3. Атретичне тіло. Будова, функції.

Атретичні фолікули й атретичні тіла виникають унаслідок того, що не всі фолікули, які почали ріст, досягають стадії зрілого фолікула. Частина з них редукується, проходить зворотний розвиток - атрезію. Під час атрезії спо­чатку гине овоцит, а його прозора зона - зморщена, потовщена, гіалінізована - довший час лишається у центрі атретичного тіла. Цим останнє відрізняється від жовтого тіла, в центрі якого міститься сполучнотканинний рубець. У разі утворення атретичного тіла після загибелі овоцита починають розростатися клітини внутрішньої теки, які продукують естрогени. Отже, процес атрезії фолікулів необхідний не лише для елімінації зайвих яйцеклітин, але й для забез­печення організму естрогенами. Процес атрезії фолікулів зумовлений білко­вим гормоном гонадокриніном, який продукується водночас з естрогенами зернистим шаром ростучих та зрілих фолікулів.

4. Намалювати будову схеми кори мозочка.

5. Порівняйте будови кровоносних і лімфатичних капілярів.

Гемокапіляри виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканина­ми, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію. Гемодинамічні умови в капілярах характеризуються низьким і малою швидкістю кровоплину. Капіляри - найчисленніші судини організму. Здебільшого капіляри утворюють сітку, але можуть формувати і петлі. Стінка капілярів дуже тонка: вона утворена ендотелієм(плоскі полігональної форми, витягнуті з хвилястими краями), базальною мемб­раною та перицитами. Лімфатичні капіляри - це початковий відділ лімфатичної системи. До них із тканин надходить тканинна рідина разом із продуктами обміну речо­вин, а в патологічних випадках - сторонні частинки, мікроорганізми, клітини злоякісних пухлин. Лімфатичні капіляри утворюють систему сліпо викінчених сплющених ендотеліальних трубок, які анастомозують між собою і пронизу­ють органи чи супроводжують гемокапіляри.

Будова стінки лімфокапілярів порівняно з гемокапілярами має такі особ­ливості : великі ендотеліальні клітини (у три-чотири рази більші, ніжу гемокапілярах); базальна мембрана несуцільна, перицити відсутні; на­явність якірних фібрил, які фіксують ендотеліоцити лімфокапіляра до кола­генових волокон сполучної тканини, що оточує ці судини; діаметр лімфатич­них капілярів у кілька разів більший, ніж відповідних кровоносних. Особливостями будови лімфа­тичних судин є наявність клапанів та добре розвиненої зовнішньої оболонки.

6. Опишіть будову тимуса.

Тимус розміщений за грудниною. Форма тимуса поліго­нальна, для неї характерна значна індивідуальна і вікова мінливість. Зовні тимус укритий сполучно­тканинною капсулою, від якої всередину органа вростають перегородки, що поділяють його на часточки. Сполучна тканина капсули тимуса відмежована від його паренхіми базальною мембраною пористого типу, яка у місцях врос­тання кровоносних судин формує характерні канали, що йдуть вглиб органа. Часточка тимуса є структурною і функціональною оди­ницею органа. Основою часточки є каркас з так званих епітеліоретикулоцитів особливих епітеліальних клітин зірчастої форми, які контактують своїми відростками, утворюючи сітку. Проміжки між епітеліоретикулоцитами заповнені переважно Т-лімфоцитами, у меншій мірі - макрофагами. Не­значну частину серед клітинних елементів тимуса становлять фібробласти, міофібробласти, а також тканинні базофіли. Центральна ділянка часточки тимуса, яка на гістологічних препаратах зафарбовується світліше, ніж пе­риферійна, має назву мозкової речовини; темну периферію часточки нази­вають кірковою речовиною.

Білет 6