичної терапії грві
Специфічні етіотропні противірусні препарати ефективні при використанні в перші 3 дні захворювання. З цією метою широкр використовується оксолінова мазь, лейкоцитарний інтерферон, ла-ферон, протигрипозний гаммаглобулін, нуклеази (ДНК-аза, РНК-аза), гропрінозин.
0,25% оксолінову мазь використовують для змащування слизової оболонки носу 2—3 рази на день з метою профілактики та лікування ГРВІ. Лейкоцитарний інтерферон (32 ОД в 1 мл) використовують також інтраназально по 5 крапель в обидва носових ходи кожні 1,5—3 години: у вигляді аерозолю (в стаціонарних умовах) 3—4 рази на день (для інгаляції 3 ампули препарату розчиняють в 5—10 мл води).
Лаферон — високоочищений препарат лейкоцитарного альфа-2b інтерферону (1 млн/ОД і 3 мл/ОД в ампулі); його розчиняють в теплій дистильованій воді або фізіологічному розчині, використовують інтраназально: дітям — 2—3 краплі 3—6 разів на день на протязі 3—5 днів (доза для новонароджених — 20—50 тис. МО/мл, для інших дітей — 100 тис. МО/мл). Для дорослих інтраназально 0,25 мл р-ну (100 тис. МО/мл) в кожний носовий хід 6—8 разів на день. Препарат використовують інтракон'юнктиваль-но (1 млн. лаферону в 5 мл фіз. р-ну, по 2—3 краплі кожні 2 години), в мікроклізмах (10 тис. МО/кг 3 рази з інтервалом 48 год.), в/м та в/в по 1—5—10 млн./добу в залежності від віку дитини та важкості перебігу захворювання.
ДНК-аза (ефективна при аденовірусній інфекції) та РНК-аза (ефективна при інших ГРВІ), інактивує вірусні частинки; вико
ристовують ОД— 0,2% розчин (10 мг порошку у флаконі розвести в 5—10 мл ізотонічного розчину NaCl або дистильованої води) у вигляді крапель в ніс — по 5 крапель, та в очі по 2 краплі кожні 1,5—2 години; в аерозолях 2—3 рази на день. Внутрішньом'я-зово препарати використовують при важких ускладнених формах
ГРВІ:
Донорський протигрипозний імуноглобулін призначають дітям раннього віку при важкому перебігу грипу: вводять в/м дітям перших 2—3 років по 1 мл, більш старшим — 2 мл в залежності від динаміки інтоксикації 1—2 рази з інтервалом 12—24 години. Препарат не використовують при наявності бронхообструкції, а також якщо є низький рівень Ig А крові.
Для етіотропної та патогенетичної терапії використовують епсилон-амінокапронову кислоту (Е-АКК), амбен, котрі пригнічують протеолітичні властивості вірусу, знижуючи його цитопато-генність. Е-АКК призначають з перших днів хвороби (разову дозу розчиняють в підсолодженій кип'яченій воді або використовують офіцинальний 5% розчин Е-АКК у фізіологічному розчині), інтраназально (5% розчин вводять по 2—3 краплі на добу протягом 5—7 днів або закладаючи в носові ходи ватні турунди, змочені 5% розчином Е-АКК на 5—10 хв.). Препарат протипоказаний якщо дитина схильна до тромбозу або при захворюванні нирок із порушенням їх функції.
Гропрінозин — препарат індуктор інтерфероногенезу, має прямі противірусні властивості, імуномодулятор. Дозування: дорослим по 2 пігулки 3—4 рази на добу, дітям — 50 мг/кг маси тіла на добу в 3—4 прийоми, при важкому перебігу доза може бути збільшена до 100 мг/кг в 4—6 прийомів протягом 5 днів.