Методичні рекомендації

для підготовки студентів з теми, що виноситься на самостійну позааудиторну роботу „Паразитарні захворювання нервової системи. Пріонові інфекції”

Паразитарні захворювання нервової системи

1.Актуальність теми

Паразитарні захворювання нервової системи за клінічним перебігом бувають схожі на судинні, запальні, дегенеративні процеси і лише їх резистентність до традиційної терапії зумовлює необхідність подальшого диференціально-діагностичного пошуку з використанням додаткових методів дослідження. Тому особливості клінічного перебігу цих захворювань повинні бути відомі лікарям будь-якої спеціальності. Їх рання діагностика допомагає попередити різні ускладнення та надати ефективну допомогу хворим.

2. Навчальні цілі

Знати:

1. етіопатогенез, клініку, діагностику нейротоксоплазмозу;

2. етіопатогенез, клініку, діагностику цистицеркозу головного мозку;

3. етіопатогенез, клініку, діагностику ехінококозу головного мозку.

Вміти:

1. діагностувати та визначати план лікування паразитарних захворювань нервової системи (цистицеркоз, ехінококоз, токсоплазмоз).

3. Матеріали для позааудиторної самостійної роботи

3.1. Основні базові знання, навички, вміння, необхідні для самостійного засвоєння теми

№ п/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1	Нормальна анатомія	Будову центральної нервової системи	На схемах, муляжах показати різні відділи головного мозку
2	Патологічна анатомія	Зміни у нервовій тканині, що відбувають­ся у разі гнійного запалення та за наявності парази­тар­них захворювань нервової системи	Визначати на макро- і мікропрепаратах зміни в головному мозку у разі абсцесу, паразитарних захворювань
3	Фармаколо­гія	Механізми дії антибактеріальних препаратів	Призначати антибакте­ріальні препарати

3.2. Зміст теми

Токсоплазмоз нервової системи. Зараження токсоплазмою від ссавців родини котячих – перорально, перкутанно, трансплацентарно. Природжений токсоплазмоз – вогнища кальцифікатів, розм’ягчення, кістоутворення, дезембріогенез. Набутий токсоплазмоз – перивентрикуліт, арахноїдит, хоріоретинит. Гострий токсоплазмоз – у продромі субфебрилітет, лімфаденопатія, ураження внутрішніх органів, плямисто-папульозна висипка, енцефаліт або менінгоенцефаліт. Хронічний токсоплазмоз – енцефаліт, енцефаломієліт, поліневрит. Вроджений токсоплазмоз – хоріоретиніт, кальцифікати у головному мозку, гідроцефалія, епілептичні судоми.

Діагностика – мікроскопія ліквору, біоптатів лімфовузлів, зараження мишей і реакція зв’язування комплементу (РЗК) з токсоплазмовим антигеном, РІФ, внутрішньошкірна проба з токсоплазміном.

Лікування гострого токсоплазмозу – амінохінол, хлоридин, сульфадимезин, тетрациклін; у разі хронічного токсоплазмозу – амінохінол, хлоридин, сульфадимезин, тетрациклін, глюкокортикоїди, дезінтоксикація. Профілактика – вакцинація вагітних, гігієна, виключення з раціону сирого і недовареного м’яса.

Ехінококоз нервової системи.

Клініка. Стадії: латентна, стертих клінічних ознак, розгорнутої клінічної картини, ускладнення. Епілептичні напади, транзиторні рухові і чутливі розлади, двобічний тремор, симптом ураження черепних нервів, м’язова гіпотонія, гіпертензивно-гідроцефальний синдром.

Ускладнення: прорив кісти у провідну систему ліквору, нагноєння кісти.

Клініка прориву: раптовий напад головного болю, блювання, гіпертермія, алергічна шкірна реакція, менінгеальний, епілептиформний, пірамідний синдроми.

Клініка нагноєння така, як у разі абсцесу мозку.

Діагностика:

• клінічна симптоматика, яка вкладається в клініку гіпертензивного синдрому;

• ехінококоз інших органів;

• еозинофілія крові, еозинофільний плеоцитоз;

• реакція Касоні з внутрішньошкірним введенням 0,2 мл рідини ехінококового пухиря;

• РЗК Вайнберга-Лоренца-Гедіні;

• КТ, МРТ головного мозку.

Лікування: хірургічне втручання з енуклеацією пухиря.

Цистицеркоз нервової системи.

Синдроми. Епілептиформний, псевдотуморозний, гіпертензивно-гідроцефальний та менінгеальний.

Епілептиформний синдром. Фокальні або вторинно генералізовані напади. Відсутність стійких симптомів випадіння після нападів. Можливий перехід до епістатусу.

Псевдотуморозний синдром. Легкі поліфокальні симптоми випадіння, психопатологічні розлади, відсутність прогредієнтності перебігу.

Гіпертензивно-гідроцефальний синдром. Ураження шлуночкової системи. Різкий головний біль, блювання, вимушене положення голови, запаморочення. Характерний синдром Брунса.

Менінгеальний синдром. Хронічний рецидивуючий лентоменінгіт.

Діагностика:

• гіпертензивний синдром, переважання симптомів подразнення, відсутність прогредієнтності перебігу;

• виявлення цистицерків у м’язах та підшкірній жировій клітковині;

• РЗК з цистицерковим антигеном, КТ чи МРТ головного мозку.

Лікування. Хірургічне та симптоматичне.