6. Кишковий токсикоз, типи ексикозу,

особливості водного обміну у дітей раннього віку,

принципи per ідратаційної терапії

Кишковий токсикоз — тяжка форма гострого розладу травлен­ня, що супроводжується інтоксикацією, зневодненням, порушен­ням гемодинаміки функцій ЦНС, нирок, печінки. Кишковий ток­сикоз і ексикоз спостерігаються головним чином при гострих киш­кових інфекціях у дітей раннього віку, однак ризик їх розвитку є у дітей грудного віку при порушенні харчування, перегріванні, ГРВІ та ін., коли з'являється блювота і водянисті випорожнення; це пов'язане з високою проникненістю кишковника щодо отрути і продуктів порушеного розщеплення харчових речовин, схильністю організму до генералізованих реакцій при інтоксикації, напругою та недосконалістю регулювання водно-електролітного обміну.

В нормі екскреція води і електролітів з шлунково-кишкового тракту невелика тому, що з каловими масами їх виділяється не більше 5% добового об'єму. При розладах травлення ці втрати різко збільшуються. Функція нирок, що порушується досить швид­ко, не забезпечує достатню реабсорбцію води і солі в канальцях, бо, навіть в нормальних умовах, їх чутливість до альдостерону недостатня, внаслідок чого нирки дитини «погано економлять во­ду». Чим менша дитина, тим більший у неї загальний вміст води в процентному відношенні до маси тіла (новонароджена — 80%, дитина 5 років — 62%), в тому числі позаклітинної рідини (ново­народжена— 40—50%, дитина 5 років — 22%). Позаклітинна рі­дина менш щільно фіксована, що сприяє інтенсивному обміну ре­човин здорового швидко зростаючого організму, а при патології — призводить до швидкої втрати рідини та електролітів з наступним розвитком ексикозу.

Суміш реактивів заготовляють заздалегідь, глюкозу зберігають в окремих від інших реактивів пакетах. Перед вживанням розчи­няють в 1 літрі прохолодної кип'яченої води; розчин зберігають не більше доби. З сучасних препаратів застосовують «Глюкосолан» (аналог ГС), «Цитроглюкосолан» (аналог ЦС), «Регідрон», «Ора-літ». При відсутності перерахованих препаратів можна застосува­ти цукрово-солевий розчин (1 чайна ложка харчової солі, 8 чайних ложок цукру, 5 склянок питної води, можна додати 1 чайну ложку

питної соди).

Первинна регідратація (4—6 годин) скерована на корекцію водно-солевого дефіциту, що має місце до початку лікування; про­вадиться дрібними порціями, часто (1—2 чайні ложки розчину кожні 10—20 хвилин). Пізніше регідратація направлена на під­тримку та відшкодування втрат води і солі, що тривають, забез­печення поточних потреб в рідині до припинення діарейного синд­рому і відновлення водно-сольової рівноваги. Кожні 4—6 годин дитині вводять стільки розчину, скільки вона втратила за цей час, з урахуванням об'єму їжі, яку дитина одержує в період обмеження харчування. При неможливості точного підрахунку рідина вводи­ться після кожної дефекації приблизно: дітям до 2-х років 50,0— 100,0 мл, а після 2-х років— 100,0—200,0 мл водно-сольового р-ну. При бажанні дитину можна поїти кип'яченою водою, чаєм, род-зинковим відваром, каротиновою сумішшю, відваром чорниці і т. ін. При проведенні оральної регідратації дітям перших 3-х мі­сяців життя і з гіпотрофією це питво вводиться обов'язково з сольовими розчинами (в співвідношенні і : 2) для профілактики гіпернатрійемії.

