
- •“Затверджено”
- •Завідувач кафедри
- •Методичні рекомендації для студентів
- •І.Конкретні цілі.
- •Актуалність проблеми
- •Анатомія та фізіологія тазового дна
- •3. Зміст навчального матеріалу
- •Кінчасті кондиломи
- •Піодермія промежини
- •Синдром опущення тазового дна
- •Прокталгія
- •Кокцигодинія
- •Саркома Капоші
- •Хвороба Боуена
- •Меланома
- •6. Додатки
- •7. Література:
Меланома
Меланома - злоякісна пухлина, що розвивається з меланоцитів (пішментних клітин, що продукують меланін).
В основному локалізується в шкірі, рідкіше – сітківці ока. Слизових оболонках (ротова порожнина, піхва, пряма кишка). Меланома є однією з найбільш злоякісних пухлин людини, часто рецидивує, метастазує гематогенним та лімфогенним шляхом практично в усі органи.
Кількість зареєстрованих нових випадків щорічно зростає. За даними ВОЗ, щорічно в усьому світі реєструється близько 48 000 смертей, пов’язаних з меланомою. В нашій країні захворюваність на меланому складає 4,1 випадків на 100 000.
Виділяють такі морфологічні варіанти меланом:
Поверхнево поширена меланома – складає близько 70% всіх меланом, характеризується горизонтальним ростом, відрізняється більш сприятливим прогнозом;
Вузлова (нодулярна) меланома – складає близько 15%, характеризується ростом в товщу шкіри, вважається самим несприятливим в плані прогнозу типом пухлини;
Акролентигінозна меланома – складає близько 10%, локалізується на кінчиках пальців, долонях. Зустрічається в основному у темношкірих чоловіків;
Лентигінозна меланома – складає близько 5%, розвивається на тлі пігментної плями, як правило, на обличчі у жінок. Характеризується повільним горизонтальним ростом та має найбільш сприятливий прогноз;
Ахроматична меланома – зустрічається вкрай рідко;
Меланома сітківки ока;
Лентигінозна меланома слизових оболонок – складає бдизько 1% від загальної кількості меланом, зустрічається в порожнині рота, перианальній та вульвовагінальній ділянках, характеризується вираженою нерівномірною пігментацією.
Діагноз:
Дерматоскопія – найбільш рання діагностика меланоми, проводитьтся за допомогою дерматоскопа. Дає змогу визначити чи є невус небезпечним на підставі системи ABCDE:
A — asymmetry, асимметричность родинки
B — border irregularity, неровный край
C— color, неодинаковый цвет разных частей родинки
D— diameter, диаметр родинки более 6 миллиметров
E— evolving, изменчивость родинки
Остаточний діагноз меланоми може бути встановлений лише після гістологічного дослідження, проведеного після видалення невуса, або біопсії пухлини прямої кишки.
КТ, МРТ, сцинтіграфія з ізотопом фосфора використовуються для виявлення метастазів в інші органи.
Метастазування. Меланома метастазує гематогенним та лімфогенним шляхами. Гематогенним шляхом найчастіше відбувається метастазування пухлини в печінку, легені, головний мозок, кістки.
Лікування. Лікування меланом повинно здійснюватись лише в спеціалізованих установах.
Перелік практичних навиків по темі
№ |
Назва обов´язкових навиків по темі |
Ступінь засвоєння | ||||
ознайомитись |
опанувати |
оволодіти | ||||
1. |
Збирати скарги та анамнез у хворих з хірургічними захворюваннями м’яких тканин промежини і тазового дна. |
|
+ |
| ||
2. |
Формулювати діагноз різноманітних хірургічних захворювань м’яких тканин |
|
+ |
| ||
|
промежини і тазового дна. |
|
|
| ||
3. |
Проводити фізікальне обстеження хворих із хірургічними захворюваннями м’яких тканин промежини і тазового дна. |
|
|
+ | ||
4. |
Проводити проктологічний огляд даної категорії хворих: • огляд періанальної ділянки; • пальцьове дослідження прямої кишки; • обстеження анального каналу в ректальних дзеркалах та аноскопію; • ректороманоскопію. |
|
|
+ + +
+ | ||
3 |
Проводити диференційну діагностику захворювань м’яких тканин промежини і тазового дна з іншими захворюваннями даної ділянки. |
|
+ |
| ||
4 |
Визначати лікувальну тактику при даній патології у кожного конкретного хворого |
|
+ |
| ||
5 |
Визначати схеми консервативної терапії при захворюваннях м’яких тканин промежини і тазового дна. |
|
+ |
| ||
6 |
Визначати абсолютні та відносні показання до операції |
|
+ |
|