Методичні рекомендації

для підготовки студентів з теми, що виноситься на самостійну позааудиторну роботу „Професійні і побутові нейроінтоксикації. Ураження нервової системи при дії фізичних факторів”

Професійні і побутові нейроінтоксикації

1. Актуальність теми

Екзогенні нейроінтоксикації досить часто призводять до стійких або минучих порушень функцій нервової системи. Тяжкість клінічних симптомів, перебіг та прогноз захворювання залежать від виду отрути, дози, тривалості отруєння, від стану систем організму, що метаболюють та виводять отруйну речовину. Зростання випадків нейроінтоксикацій потребує їх вивчення з метою ранньої діагностики та призначення ефективних методів детоксикації.

2. Навчальні цілі

Знати:

1. принципи дії отруйних екзогенних речовин на нервову систему в залежності від конкретного чинника та методи, направлені на виведення і знешкодження екзогенної отруйної речовини;

2. клінічні прояви ураження нервової системи у разі отруєння ртуттю, свинцем, марганцем, миш’яком, метиловим та етиловим спиртом, бензином, фосфорорганічними сполуками;

3. неврологічні прояви за наявності ботулізму, харчових інтоксикацій (отруєння грибами);

Вміти:

диференціювати вищезазначені екзогенні нейроінтоксикації та призначати адекватні методи лікування.

3. Матеріали для позаудиторної самостійної роботи

3.1. Основні базові знання, навички, вміння, необхідні для вивчення теми

№ п/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1	Нормальна анатомія	Будову центральної та периферичної нервової системи	Показати на схемах всі розділи нервової системи
2	Патологічна анатомія	Морфологічні зміни у нервовій тканині у разі дії екзогенних отрут	Визначати по макро- і мікро­препаратах характер уражен­ня нервової системи
3	Патологічна фізіологія	Механізми розвитку отруєння, патофізіоло­гічні зрушення в організмі у разі дії екзо­генних отрут, вплив на фізіологічні пара­метри функціонування нервової системи	За даними змінених фізіоло­гічних констант в організмі визначати вид і характер отруєння

3.2. Зміст теми

У разі гострої інтоксикації виникають: судинна гіперемія, периваскулярні геморагії, набряк мозку, вогнищеві некрози. Хронічна інтоксикація призводить до дегенерації нейронів, гіперплазії глії, демієлінізації.

Клінічні прояви – астено-невротичний, аміостатичний, гіпоталамічний, епілептиформний, психоорганічний синдроми.

Клінічні форми нейроінтоксикацій – токсичні енцефалопатія, полінейропатія, енцефаломієлополіневропатія.

Отруєння ртуттю: гостре отруєння – астено-вегетативний синдром, діарея, блювання, гінгівіт і виразковий стоматит з металевим присмаком у роті, набряк легень.

Хронічне отруєння – астено-вегетативний і психовегетативний синдроми, ртутний еретизм, генералізований тремор, гіперкінези, паркінсонізм, атаксія.

Лікування – промивання шлунку розчином перманганату марганцю, сольові проносні, унітіол, гіпосульфіт натрію, глюкоза з вітаміном С.

Отруєння свинцем: клінічні прояви – свинцева смуга на яснах, ретикулоцитоз, базофільна зернистість еритроцитів, свинцева колька, свинець у сечі, більш ніж 0,05 мг/л.

Неврологічні зміни – астенія, судоми, енцефаломієлополінейропатія з перонеальними, брахіальними паралічами, кома, психоорганічний синдром.

Лікування – тетацин, пентацин, препарати заліза, вітаміни В_12, С, тіосульфатсіль, тіосульфат, діуретики, промивання шлунку 2% гідрокарбонатом, розчином магнію сульфату.

Отруєння марганцем – І стадія – астено-вегетативний і поліневритичний синдроми; ІІ стадія – екстрапірамідна енцефалопатія; ІІІ стадія – марганцевий паркінсонізм, псевдобульбарний синдром.

Лікування –динатрієва сіль ЕДТУ, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, протипаркінсонічні препарати.

Отруєння миш’яком

Стадії перебігу гострого та підгострого отруєння:

І стадія – блювання, біль у шлунку, лихоманка, біль у м’язах, кома, атаксія, епілептичні напади, гіперкінези;

ІІ стадія – синдром мієлополірадикулоневриту з болями, парестезіями, атрофіями, вегетативними розладами (акроціаноз, набряк, білі смуги уздовж нігтів на пальцях рук та ніг – смуги Месса;

ІІІ стадія – стабілізація процесу;

ІV стадія – зворотного розвитку;

V стадія – залишкові явища (парези, контрактури, аміотрофії)

Лікування – промивання шлунку, введення антидотів, сифонні клізми, гемодіаліз, введення унітіолу і 10% розчину кальцію, тіаміну, натрію тіосульфату, БАЛ.

Нейроінтоксикація метиловим спиртом

Метиловий спирт в організмі розпадається з утворенням формальдегіду та мурашиної кислоти. Вибірково впливає на гіпоталамічну ділянку, таламус, накопичується у склоподібному тілі, дифузно уражує судини з вазодилятацією, геморагіями, набряком сітківки, зорового нерву. Симптоматика – сп’яніння, нудота, блювання, кома, колапс, сліпота, розширення зіниць, атрофія зорових нервів.

