Задачи по фармакологии с ответами

Парацетамол (панадол, ацетамінофен) належить до ненаркотичних анальгетиків центральної дії, за хімічною структурою – похідне аніліну.

Механізм анальгезуючої дії: пригнічує активність циклооксигенази, внаслідок зменшується синтез простагландинів, які підвищують чутливість нервових закінчень до стимуляторів больових рецепторів; зменшують набряк у вогнищі запалення, тим самим зменшуючи механічний вплив на ноцирецептори.

Механізм жарознижуючої дії: зменшує вміст простагландинів у спинномозковій рідині та гіпоталамусі і знижує активізуючий вплив пірогенів на клітини гіпоталамуса. Відбувається збільшення тепловіддачі та посилення потовиділення, внаслідок чого і зменшується температура тіла.

Механізм розвитку ускладнень: спричиняє алергічні реакції, гепато- і нефротоксична дія. Може спричиняти гостре отруєння внаслідок утворення N-ацетил-n-бензохіноліну. Внаслідок гемолізу може спричиняти анемії.

32. Каталізує окисно-відновні процеси, сприяє росту і розвитку молодого організму, бере участь в нормальній діяльності органу зору, слізних і потових залоз. Необхідний для розвитку і нормальної функції шкіри і слизових оболонок, підвищує резистентність організму до інфекції. Препарат призначають при гіпо - і авітамінозі, ксерофтальмії, гемеролопіі, каратомаляціі і кератитах.

Визначити засіб, його групову приналежність, ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом, клінічні ознаки передозування та заходи допомоги при цьому.

Ретинолу ацетат (препарат вітаміну А) – препарат жиророзчинних вітамінів.

Ускладнення терапії: розвиток гіпервітамінозу (підвищення температури, підвищення внутрішньочерепного тиску, що призводить до появи головного болю, сонливості, блювоти, судом). Уражаються печінка і нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція, що супроводжується сильним болем по ходу кісток, особливо при їх стисканні. Допомога: відміна препарату, введення маніту, глюкокортикостероїдів, препаратів вітаміну Е.

Надлишок ретинолу може чинити тератогенну дію.

33. Речовина в порошку темно-червоного кольору, містить в структурі кобальт. Випускається в ампулах і застосовується при гіперхромній анемії. Вводять внутрішньом'язово і інтралюмбально.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та умови раціонального застосування.

Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) – препарат водорозчинних вітамінів.

Механізм дії: стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Еритропоетичний ефект зумовлений впливом на процеси обміну. Спільно з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пуринових і піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка метіоніну – донатора метальних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїнів, а також у вуглеводневому обміні.

Призначають під шкіру, внутрішньом’язово і внутрішньовенно по 0,1-0,5 мг. Майже завжди призначається разом із фолієвою кислотою усередину.

34. Препарат, який регулює обмін фосфору і кальцію в організмі, сприяє їх всмоктуванню і своєчасному депонуванню у кістковій тканини. Призначають при гіпо - і авітамінозі, остеомаляції, тетанії, туберкульозі шкіри та кісток, псоріазі, переламах кісток.

Визначити засіб, його групову приналежність, ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом, клінічні ознаки передозування та заходи допомоги при цьому.

Ергокальциферол (вітамін D₂), холекальциферол (препарати вітаміну D) – препарати жиророзчинних вітамінів.

Можливий розвиток гіпервітамінозу D. Прояви: загальна слабкість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту, біль у животі, пронос, печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум. У сечі підвищується вміст кальцію, визначаються білок, лейкоцити, еритроцити. В сироватці значно підвищується концентрація кальцію і фосфору, що призводить до відкладання кальцію в м’яких тканинах (судинах, серці, легенях, кишках, нирках). В основі більшості із цих порушень лежить здатність кальциферолу до швидкого окислення з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пер оксидної природи. Вони пошкоджують структури ліпопротеїнового комплексу мембран і активні центри білків.

