22.Ембріологія. Зміст. Наукові напрямки. Значення для біології та медицини.

Ембріологія – це наука про закономірності ембріонального розвитку зародка. Термін “ембріологія” виник від грецького словосполучення – em bryo, що означає “в оболонках”. Ембріон, або зародок, – це організм, що розвивається під покровом яйцевих оболонок або всередині материнського організму в спеціалізованому органі – матці. У людини розвивається до 8-го тижня ембріогенезу називається зародком, далі – плодом. У завдання ембріології входить вивчення розвитку зародка від моменту запліднення до народження (вилуплення з яйцевих оболонок або виходу з материнського організму), а також вивчення прогенезу – процесу утворення чоловічих і жіночих статевих клітин. Медична (клінічна) ембріологія вивчає закономірності ембріонального розвитку людини, причини порушень ембріогенезу та механізми виникнення каліцтв, а також шляхи і способи впливу на ембріогенез. Залежно від завдань і методів дослідження розрізняють Е. загальну, порівняльну, експериментальну і екологічну. Значення ембріології як біологічної дисципліни полягає насамперед у її внеску у формування загальних біологічних законів на матеріалістичній основі. Основні знання про онтогенетичний і філогенетичний розвиток людини і тварин сприяють формуванню правильного природно-історичного, діалектико-матеріалістичного уявлення про людину як про частку природи, крім того, вони необхідні для синтезованого розуміння інших основних знань про біологію людини, що складають основу теорії і практики медицини. Без знання цих основ неможливе розуміння патологічних процесів, що відбуваються в організмі.

23. Типи яйцеклітин, характер їх дроблення після запліднення.

Залежно від кількості жовтка (lecithos) в цитоплазмі яйцеклітин різних видів тварин їх підрозділяють на наступні типи: безжовткові (алецитальні), маложовткові (оліголецитальні), середньожовткові (мезолецитальні) і багатожовткові (полілецитальні). По характеру поділу жовтка в цитоплазмі яйцеклітин вони діляться на:

• центролецитальні, коли жовток займає центральну частину цитоплазми;

• ізолецитальні (первинні - у безчерепних і вторинні - у плацентарних ссавців), в яких він поділений відносно рівномірно. До цієї групи відносяться оліголецитальні яйцеклітини;

• телолецитальні, якщо жовток концентрується поблизу вегетативного полюса. До цієї групи входять мезолецитальні і полілецитальні яйцеклітини.

Процес ділення яйцеклітини, що приводить до збільшення числа клітин без їхнього росту, називають дробленням. Дроблення буває: повне або неповне; рівномірне або нерівномірне; синхронне або асинхронне. 

• Якщо яйцеклітина первинно оліголецитальна  (маложовткова)  ізолецитальна (у ланцетника) – зигота дробиться повністю і рівномірно (борозни дроблення проходять через всю яйцеклітину і утворюються бластомери однакових розмірів).

• Якщо яйцеклітина полілецитальна (багатожовткова), помірно телолецитальна  (у риб, амфібій) — зигота дробиться повністю, але нерівномірно. При цьому утворюються бластомери різних розмірів — великі і маленькі.

• Якщо яйцеклітина різко телолецитальна  (у  птахів) – зигота дробиться лише частково (меробластично). Дробленню підлягає тільки частина цитоплазми, вільна від жовтка, що розміщується на анімальному полюсі у вигляді диска. Вегетативний полюс (заповнений жовтком) — не ділиться.

• Якщо яйцеклітина вторинно ізолецитальна  (у ссавців) – зигота дробиться повністю, субеквально (бластомери, що утворилися, майже однакових розмірів) і асинхронно. Уже з перших етапів дроблення серед бластомерів виділяють 2 типи: темні і світлі.