Диференціальна діагностика

Спленомегалію треба диференціювати з:

1. пухлинами лівої нир­ки;

2. гіпернефромою;

3. раком селезінкового кута товстої кишки;

4. пух­линами заочеревинного простору;

5. кістою лівого яєчника.

Тактика і вибір методу лікування

Найрадикальнішим методом лікування захворювань, об'єднаних симптомом спленомегалії, є оперативне втручання— спленектомія. Проведена за показаннями операція призводить якщо не до по­вного клінічного видужання, то до полегшення перебігу хвороби. Приймаючи рішення стосовно необхідності спленектомії, треба завжди враховувати особливості патогенезу та клінічного перебігу основного захворювання.

Абсцес селезінки.

Етіологія :

-ушиб живота;

- септичні та інфекційні захворювання;

- інфаркт селезінки та ін.

Кліника:

Скарги: - Висока гектична температура, озноб;

• болі в лівому підребір’ї.

Огляд: - область лівого підребір’я болюча

• наявне напруження м’язів;

• прослуховується периспленічне тертя.

Аналізи: - високий лейкоцитоз зі здвигом формули вліво;

• високий рівень ШОЕ.

Ретген грудної клітки - обмеження рухомості лівого купола діафрагми і прояви плевриту.

Диференційна діагностика з: лівосторонніми паранефритом і піддіафрагмальним абсцессом, гнійними захворюваннями лівої нирки і навколониркової клітковини.

Лікування. Якщо в перші 3—5 днів антибіотики в великих дозах не дають эфекту, показана операція — спленектомия. При перитоніті і тяжкому стані хворих потрібно обмежитись вскриттям гнійника і його дренурваниям.

Кісти селезінки.

Кісти селезенки: 1. Істинні.

2. Псевдокісти.

До псевдо кіст потрібно віднести і лімфатичну кісту, яка має багатокамерну будову і може займати всю селезінку (полікістозне переродження). До паразитарних кіст відноситься ехінококова кіста. Невеликі кісти нічим себе не проявляють і виявляються в черевній порожнині під час операції чи при вскритті.

Клініка.

Скарги: - болі в лівій половині живота;

• відчуття переповнення, тошноти, запори.

Палпація – визначається округле утворення (якщо кіста розташована на передній поверхні селезінки);

- поверня гладенька (якщо кіста по задній поверхні).

Постановка діагноза в більшості утруднена.

Діагностика: рентгенологічні методи дослідження (внутрішньовенна урографія, пневмоперітонеум, іррігоскопія, спленопортографія, циліакографія), ендоскопічні дослідження (лапароскопія), імунологічні реакції (Каццоні, Вейнберга) та ін..

Диференціювати потрібно з:

• спленомегаліями різлиної етіології;

• збільшенням лівої долі печінки;

• збільшенням лівої нирки;

• кістою підшлункової залози і сальника;

• кістами і пухлинами заочеревинного простору

• . Поэтому следует провести комплексное обследование больных с Анализ полученных результатов позволит установить характер кистозного образования селезенки.

Лікування. Існує можливість розриву кісти селезінки і послідуючої кровотечі - показана спленектомія.

Травми селезінки Класифікація

Травми селезінки ділять:

I. За часом:

1. Одномоментні - з розривом капсули та кровотечею.

2. Двомоментні - розрив паренхіми без порушення цілості капсули → утворюється субкапсулярна гематома (дрібні пухирці, наповнені прозо­рою рідиною (герпес селезінки) → виникає дефект капсули над гематомою(від декількох годин до декількох діб).

II. За характером пошкоджень:

1. Розриви паренхіми та капсули (субкапсулярні).

2. Розчавлення.

3. Відриви (частини органа, всього органа).

3. За локалізацією пошкодження (ворота, полюси, поверхня, краї).

4. За характером кровотечі (повільна, швидка, блискавич­на, ізольована).