27

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ´Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри хірургії №1

Завідувач кафедри

професор Захараш М.П.______________

„______”____________ 2008 р.

Методичні вказівки

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Хірургія
Модуль	Абдомінальна хірургія
Змістовний модуль	Ургентна абдомінальна хірургія
Тема заняття	№7. Загальне вчення про грижі. Зовнішні та внутрішні черевні грижі. Актуальність теми. Класифікація. Етіологія. Патогенез. Клініка захворювання. Сучасні методи обстеження. Загальні принципи хірургічного лікування. Показання та протипоказання до операції.
Курс	4
Факультет	медичний

Київ 2008

Актуальність теми:

Відомості про грижі прийшли до нас із глибокої давнини. Згадки про них зустрічаються в роботах Гіппократа, Галена, Цельса, Геліодора, Егінського і других лікарів минулого.

Грижі живота одне з найбільше розповсюджених захворювань. Вони зустрічаються у 3% населення земної кулі і становлять 8-20% хворих хірургічних відділень загального профілю. При несвоєчасному ради­кальному хірургічному лікуванні грижі ускладнюються у 8-10% хворих. Особливо небезпечним ускладненням є защемлення. При лікуванні защем­лених гриж значно підвищується летальність 5-7%, тоді як при неускладнених грижах вона дорівнює 0,05-0,09%. Після операцій защемлених гриж збільшується кількість рецидивів захворювання /до І5%/.

Серед усіх хірургічних втручань операції з приводу черевних гриж займають друге місце після апендектомії. У США щорічно виконується більше 700000 операцій з приводу гриж, в Росії - 200000, в Україні - близько 90000 / із них з приводу защемлених гриж - понад 13000/. Летальність при планових операціях з приводу гриж на Україні не перевищує 0,06%, при защемленні досягає 3%; при пізній госпіталізації в стаціонар хворих защемленими грижами летальність досягає 10%,а серед осіб похилого віку до - 14%. Відсоток рецидивів при планових операціях 10%, а при повторних операціях 45,5%-63,7%. Лікування хворих з грижами в нашій країні потребує значного покращання. Співвідношення планових і ургентних операцій у нас становить 6:1, в той час, як у Європі та США це співвідношення рівняється 15:1 на користь планових операцій.

Низька планова активність призводить до збільшення кількості ускладнень при яких летальність у 200 разів вища ніж при планових операціях, також у 5-10 разів збільшується кількість рецидивів. Після опера­ційного лікування хворі надовго втрачають працездатність. Тільки своєчасне планове операційне втручання, спрямоване на ліквідацію грижі, повертає хворого до повноцінного життя. Диспансеризація та нагляд за хворими не мають сенсу, тому що супроводжуються появою різних ускладнень.

Конкретні цілі:

Знати:

• визначення поняття „грижа”;

• складові частини грижі (грижові ворота, грижовий мішок, грижовий вміст);

• різницю між грижею, евентерацією та пролапсом;

• хірургічну анатомію стінок живота;

• етіологія та патогенез розвитку грижі;

• класифікацію: анатомічну, етіологічну, клінічну;

• загальну симптоматику гриж;

• значення типу і розмірів грижі для перебігу захворювання;

• визначення поняття „внутрішні грижі”;

• патогенез внутрішніх гриж;

• клінічні прояви внутрішніх гриж;

• класифікація внутрішніх гриж;

• методи діагностики внутрішніх гриж;

• ускладнення гриж;

• чітко знати ознаки защемлення грижі;

• особливості клінічної картини при різних клінічних видах защемлення;

• принципи організації лікування гриж (профілактична робота. диспансеризація хворих);

• показання та протипоказання до хірургічного лікування гриж;

• сучасні принципи та методи лікування гриж;

• ведення післяопераційного періоду (прогноз, реабілітація хворих).

Вміти:

• діагностувати різні види черевних гриж;

• скласти індивідуальну схему діагностичних досліджень, включаючи збір анамнезу, огляд та інші методи;

• вибрати з даних анамнезу відомості, що свідчать про наявність суб’єктивних ознак черевних гриж (які вказують на болі, неприємні відчуття в глибині черева при підвищенні внутрішньочеревного тиску, розлади сечовипускання, порушення функцій шлунково-кишкового тракту та інше);

• правильно оцінити дані об’єктивного обстеження хворого з черевною грижею (наявність припухлості, яка розміщена в одній з грижових точок, розширення пахового каналу, наявність симптому кашльового поштовху та інше);

• провести пальцеве дослідження пахового каналу з визначенням стану зовнішнього та внутрішнього кілець, відношення грижового мішка до елементів сім’яного канатику;

• визначити розміри грижових воріт;

• пальпаторно та аускультативно визначити вміст грижового мішка;

• визначати спосіб пластики грижових воріт в залежності від виду грижі, ускладнення, та загального стану хворого, супутньої патології;

• володіти технічними прийомами ведення хворого у післяопераційному періоді (оцінювати стан рани, у разі потреби проводити її ревізію, доглядати за дренажами та оцінювати характер виділень з них, видаляти дренажі, знімати шви);

• володіти хірургічними методами лікування у разі ранніх та пізніх ускладнень в рані;

• оформити клінічну історію хвороби пацієнта з грижею;

• використовувати учбову та наукову літературу, включаючи Інтернет;

• користуватись деонтологічними принципами спілкування з хворим та його родичами, співробітниками.