
- •36. Фармакодинаміка та фармакокінетика гепарину. Основні фармакологічні ефекти.
- •37. Показання до застосування гепарину. Протипоказання. Ускладнення терапії. Антидот.
- •38. Фармакодинаміка та фармакокінетика низькомолекулярних гепаринів (клексан, фраксипарин). Показання. Ускладнення. Антидот.
- •39. Групи антиагрегантів. Механізм дії. Показання до застосування. Ускладнення терапії.
- •40. Фармакодинаміка та фармакокінетика фібринолітичних препаратів. Ускладнення.
- •41. Класифікація гемостатичних лікарських засобів. Прямі коагулянти. Показання.
- •42. Групи інгібіторів фібринолізу. Фармакокінетика. Фармакодинаміка. Ускладнення терапії.
- •43. Фармакодинаміка та основні параметри фармакокінетики препаратів вітаміну к.
- •44. Групи антианемічних лз. Показання для їх застосування. Ускладнення терапії при застосуванні препаратів заліза.
- •45. Загальна характеристика імуностимуляторів та імуносупресантів. Показання до застосування. Ускладнення терапії.
- •46. Класифікація протикашльових препаратів. Показання до застосування.
- •47. Класифікація відхаркувальних препаратів. Фармакодинаміка та особливості застосування препаратів рефлекторної дії. Ускладнення терапії.
- •48. Назвати групи відхаркувальних препаратів з прямим або резорбтивним ефектом. Механізм дії. Особливості застосування. Ускладнення терапії.
- •49. Класифікація муколітиків. Особливості їх застосування. Ускладнення терапії.
- •50. Фармакодинаміка та фармакокінетика симпатоміметиків. Показання до застосування їх у хворих на бронхіальну астму. Протипоказання.
- •51. Фармакодинаміка холінолітиків. Показання до застосування їх у хворих на бронхіальну астму. Ускладнення терапії.
40. Фармакодинаміка та фармакокінетика фібринолітичних препаратів. Ускладнення.
ФІБРИНОЛІТИКИ— група антитромботичних препаратів, які активують фібриноліз, завдяки чому нормалізують кровопостачання та усувають гіпоксію тканин. Фібринолітична система крові забезпечує розчинення внутрішньо-судинних тромбів та відкладень фібрину в тканинах і порожнинах організму.
Класифікують Ф. за механізмом дії:
препарати безпосередньої дії на фібриновий згусток з лізисом тромбу (фібринолізин, трипсин);
препарати, які містять стрептокіназу та ін., що сприяють перетворенню неактивного профібринолізину (плазміногену) на активний фібринолізин, або плазмін (стрептоліаза, стрептодеказа, альтеплаза).
Побічна дія: алергічні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною, в животі. При передозуванні можлива кровотеча. У таких випадках внутрішньовенно крапельно вводять до 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової.
Стрептоліаза (стрептокіназа) – ферментний препарат, який отримують із культури гемолітичного стрептокока групи С. Механізм фібринолітичної дії цього ферменту полягає в здатності його взаємодіяти з профібринолізином плазми крові з утворенням комплексу. Він стимулює перехід профібринолізину в фібринолізин як у самому тромбі, так і в плазмі крові. Останій здійснює лізис фібринових ниток тромбу завдяки своїм протеолітичним властивостям. Отже, стрептоліаза є фібринолітиком непрямої дії. Стрептоліаза ефективна лише при наявності свіжих тромбів (до 2 діб). Чим раніше починається лікування, тим кращий результат, особливо протягом перших декількох годин. Тромби, що сформувались у венах, лізуються надійніше, ніж тромби артеріальні.
Антикоагулянти підсилюють протизгортальну дію стрептоліази, тому перед початком лікування цим препаратом необхідно нейтралізувати дію гепарину протаміну сульфатом, а непрямих антикоагулянтів – вікасолом, якщо вони застосовувались.
Вводять стрептоліазу лише парентерально – внутрішньовенно і внутрішньоартеріально краплинно. У вену спочатку вводять у дозі 250000 ОД, потім по 100000 ОД/год протягом 24-72 год. Застосовується за тими ж показаннями, що й фібринолізин. Діє сильніше і більш тривало. Недолік цього препарату – значна алергізуюча активність. При її передозуванні як антагоніст використовують кислоту амінокапронову.
Протипоказана стрептоліаза при алергії, вагітності (І триместр), геморагічному діатезі, гострій кровотечі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, порушенні мозкового кровообігу, кавернозному туберкульозі, артеріальній гіпертензії тощо.
Альтеплаза (актилізе) – препарат, який отримують із культури клітин людей. Діючою речовиною його є тканинний активатор плазміногену – фермент, який здатний перетворювати плазміноген в плазмін (в присутності фібриногену) всередині і на поверхні тромбу. В порівнянні з іншими тромболітичними засобами альтеплаза впливає на тромб більш вибірково, має короткий період напіввиведення (4,5 хв) і не має антигенних властивостей. Тому її можна вводити в організм повторно.
Застосовується альтеплаза як тромболітичний засіб в перші 12 год від появи ознак інфаркту міокарда, а також при гострій масивній тромбоемболії легеневої артерії. Вводять її у вену. Для цього вміст двох флаконів препарату (0,1 г) розчиняють в 100 мл води для ін’єкцій. Отриманий розчин вводять хворим на інфаркт в три прийоми: спочатку 10 мл у вигляді болюса протягом 1-2 хв, потім краплинно 50 мл протягом 30 хв; решту (40мл) – протягом 60хв. При гострій емболії легеневої артерії вводять спочатку 10 мл у вену у вигляді болюса, потім 90 мл краплинно 2 год. Після інфузії розчину альтеплази хворим вводять гепарин: 5000 МО у вигляді болюса, потім краплинно по 1000 МО за годину.
Препарат відносно часто викликає геморагічні ускладнення.
Фібринолізин – препарат, який отримують із профібринолізину плазми крові людей при його ферментативній активації трипсином. Цей препарат має властивість розчиняти нитки фібрину свіжих тромбів, що утворилися в кровоносних судинах (рис. 65). Завдяки такій дії на процес згортання крові його використовують при тромбоемболії легеневої і периферичних артерій, судин мозку, свіжому інфаркті міокарда, гострому тромбофлебіті, загостренні хронічного тромбофлебіту. Вводять фібринолізин обов’язково в поєднанні з гепарином. Для цього вміст флакона з фібринолізином розчиняють в 150-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і додають до нього 20000-40000ОД гепарину. Вводять цю суміш препаратів зі швидкістю 10-15 крапель/хв (при добрій переносимості – 15-20 крапель/хв).
У деяких хворих у відповідь на введення фібринолізину можуть виникати реакції на білок, зокрема гіперемія обличчя, біль по ходу вени, в яку вводили цей препарат, біль за грудиною і в животі, озноб, підвищення температури тіла, кропив’янка тощо.
Фібринолізин протипоказаний при геморагічних діатезах, кровотечах, відкритих ранах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нефриті, гострій формі туберкульозу, променевій хворобі.