Лікування – промивання шлунка, сольове проносне, форсований діурез з олуженням крові, ранній гемодіаліз, глюкокортикоїди, кардіотоніки, антидотна терапія 30% розчином етилового спирту перорально і 5% розчином у вену 1 мл/кг на добу у разі коми.

Інтоксикація бензином

Бензин – психотропна отрута з ураженням стовбура головного мозку, яка веде до гострої втрати свідомості, судом, підвищення температури, гіперемії обличчя, рефлекторної зупинки дихання. Легка і середня тяжкість інтоксикації нагадує сп’яніння із запамороченням, атаксією, тремором кінцівок, вегетативними розладами. Хронічні отруєння характеризуються астеновегетативним синдромом.

Лікування – промивання шлунка вазеліновою олією, активоване вугілля, інгаляції кисню, кардіотоніки, дихальні аналептики.

Нейроінтоксикації фосфорорганічними сполуками

Це інсектофунгіциди – тіофос, карбофос, хлорофос – високотоксичні сполуки. Надходять до організму крізь неушкоджену шкіру, дихальні шляхи, травний тракт. Пригнічують холінестеразу, викликають мускариноподібний, нікотиноподібний ефекти, уражають діенцефально-стовбурову ділянку мозку. Виникають геморагії, набряк, набухання.

Гострі та підгострі отруєння:

І стадія – психомоторне збудження, міоз, нудота, гіперсалівація, набряк легень, гіпорефлексія;

ІІ стадія – лихоманка, гепатомегалія, ністагм, генералізовані фібриляції, судоми, сопор, брадикардія;

ІІІ стадія – кома, асфіксія, параліч дихання, зупинка серцевої діяльності.

Лікування – промивання шлунка, жирові проносні, сифонні клізми, форсований діурез, ранній гемодіаліз, гемосорбція. Антидотна терапія, атропінізація до сухості у роті і помірного розширення зіниць, реактиватори холінестерази (ізонітрозин).

Отруєння етиловим спиртом

Етиловий спирт в організмі окислюється з утворенням ацетальдегіду та оцтової кислоти, впливає на метаболізм нейронів. Токсично впливають на організм і продукти розпаду етанолу. У гострих випадках розгальмовуються підкіркові вегетативні центри, екстрапірамідні ядра з наступним пригніченням їх функцій. Хронічна інтоксикація характеризується дефіцитом тіаміну.

Гострі інтоксикації виникають у разі вживання токсичних доз етанолу. Симптоматика – сп’яніння, парасимпатотонія (гіперемія обличчя, гіпергідроз, мідріаз). Далі з’являються координаційні розлади, гіпомімія, знижується критичність, розгальмовується підкіркова позасвідомна активність. Після цього розвивається сон чи кома (залежно від тяжкості отруєння).

Хронічне отруєння виникає у разі постійної довготривалої алкоголізації. Проявляється у вигляді астеновегетативного синдрому, поліневропатії Гайє-Верніке, Корсаківського синдрому, алкогольної епілепсії, алкогольної мозочкової дегенерації.

Корсаківський синдром характеризується поєднанням поліневропатії з порушенням пам’яті на недавнє минуле з відносним збереженням її на події далекого минулого.

Лікування. У разі гострого отруєння – промивання шлунка, сольові напої, проносні препарати, форсований діурез, у вену – гіпертонічний розчин глюкози, вітаміни групи В,С.

У разі хронічної інтоксикації – дезінтоксикаційна терапії (неогемодез), вітамін В₁, аскорбінова кислота, антихолінестеразні, біостимулятори.

Ботулізм (від лат. botulus – ковбаса) виникає у разі отруєння токсинами бактерій ботулізму і супроводжується тяжким ураженням ЦНС.

Виділяють класичну форму ботулізму, пов’язану з вживанням продуктів, забруднених токсинами (консерви, копченості), ботулізм у разі поранення та інфантильний, викликаний колонізацією збудника в шлунково-кишковому тракті немовлят, яких годували зараженими сумішами.

Клініка. Початкова симптоматика обумовлена інтоксикацією і проявляється загальною слабкістю, головним болем, сухістю у роті, хиткою ходою та шлунково-кишковими розладами. Виникає картина токсикоінфекції з багаторазовим блюванням, неприємним відчуттям у животі. Дефекації, як правило, немає, тому хворих госпіталізують з підозрою на кишкову непрохідність. В подальшому з’являються окорухові, бульбарні розлади, порушується дихання. Клінічно виділяють такі синдроми: офтальмоплегічний (анізокорія, мідріаз, знижена реакція зіниць на світло, порушені конвергенція та акомодація, птоз); фагоназоглоссоневрологічний, фоноларингоневрологічний (розвиваються бульбарні прояви) та синдром загальної міоневроплегії. Внаслідок ураження нервово-м’язових синапсів дихальних м’язів і діафрагми виникають виражені дихальні розлади. У разі важких варіантів перебігу всі чотири синдроми можуть поєднуватися, що швидко призводить до летального наслідку.

Лікування. Протиботуліністична полівалентна сироватка, дезінтоксикаційна терапія.