4. Формулювання гіпотез.
Для визначення, які заходи треба проводити, перш за все слід установити причину захворювань, тобто фактори ризику, а це можливо при використанні прийнятих у формальній логіці прийомів виявлення причинно-наслідкових зв'язків та кількісних методів статистичної оцінки зв'язку епідеміологічних явищ.
Використовують і кількісні методи статистичної оцінки зв'язків епідемічних явищ (встановлення сили зв'язку, його випадковість чи закономірність), але вони не розшифровують характер зв'язку. Останній встановлюється аналітичними епідеміологічними методами.
Критерії оцінки значущості окремих груп і нозологічних форм хвороб.
Аналіз рівня та структури захворюваності за групами інфекцій та окремими нозологічними формами проводять для визначення їх епідеміологічної (поширеність у популяції), соціальної (негативний вплив нарізні форми життя суспільства) та економічної (прямі та непрямі економічніз битки) значущості, що дає змогу робити висновок про пріоритетність проблем профілактики тієї чи іншої хвороби на даний момент.
Епідеміологічна значущість хвороб оцінюється по величині показників середньо багаторічної захворюваності з визначенням їх рангового значення. Спочатку по вихідним статистичним даним (наприклад, захворюваність на 100 000 населення окремими хворобами за багато років по рокам) будуються окремі таблиц із визначенням середньої арифметичної (сума всіх приведених показників по даній хворобі, поділена на число років) по кожній хворобі з наступним порівнянням показників різних хвороб чи їх груп між собою (по рангу), що і дозволяє зробити висновок про найбільш та найменш актуальні інфекційні хвороби.
Для рядів з нестабілізованим рівнем захворюваності (динамічних рядів з вираженою тенденцією і циклічністю) потрібно користуватися і показниками прогнозованої захворюваності та епідемічної тенденції.
Соціальна значущість визначається на основі сукупних збитків, які наносять хвороби як з урахуванням їх частоти, так і їх тяжкості, тривалості перебігу, дезорганізуючої дії хвороби (наприклад, режимних заходів) на різні форми життя і діяльності населення.
Економічна значущість інфекційних хвороб визначається тими збитками, які вони наносять господарству, обмежуючи трудові ресурси. Прямі збитки: затратина обстеження і лікування хворих, виплати по тимчасовій непрацездатності іі нвалідності, пенсії та виплати у випадку смерті годувальника; сюди ж включаються і затрати на протиепідемічні заходи, наукову розробку засобів і методів боротьби з захворюванням.
Непрямі збитки: це вартість недоодержаної суспільством продукції внаслідок непрацездатності по причині хвороби (догляду за хворим), інвалідності, смерті. Економічні наслідки інвалідності оцінюють, виходячи із середньої тривалості наступного непрацездатного періоду.
Для визначення соціальної і економічної значущості користуються розробленими Методичними рекомендаціями МОЗ "Про проведення соціально-економічного аналізу інфекційних хвороб", 1987, де приводяться стандартні величини "соціальних і економічних збитків, що наносяться одним випадком інфекційного захворювання".