Лікування: припинити введення препарату, призначити глюкокортикоїди і фенобарбітал. А також призначити препарати антиоксидантної дії – токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, ретинолу ацетат. Для пришвидшення виведення призначають сечогінні засоби. Для зменшення надходження кальцію в тканини призначають антагоністи цих іонів (верапаміл, фенігідин).

35. Препарати тваринного походження, дозуються одиницями дії, впливають на вуглеводний обмін, сприяють утилізації глюкози тканинами та знижують рівень цукру крові.

Визначити групу засобів, класифікацію, показання до їх призначення та можливі ускланення. Вказати заходи допомоги при передозуванні.

Гормональні препарати підшлункової залози. Препарати інсуліну.

Вони різняться за тривалістю дії.

1. Короткої дії, або прості інсуліни (актрапід МК, хумулін), дія починається через 15-30 хв., триває 6-8 год.

Аналоги: лізпроінсулін, початок дії через 5-15 хв., триває 3-4 год.; аспарт (новорапід); глюлізин (епайдра).

2. Препарати інсуліну подовженої дії

   1. Середньої тривалості: Б-інсулін, Монодар-Б, фармасулін HNP.

   2. Тривалої дії (ultralente): суспензія-інсулін-ультраленте, фармасулін HL

3. Комбіновані препарати: Монодар К30, фармасулін 30/70.

Показання: хворим на ЦД типу 1. Простий інсулін при діабетичній комі, при діабеті будь-якого типу, якщо він супроводжується ускладненнями: кетоацидозом, приєднанням інфекції, гангреною хворобах серця, печінки, хірургічних операціях, післяопераційному періоді; для покращення харчування хворих, виснажених тривалою хворобою, у складі поляризуючої суміші при серцевих захворюваннях.

Ускладнення: місцеві запальні реакції, алергічні реакції, виникнення резистентності до препарату, розвиток ліподистрофії.

Допомога при передозуванні: прийом кількох шматочків цукру. Якщо симптоми гіпоглікемії (занепокоєння, загальна слабкість, холодний піт, тремтіння кінцівок) не зникають, терміново струминно внутрішньовенно вводять 20-40 мл 40% р-ну глюкози, підшкірно 0,5 мл 0,1 р-ну адреналіну.

36. Препарат синтетичного походження, похідне сульфонілсечовини тривалої дії. Знижує рівень цукру в крові та застосовується для лікуваня хворих на цукровій діабет.

Визначити засіб, його механізм дії, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

Глібенкламід (манініл) – синтетичні протидіабетичні препарати, стимулятори інсулінової секреції, похідні сульфоніл сечовини, тривалої дії.

Механізм дії: блокада АТФ-залежних К-каналів – деполяризація мембран В-клітин – відкриття Са-каналів, збільшення внутрішньоклітинного вмісту Са, що активує збільшення вивільнення з В-клітин інсуліну. + похідні сульфонілсечовини сприяють збільшенню кількості інсулінчутливих рецепторів на клітинах-мішенях, пригнічують розпад жиру.

Показання: ЦД типу 2.

Побічні ефекти: болі в ділянці епігастрію, метеоризм, діарея, при прийомі великих доз можливе підвищення активності печінкових трансаміназ.

37. У хворого з недостатнім рівнем харчування розвинулося захворювання характеризується ураженням шкіри (дерматит), шлунково-кишкового тракту (анорексія, нудота, гастрит, діарея), порушенням вищої нервової діяльності (деменція). Пацієнту призначили вітамінний препарат.

Визначити засіб, його групову приналежність, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

38. Препарат стероїдної структури, дегідрованний аналог гідрокортизону, призначається всередину, ін’єкційно, а також зовнішньо у вигляді мазей і очних крапель. Застосовується найчастіше в реаніматології, при лікуванні системних захворювань сполучної тканини, гострих і хронічних алергічних захворювань, а також у дерматології.

Визначити препарат, його групову приналежність та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

Преднізолон – гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди), аналоги глюкокортикоїдів, отриманих синтетичним шляхом.

