
- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Виконавець - доцент г.О. Тимошенко Київ - 2008
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •3. Базові знання, вміння, навички потрібні для вивчення теми
- •4 .Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті
- •5. Зміст теми Вогнищевий туберкульоз легень
- •Інфільтративний туберкульоз легень
- •Казеозна пневмонія
- •Туберкульома легень
- •Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
- •Циротичний туберкульоз легень
- •Ускладнення туберкульозу легень Кровохаркання і легенева кровотеча
- •Патогенез
- •Фактори, що сприяють виникненню кровохаркання та легеневої кровотечі
- •Основні ознаки кровохаркання, легеневої кровотечі
- •Лікування
- •3. Підвищення згортання крові :
- •Спонтанний пневмоторакс (сп)
- •Хронічне легеневе серце (хлс)
- •Патогенез хлс
- •Фактори розвитку гіпертензії малого кола кровообігу
- •Лікування хлс
- •Лікарські засоби
- •4. Засоби для покращення інотропної функції серця та обмінних процесів в міокарді -
- •Амілоїдоз внутрішніх органів
- •6. Матеріали для самоконтролю
- •1. Які клініко-лабораторні дані не характерні для інфільтративного туберкульозу легень?
- •4. У якій категорії диспансерного обліку і як довго потрібно спостерігати хворого?
Амілоїдоз внутрішніх органів
Амілоїдоз- (amiloidosis; грец. amylon – крохмаль, еidos - вид +osis) – порушення білкового обміну. Проявляється відкладенням та накопиченням білкових речовин з характерними фізико-хімічними властивостями.
Етіологія |
Не встановлена. Фактори, що сприяють розвитку амілоїдозу: інтоксикація, гіпоксія, авітаміноз, блокування SH-груп. |
Патогенез |
Остаточно не з’ясований. |
Теорії розвитку амілоїдозу |
1. Локального кліткового генезу. Походження амілоїдозу пов’язується із появою клітин, багатих на полісахариди (РАS – клітини), які будують амілоїдний субстрат. 2. Імунологічна теорія. Утворення амілоїдозу – це результат реакції антиген-антитіло, де антиген – продукт розпаду тканин або чужорідний білок. Амілоїд з’являється за умови недостатнього синтезу антитіл та надлишку антигену. 3. Диспротеїнозу. Амілоїдоз - продукт порушеного білкового обміну. Внаслідок диспротеїнемії в плазмі крові накопичуються грубодисперсні білкові фракції. 4. Ензимопатійна. Утворення амілоїдозу пояснюється порушенням рівноваги між протеїназами та антипротеїназами (концентрація протеїназ підвищується). |
Сечовий синдром |
Протеіїнурія, циліндрурія, ізостенурія, гіпостенурія, поліурія, (змінюється олігоурією), уремія. |
Стадії амілоїдозу |
Доклінічна, протеїнурічна, набряково-гіпотонічна, азотемічна.
|
Діагнос-тика стадій |
1. Доклінічна - характерним є стійке підвищення ШОЕ після усунення активності процесу, еозинофілія. 2. Протеїнурічна (альбумінурічна) - стійка альбумінурія, незначна гематурія, циліндрурія. Відмічається підвищена ШОЕ і диспротеїнемія (значне підвищення α2 į γ глобулінів), також збільшена кількість фібриногену без загострення туберкульозного процесу. 3. Набряково-гіпотонічна – спостерігається порушення концентраційної функції нирок. Відмічається ізостенурія, гіпостенурія, циліндрурія. У хворих з’являються набряки, спочатку на нижніх кінцівках, а згодом – на інших ділянках тулуба (порушення онкотичного тиску у судинах внаслідок альбумінурії). 4. Азотемічна (нефросклеротична) - нирки частково зморщуються, порушується сечовиділення (олігурія, потім анурія), збільшується рівень азоту в крові, розвивається уремія. |
Лікування |
- Інтенсивна антимікобактеріальна терапія препаратами, що не мають побічного впливу на функцію нирок та печінки. - Хірургічне лікування при задовільному загальному стані хворого. Після операції можливий зворотний розвиток амілоїдозу. - Внутрішньовенне вливання альбуміну (в першій, другій і навіть у третій стадії амілоїдозу). - Донатори сульфгідрильних (SH) груп (метіонін). - Призначають аскорбінову кислоту, вітаміни групи В (тіаміну бромід, піридоксину гідрохлорид). - Засоби, що позитивно впливають на функцію печінки - есенціале, карсил, сирепар, гепабене тощо. |