Короткий зміст теми

1. Визначення

Бронхіальна астма (БА)- хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке характеризується варіабельною зворотною бронхообструкцією та гіперреактивністю бронхів - їх підви щеною чутливістю до різних подразнюючих стимулів.

Основними клітинними елементами запалення є еозинофі ли, опасисті клітини, Т-лімфоцити, макрофаги. Бронхообструктивний синдром за бронхіальної астми обумовлений спазмом гладкої мускулатури бронхів, набряком слизової оболонки, дискринією. Гіперреактивність - основна патофізіологічна ознака БА, яка є підрунтям нестабільності дихальних шляхів. Специфічною гіперреактивністю бронхів вважають підвищену чутливість бронхів до різноманітних алергенів, неспецифічною - чутливість до стимулів не-алергічної природи (гістамін, метахолін, фізичне навантаження). Бронхіальна астма виникає насамперед в осіб, що мають генетичну схильність до захворювання.

2. Діагностика

Якщо наявний який-небудь з описаних нижче симптомів, необхідно припустити наявність у пацієнта БА.

1. Сухі хрипи - високі свистячі звуки під час видиху - особливо у дітей. (Нормальні дані дослідження грудної клітини не виключають астму.)

2. Наявність в анамнезі таких симптомів: кашель, який особливо посилюється вночі, сухі хрипи, що періодично виникають, періодичне утруднення дихання, періодична ядуха.

Екзема, сінна лихоманка, астма або атопічні захворювання у сімейному анамнезі часто пов'язані з астмою.

3. Прояв або погіршення симптомів вночі, внаслідок чого хворий прокидається.

4. Прояв або погіршення симптомів під впливом:

- фізичних вправ,

- вірусних інфекцій,

- алергенів (шерсть тварин, кліщі, хатній порох у матрацах, подушках, м'яких меблях, ковдрах, килимах, тютюновий дим, пилок рослин),

- змін температури,

- сильних емоцій (сміх або плач),

- контакту з аерозольними хімічними препаратами,

- використання певних медикаментів (аспірин, Ь -блокато-ри).

5. Зворотне і непостійне обмеження потоку повітря, яке вимірюється за допомогою пікфлоуметра у будь-якому із наступних варіантів:

- пікова швидкість видиху (ПШВ) понад 15% за 15-20 хви­лин після інгаляції р^-агоністами швидкої дії, варіабельність ПШВ понад 20% порівняно з попереднім показником у вимірюванні через 12 годин у хворих, які приймають брон-ходілятатори (понад 10% у пацієнтів, які не приймають бронходілятатори); ПШВ зменшується понад 15% за 6 хвилин бігу або фізичних вправ.

6. Алергологічне дослідження:

- алергологічний анамнез - екзема, сінна лихоманка або родинний анамнез БА чи атопічних захворювань;

- позитивні шкірні проби з алергенами;

- підвищений рівень загального та специфічного І§Е.

7. Гіперреактивність бронхів:

- позитивні провокаційні тести з гістаміном, алергенами та інгаляційними хімічними сполуками, фізичним навантажен­ням, вдихання холодного повітря.

III. Пікфлоуметри: техніка використання

Вимірювання функції легень визначають обмеження потоку повітря і допомагають діагностувати і моніторувати перебіг аст­ми.

За допомогою пікфлоуметра вимірюється ПШВ, найбільш.- швидкість потоку повітря під час форсованого видиху.

Існують декілька типів пікфлоуметрів, але техніка використання однакова для всіх:

- необхідно встати і тримати пікфлоуметр таким чином, щоб не заважати рухові маркера. Впевнитись, що маркер зна­ходиться внизу шкали;

- глибоко вдихнути, охопити мундштук пікфлоуметра губа­ми і зробити швидкий та сильний видих, намагаючись не закривати язиком мундштук;

- результат записати, потім поставити маркер на нульову позначку;

- двічі повторити вказані дії, вибрати найвищий з трьох по­казників.

Щоденне моніторування ПШВ протягом 2-3 тижнів сприяє встановленню діагнозу і правильному вибору лікування. Якщо впродовж 2-3 тижнів пацієнт не досягає належного значення ПШВ (належні значення вказані в інструкціях з використання пікфлоуметрів), то для встановлення його особистого найкращого значен­ня необхідно пройти курс лікування кортикостероїдами.

Тривале моніторування ПШВ дозволяє оцінити успішність терапії. Моніторування ПШВ допомагає виявити ранні ознаки погіршення до появи нападів.