AKUSh_shpora

6.Кокарбоксилаза (віт. В1) — 50—100 мг на день.

7.Глютамінова кислота 0,25 — 3—4 рази на день.

8.Ціанокобаламін (віт. В12) по Імл 0,02% розчину в/м через день або хлористий кобальт 2% — по 25 крапель на молоці — 3 рази на день.

9.Лінетол по 20 мл 2 рази на добу (ранком і ввечері) перед їдою або арахіден по 10—15 крапель два рази на добу чи есенціалє по І капсулі два рази на добу.

10. Піридоксин (віт. Вб) — кофактор синтезу арахідонової кислоти із леноленової кожний день по 1 мл 5% розчину п/ш.

11.УФО поперекової ділянки (суберітемна доза) 1 раз на день.

Естрогени збільшують нагромадження вуглеводів, актоміозину, фосфорних сполук, іонів кальцію, підвищують АТФ-азну активність актоміозіну, підсилюють збудливість маткових м'язів, знижують поріг збудливості клітинних мембран, покращують електролітний обмін, підвищують чутливість нервово-м'язового апарата матки до біологічно активних речовин, покращують матково-плацентарний кровообіг.

Глюконат кальцію підвищує активність АТФ-ази, бере участь в біоелектричних процесах м'язових клітин, забезпечує динамічну рівновагу К-Са, підсилює скоротливу діяльність матки, дію окситоцину.

Глюкоза бере участь в енергетичних процесах тканинного обміну, підсилює скоротливу здатність м'язів матки, фіксує іони кальцію на мембрані м'язової клітини, сприяє тим самим виникненню мембранного потенціалу. Покращує антитоксичну функцію печінки, кровообіг.

Вітамін С бере участь в регуляції окислювально-відновних процесів, вуглеводного обміну, в регенерації тканин, утворенні стероїдних гормонів, нормалізує проникність капілярів.

Галаскорбін — комплексна сполука аскорбінової і галової кислот — має високу біологічну активність, стимулює регенерацію м'язової, кісткової і нервової тканин, нормалізує руглеводно-фосфорний обмін в м'язах, підвищує біоенергетичні ресурси мюметрію, вміст актоміозину в матці і його АТФ-азну активність, сенсибілізує рецептори матки до естрогенів.

Вітамін В1 бере участь в регуляції вуглеводного білкового і жирового обміну, регулює водний обмін, впливає на проведення нервового збудження у синапсах. Сприятливо діє на обмінні процеси, сприяє зменшенню ацидозу, нормалізує порушений серцевий ритм, активізує АТП-азу.

Глютамінова, кислота впливає на рівень окислювально-відновних процесів в м'язах матки, бере участь у перетворенні і утворенні амінокислот, інтеграції ряду реакцій азотистого обміну, знешкодженні аміаку, синтезі АТФ, ацетилхоліну і мобілізації глюкози.

Хлористий кобальт активує фермент актоміозину — АТФ, підвищує кисневу місткість крові.

Лінетол — суміш етилових ефірів ненасичених жирних кислот (олеїнової, ленолевої, линоленової) бере участь в регуляції ліпідного обміну, підвищує рівень альбумінів, знижує рівень а—ліпопротеїдів і b-глобулінів, є попередником ендогенних простагландинів.

УФО шкіри поперекової ділянки поряд з підсиленням рефлекторної діяльності спинного мозку призводить до активного синтезу і нагромадження у тканинах шкіри відновленого глютатіону, необхідного для утворення простагландинів.

Комплексна медикаментозна допологова підготовка вагітних проводиться протягом 5—7 днів залежно від стану вагітної і внутрішньоутробного плода.

Після проведення комплексної медикаментозної допологової підготовки визначають готовність матки до пологів, стан і очікувану масу плода, використовуючи для цього: ступінь "зрілості" шийки матки, результати кольпоцитологічного дослідження, ступеня відшарування плідоного міхура, УЗД, КТГ, визначення чутливості матки до окситоцину і багато інших методів залежно від обставин.

Дослідження показали, що під впливом сигетіну зростає синтез простагландинів і поліпшується їх реалізація. Методика введення сигетіну При відсутності біологічної готовності організму вагітної високого ризику до пологів застосовується в/в

крапельне введення сигетіну в дозі 200 мг (10 мл 2% розчину або 20 мл 1% розчину) в 300 мл фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози протягом 2—З годин не більш як 6—12 крапель на хвилину.

Сигетін підсилює матково-плацентарний кровообіг, підвищує чутливість міометрію до окситоцину, поліпшує забезпечення плода киснем, поживними речовинами.

За даними дослідників, інфузійна терапія сигетіном протягом З—4 днів веде до більш швидкого, ніж при застосуванні естрогенів, "дозрівання" шийки матки.

ПІСЛЯПОЛОГОВІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Найчастіше збудником післяпологової інфекції є гноєрідні мікроорганізми (стафіло- і стрептококи, кишкова паличка та ін., останнім часом зросла роль неспороутворюючих анаеробів, хламідій), вірусів.

В основі захворювання лежить запальна реакція, особливості якої значною мірою залежать від проходження гестаційного періоду. Необхідно відзначити особливість первинного вогнища інфекції, зокрема якщо воно локалізується в порожнині матки.

Переважна більшість післяпологових інфекційних захворювань зумовлена зниженням або дезинтеграцією факторів імунітету в зв'язку з вагітністю та пологами.

Анемії, гестози, кровотечі, оперативні втручання, особливо кесарський розтин, дефекти плаценти — ось передумовлюючі фактори, що потребують правильної оцінки з точки зору можливості розвитку гнійно-септичних ускладнень в пологах та післяпологовому періоді.

31

Найдоцільнішою є класифікація А. В. Бартельса та С. В. Сазонова.

- Перший етап поширення: інфекція, обмежена ділянкою пологової рани (післяпологова виразка промежини, вагіни, шийки матки; післяпологовий ендометрит).

- Другий етап: інфекція поширилася за межі пологової рани, але не виходить за межі порожнини малого таза (метрит, параметрит, локальний тромбофлебіт, метрофлебіт, поверхневий тромбофлебіт ніг, аднексит, пельвеоперитоніт).

-Третій етап: інфекція, близька до генералізованої (розлитий перитоніт, інфекційно-токсичний шок.

-Четвертий етап: генералізований сепсис з метастазами або без

метастазів.

Післяпологова виразка являє собою локальний процес, що виникає при інфікуванні пошкоджених ділянок пологових шляхів: розривів, розрізів внаслідок порушення правил асептики та антисептики як з боку породіллі, так і з боку медичного персоналу.

Інфекційна патологія другого етапу найчастіше виникає внаслідок поширення агресивної інфекції за межі первинного вогнища: на м'язові шари стінки матки, тазову клітковину та судинні стінки і навіть на очеревину малого таза.

Інфекція третього етапу нерідко виникає внаслідок розходження швів на стінці матки після кесарського розтину (перитоніт), або як ятрогенне ускладнення, що деколи виникає в результаті вишкрібання порожнини інфікованої матки під час кровотечі в пізньому післяпологовому періоді (токсико-інфекційний шок).

Найтяжчою є генералізована інфекція, яка звичайно є результатом пізньої діагностики та неадекватного лікування початкових етапів інфекційного процесу.

Лікування післяпологових інфекційних ускладнень мусить бути комплексним: антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості мікробної флори та індивідуальної переносимості препарату» антикоагулянти та дезинтоксикаційна терапія, інфузійна терапія з метою усунення гіповолемії, збільшення ОЦК, зниження в'язкості крові, зменшення стазу, агрегації елементів крові в капілярах, прискорення кровообігу та детоксикація тканин та органів, форсований діурез, корекція білкового та електролітного складу плазми, утеротонічна терапія.

Санація вогнища інфекції (матки, параметральної клітковини, тазової очеревини) — 5% ДМСО, діоксидин, 3% розчин пероксиду водню, 2,5% розчин йоду — відповідно до локалізації вогнища. Один з найбільш перспективних профілактичних і лікувальних засобів — аспіраційко-промивне дренування порожнини матки, коли цю порожнину протягом деякого часу зрошують лікувальним розчином дімексиду, діоксидину тощо через спеціальний дренаж, залишений в порожнині матки.

При наявності запальних процесів ІІ-ІV етапів поширення локальна терапія поєднується з інтенсивною терапією цілісного організму жінки — антибактеріальною (антибіотики, сульфаніламіди, тінідазоловий ряд) дезинтоксикаційною (реополіглюкін, гемодез, ацесоль та ін.) та десенсибілізуючою.

Хірургічний метод лікування — видалення інфікованої матки, розкриття абсцесів тощо звичайно застосовується на

ІІІ-ІV етапах поширення інфекції (розлитий перитоніт, сепсис).

Видалення септичного вогнища поєднується з інтубаціш кішечинка, масивною антибактеріальною та дезинтоксикаційною терапією.

Індивідуальний підхід вимагає рішення про припинення лактації.

Лікування проводиться під контролем дослідження крові, лейкоцитарної формули, ШЗЕ, факторів зсідання крові, аналізів сечі, бактеріологічних досліджень.

Лікувальні заходи при маститі — раціональне нетравматичне спорожнення, регулювання водно-харчового режиму, при наявності гнійних порожнин — своєчасне хірургічне видалення з дренуванням, комплексна медикаментозна терапія, припинення лактації.

Необхідно підкреслити доцільність застосування УЗД з метою діагностики лохіометри, затримки частин плаценти в порожнині матки, абсцесу молочної залози.

32