Ступінь і вид ексикозу	Дефіцит рідини в % ДО маси тіла	Клінічні ознаки	Рідини в мл/кг маси тіла. Вік дитини
			ДО 1 року	до 5 років
1 ступінь. Ізотонічний ексикоз	до 5%	Помірна сухість шкіри та слизових, помір­не западання тім'ячка, спрага, неспокій. Натрій в сироватці крові 134,5±3,6 ммоль/л (норма 140 ммоль/л). Калій 4,0±3,6 ммоль/л (норма — 5,0 мм/л).	130— 170	100— 125
2 ступінь. Вододефі-цитний екси-коз (гіпер­тонічний)	5-10%	Головне в клініці зневоження клітин та тканин, гострий початок, виражена сухість шкіри та слизових без западання тім'ячка, олігурія, підвищення температури, спрага, неспокій, тахікардія. Натрій в сироватці крові підвищений до 151 — 155 ммоль/л. Калій знижений до 3,3—3,5 ммоль/л.	175	130
3 ступінь. Соледефі-цитний ексикоз (гі­потонічний)	10% та більше	Головне в клініці — дефіцит рідини в кро­воносному руслі (гіповолемія), внаслідок втрати електролітів з блювотою, проносом. Початок поступовий, слизові оболонки не дуже сухі, шкіра холодна, з мраморним малюнком, волога. Склерема, западання тім'ячка, температура нормальна або суб-фебрильна, загальмованість, відмова від пиття, парез кишечника, метеоризм, олігу­рія. Натрій знижений до 119 ммоль/л, ка­лій — до 3,1 ммоль/л. Гематокрит 0,39— 0,55 (норма — 0,27— Ю,43). Може розвину­тись ангідремічний гіповолемічний шок, тромбогеморагічний синдром.	220	175 .

Зараз розширені показання для лікування дітей в домашніх умовах. Вирішуючи це питання враховують вік дитини, важкість та тривалість захворювання, а також можливість забезпечити (необхідний догляд за дитиною в домашніх умовах. Лікування вдома може здійснюватись в таких ситуаціях:

— ГРВІ протікає з ураженням верхніх дихальних шляхів з помір­ними симптомами інтоксикації, субфебрильною або короткочас­ною (до 3-х днів) фебрильною температурою тіла;

— гострі ларінгіти та ларінго-трахеїти, що протікають без ознак

стенозу гортані;

— гострі бронхіти, включаючи обструктивні форми, що протікають з субфебрильною або короткочасною (до 3-х днів) фебрильною температурою тіла при відсутності симптомів вираженої інто­ксикації і дихальної недостатності.

3. Принципи терапії невідкладних станів

при ГРВІ у дітей

В перебігу ГРВІ у дітей можливий розвиток гіпертермічного, судомного синдромів, синдрому дисемінованого внутрішньосудин-ного згортання (ДВЗ), гостра дихальна, серцево-судинна, наднир­кова недостатність та абдомінальний синдром.

Ці стани можуть розвиватися при ураженні будь-яких відділів ихальної системи, та потребують швидких невідкладних лікуваль-

их заходів.

Токсична енцефалопатія (синдром нейротоксикозу) — так зва-ий первинний інфекційний токсикоз проявляється лихоманкою гіпертермічний синдром), неврологічною симптоматикою (судом-ий синдром), недостатністю кровообігу, що пов'язана з порушен-ям мікроциркуляції (ДВЗ-синдром), метаболічними зсувами в першу чергу водно-електролітного обміну та КЛС). Генералі-ована реакція може протікати з ураженням будь-якої системи рганів і проявляється у вигляді дихальної, серцево-судинної, над-шркрвої недостатності, абдомінального синдрому.

Гіпертермічний синдром характеризується підвищенням темпе­ратури тіла понад 38,5 °С. Підвищення температури тіла до 38,5 °С

захисною реакцією організму на інфікування вірусами, яке за­безпечує адекватний інтерфероногенез в організмі, і тому не по­требує проведення жарознижуючих заходів, окрім новонароджених та дітей раннього віку з фебрильними судомами в анамнезі.

Для проведення патогенетичне обумовленої терапії розрізняють «червону» гіпертермію (висока лихоманка з гіпертермією, сухість шкіри та слизових оболонок, збудження, гіперрефлексія, тепло­продукція відповідає тепловіддачі) та «білу» гіпертермію (висока лихоманка з блідо-ціанотичним мармуровим кольором шкіри, мля­вість, теплопродукція більша за тепловіддачу).