Periodontit
.docxСлизова оболонка ясен у ділянці запалення яскраво гшеремійо-вана, набрякла, болісна пщ час пальпації. Внаслідок поширення гнійного ексудату під окістя формується абсцес, який характеризується згладженістю перехідної складки у ділянці ураженого і сусідніх зубів. /
Відзначається асиметрія обличчя за рахунок колатерального набряку м'яких тканин. Підщелепні лімфатичні вузли збільшені у розмірах, щільні, болісні під час пальпації.
Зміни на рентгенограмі при гострому перюдонтиті переважно відсутні. У деяких випадках унаслідок дифузного поширення гною чіткість малюнка губчастої речовини кістки у ділянці причинного зуба може бути втраченою.
Гострий перебіг перюдонтиту слід диференціювати з наступними захворюваннями.
1. Гострим дифузним пульпітом, що ускладнився перифокаль-ним періодонтитом. Об'єктивно: зондування каріозної порожнини болісне по всьому дну, розкриття порожнини зуба супроводжується інтенсивним болем і кровоточивістю, загальний стан хворого практично не порушений.
2. Загостренням хронічного перюдонтиту - на підставі результатів рентгенологічного дослідження (наявністю деструктивних змін у періодонті).
3. Гострим одонтогенним періоститом. Об'єктивно', перехідна складка в ділянці причинного і розташованих поряд зубів згладжена, набрякла, гіперемійована, болісна під час пальпації.
4. Гострим одонтогенним остеомієлітом. Об'єктивно визначається рухомість хворого і сусідніх зубів, згладженість перехідної складки з обох боків альвеолярного відростка, виділення гною із зубоясен-них кишень.
Загострення хронічного періодонтиту постійних зубів у дітей із незавершеним ростом коренів діагностується набагато частіше, ніж його гострий перебіг.
Клінічна картина загострення хронічного запального процесу
318
дуже подібна до гострого перебігу періодонтиту. У клініці диференціально-діагностичними ознаками загострення є зміна кольору зуба, наявність нориці чи рубця після ііеї, а також сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба, переважно в постійних зубах зі сформованими коренями. В анамнезі можуть визначатися попередні загострення патологічного процесу.
Рентгенологічне загострення відрізняють такі ознаки: деструкція кортикальної пластинки альвеоли, деформація періодонтальної щілини і вогнище розрідження кісткової тканини з нечіткими обрисами біля верхівок коренів.
Диференційну діагностику між загостренням і гострим перебігом періодонтиту проводять з урахуванням відсутності чи наявності попередніх загострень в анамнезі, нориці чи рубця після неї, зміни кольору зуба, деструктивних змін у періодонті.
Крайовий (маргінальний) періодонтит розвивається внаслідок механічного пошкодження ясенного краю, проникнення інфекції, хімічних речовин (кислоти, лугу) або девіталізувальноі пасти. Іноді причиною крайового періодонтиту є проникнення стороннього тіла, некваліфіковано накладена пломба.
Хронічний маргінальний періодонтит розвивається внаслідок тривалої дії механічного або хімічного подразника. Хворий може скаржитись на незначні больові відчуття в ділянці ураження. Клінічна картина характеризується помірним набряком і застійною гіперемією маргінальної частини ясен. Горизонтальна перкусія дещо болісна.
Кдтпна картина гострого крайового періодонтиту. Скарги на постійний біль у ділянці ураженого зуба. Ясенні краї набряклі, гіперемійо-вані, іноді вкриті виразками, при гнійному запальному процесі утворюється болючий інфільтрат аж до розвитку під'ясенного абсцесу, із зубо-ясенної кишені виділяється гній, спостерігається болісність під час горизонтальної перкусії. На рентгенограмі деструктивних змін у кістці немає, проте можна виявити стороннє тіло чи неякісне накладену пломбу.
У разі загострення хронічного крайового періодонтиту клінічна картина подібна до описаної вище. На рентгенограмі спостерігається розширення періодонтальної щілини у верхній третині періодонта і резорбція кортикальної пластинки міжкоміркової перегородки.
319