Тимпанопластика

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: з'ясувати поняття тимпанопластики, показання до її виконання, види тимпанопластики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ . Тимпанопластика — операція, яка полягає в реконструкції звукопровідної системи середнього вуха для покращення функції слуху.

Основним принципом тимпанопластики с максимальне збереження здорової кісткової тканини і слизової оболонки порожнини середнього вуха.

Важливе значення в ефективності тимпанопластики мас доопераційне обстеження і підготовка хворого. Необхідно дослідити слухову функцію, оцінити загальний стан хворого, провести санацію вуха і носоглотки, визначити функціональний стан слухової труби, її прохідність. Для успішного проведення тимпанопластики повинна бути збережена вентиляційна та дренажна функції слухової труби.

Загальноприйнятою класифікацією тимпанопластики с класифікація, запропонована Вульштейном, згідно з якою виділяють 5 основних варіантів:

I тип — мірингопластика;

II тип — велика тимпанальна порожнина;

3. тип — мала тимпанальна порожнина або колумелла-ефект;

4. тип — редукована барабанна порожнина;

V тип — фенестрація бічного півколового каналу.

Крім вищеописаних класичних варіантів, у сучасній отохірургії розроблено низку модифікацій "відкритого" та "закритого" типу тимпанопластики.

Досить поширеним варіантом тимпанопластики с кісточкова інтерпозиція, тобто реконструкція звукопровідної системи шляхом переміщення (інтерпозиції, репозиції, транспозиції) слухових кісточок. Одним із різновидів цієї операції є малеолостапедопексія, за якої головка молоточка вкладається на головку стремена.

При реконструкції барабанної порожнини необхідною умовою с збереження повітроносної системи середнього вуха,

тобто барабанне устя слухової труби с обов'язковим елементом будь-якої знов утвореної порожнини.

Як трансплантат, що замінює барабанну перетинку, пропонують різні тканини: тверду мозкову оболонку, слизову оболонку щоки, шкіру, фасцію скроневого м'яза, рогівку. Найкращим пластичним матеріалом, на думку провідних спеціалістів, с фасція скроневого м'яза. За неефективності тимпанопластики пропонують слухопротезування.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Визначення терміну "Тимпанопластика".

2. Показання до тимпанопластики.

3. Роль дренажної та вентиляційної функції труби для проведення тимпанопластики.

3. Типи тимпанопластики за Вульштейном.

3. Сучасні типи тимпанопластики: "відкритий" і "закритий" типи, кісточкова інтерпозиція тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 155—157.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 71—73.

3. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. — С. 366—367.

______________________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 5

Ексудативний отит

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — З год

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомлення з етіологією, патогенезом, клінікою, діагностикою та диференціальною діагностикою ексудативного отиту, методами консервативного та хірургічного лікування хворих із цією патологією.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Ексудативний отит є одним із різно­видів катару середнього вуха, тобто найчастішим негнійним захворюванням середнього вуха. Вій виникає внаслідок порушення вентиляційної функції слухової труби, що

призводить до зниження тиску повітря в середньому вусі, розвитку катарального запалення слизової оболонки і накопиченню ексудату в барабанній порожнині. Частіше всього ексудативний отит виникає як вторинний процес, пов'язаний, насамперед, з наявністю захворювань, що порушують носове дихання, як-то: викривлення носової перегородки, хронічний риніт, синуїт, аденоїдні розростання, гострі респіраторні вірусні інфекції та ін. Важливе значення має також ураження слизової оболонки середнього вуха вірусної або алергічної природи, що супроводжується збільшенням продукції мукозного ексудат}-.

Діагноз ексудативного отиту встановлюється на підставі характерної отоскопічної картини. Барабанна перетинка зміне­на — жовтуватого, коричневого або синього кольору, крізь неї просвічуються рідина і пухирці повітря. Аудіограма характерна для кондуктивної приглухуватості або змішаного типу за наявності блокади вікон лабіринту. Вирішальне значення в діагностиці мають дані імпедансометрії, за результатами якої визначається тимпанометрична крива типу В (за Jerger).

Методи лікування ексудативного отиту спрямовані на усунення факторів, що порушують носове дихання, па відновлення функції слухової труби та евакуацію ексудату з барабанної порожнини.

Евакуацію секрету з барабанної порожнини проводять транстубарним (катетеризація слухових труб із уведенням протеолітичних ферментів, що сприяють розрідженню секрету та глюкокортикоїдів для покращення функції слухової труби) та транстимпанальним шляхом, проводячи тимпанопункцію або міринготомію. Після міринготомії в отвір барабанної перетинки вводять шунт із тефлону або іншого інертного матеріалу. Крізь шунт здійснюється вентиляція барабанної порожнини. Крім того, вій дозволяє проводити багаторазове відсмоктування секрету з барабанної порожнини та вводити туди ліки.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Визначення хвороби «ексудативний отит».

2. Етіологія та патогенез ексудативного отиту.

3. Клінічні прояви захворювання.

4. Діагностика та диференціальна діагностика ексудативного отиту.

5. Консервативні методи лікування.

6. Хірургічні методи лікування.

7. Профілактика ексудативного отиту.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Оториноларингологія / За ред. Д.І. Заболотного, Ю.В. Мітіна, В.Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 177—185.

2. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 97—100.

3. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингологія. — М.: Литера, 1997. — С. 336—338.

____________________________________________________МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА 6