Ускладнення: синдром відміни при різкому припиненні введення препарату; набряки, ульцерогенна дія, кровотечі, остеопороз, стероїднрй діабет, адинамія, швидка втомлюваність, збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушення менструального циклу у жінок.

39. Препарат вітаміну, коферментні форми якого беруть участь у вуглеводному обміні, забезпечуючи функції нервової системи, травного тракту, серцевої діяльності та ендокринних залоз. Застосовується при невритах, поліневритах, радикулітах, невралгії, периферичних паралічах, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ІХС, а також при захворюваннях шкіри.

Визначити засіб, механізм його кардіотропної, гіпоглікемічної та нейротропної дії, показання до їх призначення та можливі ускланення

40. Синтетичний препарат, похідне азатидину, перетворюється в печінці на активний метаболіт, що забезпечує тривалість його дії 12–48 год та дозволяє призначати засіб 1–2 рази на день. Протиалергічна дія обумовлена селективною блокадою Н1-гістамінових рецепторів та мембраностабілізуючою дією. Частіше, ніж інші препарати цієї групи, призначається при гострих і хронічних алергічних захворюваннях в педіатричній практиці, оскільки не має седативної дії

Визначити засіб і його групову приналежність. Поясніть відсутність седативної дії препарату та механізм розвитку можливої кардіотоксичної дії.

Лоратидин (кларитин, ринорал) – протиалергічні засоби, блокатор Н₁-рецепторів 2-го покоління.

Відсутність седативної дії препарату пояснюється: внаслідок особливостей структури препарат практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, що мінімалізує центральні ефекти.

Кардіотоксичний ефект виявляється подовженням інтервалу QT, появою шлуночкової екстрасистолії, атріовентрикулярної блокади, блокади ніжкок пучка Гіса. Вірогідність появи кардіотоксичного ефекту збільшується в осіб з електролітними порушеннями, із захворюваннями серця (ІХС, міокардит, кардіоміопатії), при зростанні рівня препаратів у крові.

41. Препарати підсилюють синтез білка, що проявляється збільшенням маси скелетних м'язів, кісток, паренхіматозних органів. При цьому відбувається затримка виведення з організму азоту, фосфору і кальцію.

Визначити фармакологічну групу та вказати препарати, що до неї відносяться. Перерахувати показання для їх призначення та сожливі ускладнення фармакотерапії.

Анаболічні стероїди (синтетичні стероїдні сполуки з вибірковою анаболічною активністю та слабкою андрогенною дією): феноболін, нандролон (ретаболіл), метандростенолон, оксандролон, станозол.

Показання: кахексія різного походження, астенія, тажкі травми й операції, опіки, трофічні розлади у тканинах, хронічна коронарна недостатність, інфаркт міокарда, ревматичне ураження серця, екзема, псоріаз, затримка росту у дітей, хронічна недостатність надниркових залоз, дифузний токсичний зоб, гіпофізарн карликовість.

Ускладнення: порушення менструального циклу, симптоми маскулінізації, диспепсичні явища, збільшення печінки, жовтяниця, набряки.

42. Синтетичний лівообертальний ізомер гормону. Терапевтичний ефект розвивається через 7–12 днів. Впливає на всі види обміну, посилює і прискорює окисні процеси в клітинах, основ­ний обмін речовин, розпад глікогену в печінці й жиру в підшкірній клітковині, стимулює процеси росту та розвитку, потенціює дію адреналіну на серцево-судинну систему та обмін речовин. В результаті зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню та виділення вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура тіла, знижується рівень холестерину в крові.

Визначити засіб, його групову приналежність, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

L-тироксин-натрій – гормональні препарати щитоподібної залози.

Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема), при тиреоїдному та рецидивному зобі, при дофамінзалежному шоці, гострій недостатності нирок.

Ускладнення: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість, тахікардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення, екзофтальм, ускладнення з боку коронарних судин у хворих на ІХС.