5. Зміст теми заняття:

Розглянути медико-технічні вимоги до матеріалів , що застосовуються при виготовленні протезів , в особливості до пластмас :

1. Достатня міцність , що надає цільність протезу , та необхідна еластичність , що виключає деформацію під жувальним навантаженням .

2. Високу витривалість на вигин .

3. Високу стійкість до удару .

4. Невелика щільність та достатня теплопровідність .

5. Достатня міцність та низька стираємість .

6. Індиферентність до дії слини та різноманітної їжі .

7. Стійкість в кольорі на дію навколишнього середовища ( повітря , сонячна радіація та інш. ).

8. Нешкідливість до тканин порожнини рота .

9. Відсутність властивостей до сорбції елементів їжі та мікрофлори .

Базисні матеріали мають також :

1.Міцно з’єднуватись з фарфором , металами , пластмасою .

2. Бути рентгеноконтрастними .

3. Легко піддаватись ремонту .

4. Бути технологічними ( легко перероблюватись в виріб високої точності ) .

5. Добре імітувати натуральний колір ясен та зубів .

6. Не викликати неприємного смаку та запаху .

7. Легко дезінфікуватись .

Класифікація пластмас :

Пластичні маси - матеріали , основою яких є полімери які в період формування виробу знаходяться в в’язотекучому чи еластичному стані, а при експлуатації в склоподібному чи кристалоподібному стані . В залежності від характеру процесів , що протікають при формуванні виробу , пластмаси ділять на термопласти (термопластичні ) , та реактопласти (термореактивні ).

До реактопластів відносять матеріали , переробка котрих в виріб супроводжується хімічними реакціями утворення трьохмірного полімеру - затвердженням. При цьому пластик втрачає властивість розм’якшуватись при повторному нагріванні .

При формуванні виробів із термопластів не наступає затвердження, не протікають хімічні реакції і матеріали не втрачають властивості при повторному нагріванні розм’якшуватись. Таким чином реактопласти – необратимі , а термопласти - обратимі матеріали .

Термопластами являються поліметилметакрилат, полістірол, поліпропілен , поліетилен та інш., термореактивні - амінопласти, фенопласт та інш.

Пластмаси можуть бути однофазними ( гомогенними ) чи багатофазними (гетерогенними композиційними Норакрил-100 ) матеріалами .

По типу зв’язуючого полімеру пластмаси класифікують на чотири класи :

1. на основі полімірезаційних полімерів ( акрилопласти , вініпласти , стіропласти та інш)

2. на основі поліконденсаційних полімерів ( фенопласти, амінопласти, сіліпласти та інш)

3. на основі модифікованих природних полімерів ( целлопласти, протеінопласти та інш)

4. на основі природних та нафтових асфальтів ( бітумінопласти )

В.В. Коршак запропонував по хімічному сrладу та структурі молекул розділити полімери на два класи :

1. Карбоцепні з’єднаня ( побудовані тільки з вуглецевих атомів : поліметилметакрілат , поліетилен , полістірол та інш. )

2. Гетероцепні полімери ( в основі яких не менше 2-х різних атомів в елементарному з’єднанні : поліформальдегід та інш. )

Інгредієнгти полімерних матеріалів :

1 . Наповнювачі ( 70-80%) - впливають на різні властивості полімерів : твердість , міцність , теплопровідність , усадку , стійкість до дії агресивного середовища та інш. По походженню їх ділять на мінеральні та органічні , по структурі - на порошкоподібні та волокнисті .

2 .Пластифікатори - застосовують для збільшення пластичності та збільшення інтервалу високоеластичного стану полімерних матеріалів . Крім того, вони полегшують диспергування в полімері сипучих інгредієнтів, регулюють клейкість полімерної композиції , знижують їх в’язкість та температуру формування .

3. Стабілізатори застосовують для захисту полімерів від старіння . Стабілізатори знижують швидкість хімічних процесів які відповідають за старіння полімера (антиозонати - інгібітори озонного старіння , світлостабілізатори - інгібітори фотоокислювальної деструкції , антиоксиданти - інгібітори термоокислювальної деструкції та інш. )

4. Барвники застосовують для одержання забарвлених полімерних матеріалів . Забарвлення стоматологічних матеріалів проводиться з метою добути добрий естетичний ефект ( імітації твердих та м’яких тканин). Базисні матеріали забарвлюють з метою імітації кольору ясен та піднебіння . Штучні зуби мають по кольору відповідати власним . Для забарвлення полімерних матеріалів застосовують органічні барвники та пігменти .

5 . Зшиваючі агенти вводять в полімери з метою створення та певній стадії переробки поперечних зв’язків між макромолекулами, завдяки їм, матеріали стають міцнішими та більш вигідними в експлуатаційних відношеннях . Зшивагенти діляться на вулканізуючі ( для каучуків ), та відтвержувачі (для пластиків ) .

6 . Антимікробні агенти - добавки , що перешкоджають розмноженню мікроорганізмів в полімерних матеріалах .

Спосіб утворення полімерів .

Синтез полімерів здійснюється за допомогою реакції полімеризації та поліконденсації . Тому розрізняють полімеризаційні та поліконденсаційні полімери. Полімеризацією називається процес отримання високомолекулярних мас , при якому макромолекула утворюється шляхом приєднання одного чи декількох низькомолекулярних речовин ( мономерів). Прикладами мономерів може бути метилметакрилат СН2=С(СН2) . СООСН3 , вінілхлорид СН2=СНСІ , етилен СН2=СН2 ,

стірол СН2=СН . С6Н5 .

По кількості приймаючих в полімеризації мономерів виділяють - гомополімеризацію (один полімер ) та сополімеризацію ( два і більше ) . В залежності від природи активного центра та від механізму росту ланцюга виділяють радикальну та іонну полімеризацію. Синтез поліметилметакрилата для стоматологічних матеріалів проводять застосовуючи радикальну полімеризацію .

Процес полімеризації складається з декількох етапів : ініціювання полімеризації, росту полімерного ланцюга , обриву ланцюга , передачі ланцюга .

На полімеризаційний процес впливають слідуючи фактори : температура , тиск , концентрація ініціатора та мономера , також на реакцію впливають активатори , інгібітори , регулятори та розтворювачі .

Класифікація пластмас для базисів протезів.

1. Пластмаси для базисів .

2. Пластмаси для м’яких базисних підкладок

3. Пластмаси для перебазування та починки знімних протезів

4. Конструкційні пластмаси - самотвердіючі матеріали , що використовуються для виготовлення ортодонтичних апаратів та в щелепно-лицевій ортопедії .